Рицинова олія (Оleum Ricini), у англомовній літературі часто використовується назва Oleum Palmae Christi, отримана з насіння рицини звичайної (Ricinus communis) та використовувалася з терапевтичною метою протягом століть (Gaginella T.S., Phillips S.F., 1975; Scarpa A., Guerci A., 1982). Рицинова олія вперше згадується на древньоєгипетському папірусі більше 3500 років тому (Tunaru S. et al., 2012) та, таким чином, є одним з найстаріших лікарських засобів. Рицинова олія містить тригліцериди здебільшого рицинолевої кислоти, а також лінолевої та олеїнової кислот. Крім медичного застосування, вона широко використовується в багатьох галузях промисловості. При пероральному прийомі вона спричиняє проносний ефект, відповідно, серед показань до її застосування — запор різноманітного походження, окрім випадків отруєння жиророзчинними отрутами. Рицинова олія може застосовуватися для очищення кишечнику перед проведенням діагностичних процедур. А у народній медицині, крім застосування у якості проносного засобу, рицинова олія здавна використовувалася перорально з метою викликати розвиток пологової діяльності у вагітних. Останніми роками вплив Рицинової олії на скоротливість матки в період вагітності викликає широкий науковий інтерес. Це також популярний засіб для зміцнення вій та стимуляції росту волосся.

Механізм дії

Незважаючи на широке застосування рицинової олії у традиційній та народній медицині, молекулярний механізм дії рицинолевої кислоти залишається не повністю дослідженим (Tunaru S. et al., 2012).
Рицинова олія характеризується високим вмістом гідроксильованих ненасичених жирних кислот та рицинолевої кислоти [(9Z, 12R)-12-гідроксіоктадец-9-енової кислоти], вона має тривалу історію застосування в якості лікарського засобу завдяки різноманітним біологічним ефектам, включаючи посилення перистальтики кишечнику (Tunaru S. et al., 2012). Після перорального прийому рицинової олії рицинолева кислота (гідроксильована жирна кислота) вивільняється ліпазами у просвіті кишечнику, а значна кількість рицинолевої кислоти всмоктується в кишечнику (Watson W.C, Gordon R.S., 1962). Рицинолева кислота, що вивільнилася, спричиняє виражений проносний ефект (Burdock G.A. et al., 2006). Існують також дані про те, що рицинова олія спричиняє стимулювальний ефект на скоротливість матки при доношеній вагітності. Проте застосування даного препарату для індукції пологів не рекомендується деякими авторами через небажані ефекти, такі як нудота (Garry D. et al., 2000).
Механізми, що лежать в основі фармакологічної дії рицинолевої кислоти, залишаються остаточно не з’ясованими. Рицинова олія розглядається як стимулювальний та подразнювальний проносний засіб без чіткого механізму дії (Sharkey K.A., Wallace J.L., 2011). Декілька досліджень продемонстрували, що відносно високі концентрації рицинолевої кислоти можуть викликати ультраструктурні зміни у ворсинках слизової оболонки кишечнику (Cline W.S. et al., 1976; Gaginella T.S. et al., 1977). В експериментах використовувалися високі концентрації рицинолевої кислоти, проте невідомо, чи стосуються ці неспецифічні морфологічні ефекти проносного ефекту рицинової олії. Частково були опубліковані суперечливі дані щодо здатності рицинолевої кислоти викликати проконтрактивний вплив на гладкі м’язи кишечнику та змінювати транспорт іонів кишечнику та води. Хоча деякі дослідницькі групи описують інгібування поглинання води та електролітів (перш за все натрію та хлору) (Bright-Asare P., Binder H.J., 1973; Ammon H.V., 1974), інші виявили активацію процесів секреції іонів натрію та хлору в кишечнику (що призводить до збільшення виділення води у просвіт кишечнику), викликаного рицинолевою кислотою (Racusen L.C., Binder H.J., 1979). Додатково до впливу рицинолевої кислоти на транспорт іонів та води в кишечнику були отримані докази того, що рицинолева кислота може напряму впливати на моторику кишечнику. Чи цей вплив є опосередкованим прямою дією на гладкі м’язи кишечнику, залишається нез’ясованим (Iwao I., Terada Y., 1962; Mathias J.R. et al., 1978).
Базуючись на спостереженні, що рицинолева кислота, яка виділяється з рицинової олії кишковими ліпазами, індукує процеси транспорту кальцію в різноманітних клітинах, та за допомогою скринінгу siRNA у нещодавньому дослідженні, проведеному німецькими вченими, було встановлено, що рицинолева кислота є селективним агоністом рецепторів EP3 та EP4. Також автори не виявили доказів впливу рицинолевої кислоти на втрату електролітів та води в кишечнику. На думку дослідників, рицинова олія та рицинолеїнова кислота викликають скорочення гладких м’язів кишечнику, що узгоджується з експресією рецептора EP3 у поздовжньому гладком’язовому шарі кишечнику. Саме це забезпечує механізм, що лежить у основі проносного ефекту рицинової олії, відповідно, рицинова олія як специфічний агоніст рецептора EP3 може бути відносно безпечним проносним засобом, який має виражений проперистальтичний ефект, не викликаючи додаткової втрати води та електролітів (Tunaru S. et al., 2012).
У результаті дослідження у кишечнику була зафіксована експресія рецепторів EP3, а також у матці, тобто в основних місцях дії рицинолевої кислоти (Woodward D.F. et al., 2011). У кишечнику ссавців було виявлено, що рецептори EP3 експресуються в епітеліальних клітинах, клітинах кишкових гангліїв, імунних клітинах, а також у поздовжніх, але не циркулярних м’язових шарах (Morimoto K. еt al., 1997; Woodward D.F., et al., 2011).
Враховуючи складний вплив рицинової олії та експресію EP3 у міометрії (Burdock G.A. et al., 2006; Dey I. et al., 2006), було проведено вимірювання впливу рицинолевої кислоти на скоротливість матки. У піддослідних тварин було продемонстровано значне збільшення величини та частоти скорочень матки під впливом рицинолевої кислоти. У той же час при дослідженні на мишах з дефіцитом рецептора EP3 не зареєстровано збільшення скоротливості матки під впливом рицинової олії.
У досліджені на мишах з дефіцитом рецепторів EP3 або EP4 було показано, що фармакологічні ефекти рицинової олії опосередковані активацією рецепторів EP3 у гладком’язових клітинах. Цей результат, вірогідно, пояснює механізм дії одного з найстаріших лікарських засобів, який дотепер застосовується у традиційній, альтернативній та народній медицині. Неочікуваний, дуже специфічний механізм дії може сприяти переоцінці медичного застосування рицинової олії та пропонувати нові підходи для підвищення моторики кишечнику (Tunaru S. et al., 2012).

Перспективи застосування рицинової олії в акушерській практиці для стимуляції пологової діяльності: сучасний погляд

Останніми роками значно зросла цікавість дослідників до рицинової олії, перш за все до можливості її застосування для індукції пологів. З’явилася велика кількість повідомлень щодо її успішного застосування в акушерській практиці для стимуляції пологової діяльності.
Так, у 2006 р. було проведено рандомізоване клінічне дослідження з метою оцінки впливу перорального застосування рицинової олії на початок пологів при доношеній вагітності. У дослідженні взяли участь 47 вагітних в період серпень 2003 — березень 2004 р., місцем проведення дослідження став Університет медичних наук Мешхед, Іран. Відповідно до отриманих даних спостерігалося значне підвищення коефіцієнту початку пологів у групі із застосуванням рицинової олії порівняно з контрольною групою (54,2% порівняно з 4,3%; р<0,001). Таким чином, вірогідність розвитку пологової діяльності протягом перших 24 год після прийому рицинової олії підвищувалася порівняно з групою породіль, які не приймали її. Автори рекомендують проведення подальших досліджень для більш глибокого вивчення ефективності рицинової олії як препарату для індукції пологової діяльності, а також оцінки безпеки її застосування (Azhari S. et al., 2006).
У нещодавньому дослідженні, проведеному у Австралійському коледжі акушерок, також була оцінена здатність рицинової олії індукувати пологову діяльність. Були проаналізовані історії пологів 323 жінок, які приймали рицинову олію для стимуляції пологів. Із загальної кількості жінок, які вживали рицинову олію для стимуляції пологової діяльності, 293 (90,7%) народили вагінально в пологовому центрі або лікарні. Частота побічних ефектів з боку матері (наприклад нудота, блювання, виражена діарея) становила менше 7%, а з боку новонороджених побічні ефекти будь-якого виду були зареєстровані менше ніж у 15%. Встановлено, що у породіль після застосування рицинової олії настання природніх пологів (вагінальним шляхом) у пологовому відділенні більш вірогідно, ніж у породіль, які не приймали жодних препаратів (р<0,010). У результаті дослідження були сформульовані висновки, що отримані дані вказують на необхідність подальших досліджень для порівняння даної методики з тими методиками, що зазвичай застосовуються для індукції пологів (DeMaria A.L. et al., 2018).
В іншому дослідженні, проведеному в Ізраїлі, оцінювали ефект застосування рицинової олії в амбулаторних умовах у жінок з переношеною вагітністю. Рицинова олія у цій країні може бути рекомендованою для стимуляції пологів в умовах стаціонару.
У дослідженні взяли участь 81 вагітна без ефективних маткових скорочень, вагітні 1-ї групи (38 жінок) приймали 60 мл рицинової олії, у контрольній групі жінки приймали 60 мл соняшникової олії (43 жінки). Додатково фіксувалося виникнення таких серйозних ускладнень, як забарвлення навколоплідних вод меконієм, виникнення хоріоамніоніту, підвищення АТ у породіллі, затримка відходження плаценти, виникнення післяпологової кровотечі, патологічні зміни серцевого ритму у плода, частота кесаревого розтину, необхідність інструментального втручання в пологах. У новонароджених також оцінювався бал за шкалою Апгар на 5-й хвилині після пологів. Виявлено достовірний позитивний вплив застосування рицинової олії на виникнення пологової діяльності. У жінок, які народжують вперше, даний препарат не спричиняв вираженого ефекту. Не відмічено відмінностей між групами у частоті акушерських ускладнень або несприятливих неонатальних наслідків, відповідно, застосування даного препарату є безпечним (Gilad R., et al., 2018).
У Кокрейнівському огляді 2013 р. підкреслюється, що існуючі дослідження, присвячені ефективності рицинової олії для стимуляції пологової діяльності, виконані з невеликою кількістю учасниць, та існує необхідність у проведенні подальших більш масштабних досліджень. Частота забарвлення меконієм навколоплідних вод та оцінка новонароджених за шкалою Апгар при застосуванні даного препарату не відрізнялися від таких у групі плацебо, що свідчить про високий ступінь безпеки застосування рицинової олії. Проте у всіх жінок, що приймали рицинову олію, виникала нудота (Kelly A.J. et al., 2013). Саме цей дискомфортний для породіль побічний ефект може стати фактором, що обмежує можливості застосування даного препарату для стимуляції пологової діяльності.

Висновки

Рицинова олія має тривалу історію застосування у якості лікарського засобу завдяки її різноманітним біологічним ефектам, перш за все активації перистальтики кишечнику, викликаних здебільшого рицинолевою кислотою. Даний препарат широко застосовується у якості проносного засобу. Також Рицинова олія все ще популярна у якості засобу, що стимулює ріст волосся, брів та вій. Рекомендується як самостійне її нанесення, так і застосування у якості компоненту різних складів та масок. Проте, незважаючи на доступність Рицинової олії, перед її застосуванням у якості косметологічного засобу необхідно проконсультуватися з лікарем для виключення причин випадіння/порушення росту волосся, що потребують більш детального обстеження та комплексного лікування. Ведуться дослідження, присвячені перспективам застосування рицинової олії у якості препарату рослинного походження для індукції пологів як у вагітних з переношеною вагітністю, так і у разі доношеної вагітності. Відповідно до отриманих в останніх дослідженнях даних, застосування цього препарату ефективно стимулює розвиток пологової діяльності, не викликаючи побічних ефектів з боку плода, з боку породіль у якості побічного ефекту найбільш вірогідним є розвиток нудоти.

Аналоги ОЛІЯ НАТУРАЛЬНА РОСЛИНА РИЦИНОВА