підвищення смертності у пацієнтів літнього віку з деменцією. У пацієнтів із психічними розладами, які приймають антипсихотичні засоби, в тому числі галоперидол, зареєстровані поодинокі випадки раптової смерті (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
У пацієнтів літнього віку з психозом на фоні деменції, які отримують антипсихотичні препарати, виявлено підвищений ризик смерті. Аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень (модальна тривалість 10 тиж) за участю пацієнтів, що приймали атипові антипсихотичні засоби, свідчить, що ризик смерті у пацієнтів, які отримували лікування, у 1,6−1,7 раза вищий, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У ході 10-тижневого контрольованого дослідження частота летальних випадків у пацієнтів, які отримували лікування, становила близько 4,5%, а в групі плацебо — близько 2,6%. Хоча причини смерті були різними, більшість летальних випадків являли собою серцево-судинні (наприклад серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційні (наприклад пневмонія). Спостережні дослідження дають підстави вважати, що застосування галоперидолу у пацієнтів літнього віку також пов’язано з підвищеною смертністю. Цей зв’язок може бути більш виражений при застосуванні галоперидолу, ніж атипових антипсихотичних препаратів, та найвираженіше виявляється в перші 30 днів після початку лікування і зберігається не менше 6 міс. Якою мірою це залежить від застосовуваного лікарського засобу, а якою — від характеристик пацієнта, ще не з’ясовано.
Галоперидол деканоат не показаний для лікування порушень поведінки на тлі деменції.
Дія на серцево-судинну систему. При застосуванні галоперидолу були зареєстровані поодинокі випадки подовження інтервалу Q–Tс та/або шлуночкової аритмії, крім рідкісних повідомлень про раптову смерть (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ). Ризик зазначених розладів зростає при застосуванні високих доз препарату, у разі високих концентрацій препарату у плазмі крові, якщо у пацієнта є схильність до таких розладів, а також при в/в введенні.
Галоперидол деканоат не можна вводити в/в.
Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні пацієнтам з брадикардією, захворюваннями серця, подовженням інтервалу Q–Tс в сімейному анамнезі або тяжким зловживанням алкоголем в анамнезі. Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів з потенційно високою концентрацією препарату в плазмі крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ: повільні метаболізатори ізоферменту CYP 2D6).
Перед лікуванням галоперидолом рекомендується зробити ЕКГ. Під час лікування слід оцінити необхідність регулярного проведення ЕКГ з метою виявлення подовження інтервалу Q–Tс і шлуночкових аритмій у всіх пацієнтів. Рекомендується знизити дозу при подовженні інтервалу Q–Tс під час лікування. Якщо тривалість Q–Tс перевищує 500 мс, галоперидол слід відмінити.
Порушення електролітного балансу, такі як гіпокаліємія і гіпомагніємія, підвищують ризик розвитку шлуночкових аритмій і повинні бути відкориговані до початку лікування галоперидолом. Тому рекомендується попередній і періодичний контроль концентрації електролітів.
Також були зареєстровані тахікардія й артеріальна гіпотензія (в тому числі ортостатична гіпотензія) (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Призначаючи галоперидол пацієнтам з артеріальною гіпотензією або ортостатичною гіпотензією, рекомендується дотримуватися обережності.
Цереброваскулярні порушення. У рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у групі пацієнтів з деменцією при застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів відзначалося приблизно 3-кратне підвищення ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ.
У наглядових дослідженнях, в яких порівнювалася частота інсульту у пацієнтів літнього віку, які отримували будь-який антипсихотичний препарат, і у пацієнтів, які не приймали такі лікарські засоби, виявлено підвищену частоту інсульту в 1-й групі пацієнтів. Ризик виникнення інсульту зростає при застосуванні всіх бутирофенонів, включаючи галоперидол. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити підвищення ризику в інших групах пацієнтів. Галоперидол деканоат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту.
Злоякісний нейролептичний синдром. Застосування галоперидолу пов’язують з розвитком злоякісного нейролептичного синдрому — рідкісної реакції за типом ідіосинкразії, яка характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м’язів, вегетативною лабільністю, порушенням свідомості та підвищенням рівня КФК в сироватці крові. Ранньою ознакою цього синдрому часто є гіпертермія. Необхідно негайно перервати лікування антипсихотичними препаратами і, в умовах ретельного спостереження, почати відповідну підтримувальну терапію.
Пізня дискінезія. Пізня дискінезія може виникати у деяких пацієнтів при тривалому застосуванні або відміні лікарського препарату. Синдром головним чином характеризується мимовільними ритмічними рухами язика, обличчя, рота або щелепи. У деяких пацієнтів ці прояви можуть мати постійний характер. Синдром може маскуватися при поновленні курсу терапії, підвищенні дози або переході на інший антипсихотичний препарат. Якщо з’являються ознаки пізньої дискінезії, терапію антипсихотичними препаратами, включаючи галоперидол, слід припинити якомога швидше.
Екстрапірамідні симптоми. При застосуванні антипсихотичних препаратів можуть відмічати екстрапірамідні симптоми, наприклад тремор, ригідність, гіперсалівацію, брадикінезію, акатизію і гостру дистонію.
Застосування галоперидолу пов’язують із розвитком акатизії, яка характеризується суб’єктивно неприємним або тривожним занепокоєнням і потребою весь час бути в русі, часто супроводжується неможливістю сидіти або стояти спокійно. Найчастіше акатизія розвивається протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів з такими симптомами підвищення дози може бути шкідливим.
Гостра дистонія може виникнути протягом перших кількох днів лікування галоперидолом, але також повідомлялося про більш пізній її початок або розвиток після підвищення дози. Симптомами дистонії можуть бути кривошия, лицьова гримаса, спазм жувальних м’язів (тризм), випинання язика та ненормальний рух очей, включаючи окулогірний криз. У пацієнтів чоловічої статі та осіб більш молодого віку ризик розвитку таких реакцій вищий. Розвиток гострої дистонії може потребувати припинення застосування лікарського засобу.
Якщо необхідно, можна призначати антипаркінсонічні препарати антихолінергічної дії, проте їх призначення в звичайній практиці як профілактичного заходу не рекомендується. У разі необхідності проведення супутнього антипаркінсонічного лікування його слід продовжити після відміни препарату Галоперидол деканоат, оскільки виведення антипаркінсонічних засобів відбувається швидше, ніж виведення Галоперидолу деканоату, щоб уникнути розвитку або загострення екстрапірамідних симптомів. При одночасному застосуванні з Галоперидолом деканоатом антихолінергічних препаратів, включаючи антипаркінсонічні засоби, необхідно пам’ятати про можливе підвищення внутрішньоочного тиску.
Напади/судоми. Повідомлялося, що застосування галоперидолу може викликати судоми. Лікування хворих на епілепсію або пацієнтів, з підвищеною схильністю до судомних станів (наприклад синдром відміни при алкоголізмі чи травма головного мозку), потребує обережності.
Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів. Оскільки метаболізм препарату відбувається у печінці, рекомендуються корекція дози і дотримання запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з печінковою недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ). Повідомлялося про окремі випадки порушення функції печінки або гепатиту, найчастіше холестатичного (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Порушення з боку ендокринної системи. Тироксин підсилює токсичність галоперидолу. Антипсихотичні препарати у пацієнтів з гіпертиреозом повинні застосовуватися з обережністю і тільки в поєднанні з терапією, спрямованою на досягнення еутиреоїдного стану.
Гормональні ефекти антипсихотичних препаратів включають гіперпролактинемію, яка може викликати галакторею, гінекомастію та оліго- або аменорею (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Дослідження культур тканин показують, що пролактин може стимулювати ріст клітин пухлин молочної залози у людини. Хоча чіткого зв’язку між застосуванням антипсихотичних препаратів і раком молочної залози у людини в клінічних і епідеміологічних дослідженнях не виявлено, рекомендовано дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з відповідним медичним анамнезом. Пацієнтам з раніше існуючою гіперпролактинемією і пацієнтам з можливими пролактинзалежними пухлинами препарат Галоперидол деканоат необхідно застосовувати з обережністю.
Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпоглікемії і синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Венозна тромбоемболія. При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки виникнення венозної тромбоемболії. Оскільки у пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, часто відмічають набуті фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, до і під час лікування галоперидолом слід встановити всі можливі фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії і вжити профілактичних заходів.
Початок лікування. Пацієнти, яким планують призначити лікування Галоперидолом деканоатом, спочатку повинні приймати пероральний галоперидол, щоб знизити ймовірність непередбачуваної небажаної чутливості до галоперидолу.
Пацієнти з депресією. Не рекомендується застосовувати препарат Галоперидол деканоат як монотерапію пацієнтам з переважанням симптомів депресії. Його можна комбінувати з антидепресантами для лікування станів, які характеризуються поєднанням депресії і психозу (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Повільні метаболізатори ізоферменту CYP 2D6. Галоперидол деканоат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з уповільненим метаболізмом цитохрому Р450 (CYP) 2D6 і під час одночасного застосування інгібіторів CYP 3A4.
Допоміжні речовини Галоперидолу деканоату. Галоперидол деканоат, р-н для ін’єкцій, містить 15 мг/мл бензилового спирту, який може спричинити анафілактоїдні реакції.
Галоперидол деканоат, р-н для ін’єкцій, містить кунжутну олію. Кунжутна олія дуже рідко викликала тяжкі алергічні реакції.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Згідно з даними про застосування галоперидолу у вагітних (понад 400 результатів вагітності з відомим результатом) немає підтверджень тератогенної дії або фето-/неонатальної токсичності. Однак існують окремі повідомлення про випадки вроджених вад розвитку на фоні застосування галоперидолу у комбінації з іншими лікарськими засобами під час вагітності. В дослідженнях на тваринах встановлена токсична дія на репродуктивну функцію. Рекомендується уникати застосування Галоперидолу деканоату під час вагітності.
У новонароджених, матері яких приймали антипсихотичні препарати (в тому числі галоперидол) у ІІІ триместр вагітності, відмічали ризик розвитку побічних реакцій, в тому числі екстрапірамідних симптомів та/або симптомів відміни після пологів, які можуть варіювати за ступенем тяжкості і тривалості. Повідомлялося про ажитацію, гіпертензію, гіпотензію (підвищення або зниження тонусу м’язів), тремор, сонливість, респіраторний дистрес або порушення травлення. Тому слід проводити ретельний моніторинг стану новонароджених.
Годування грудьми. Галоперидол деканоат проникає у грудне молоко. Невелику кількість галоперидолу було виявлено у плазмі крові та сечі новонароджених, матері яких отримували галоперидол. Інформації про вплив галоперидолу на організм немовлят, що знаходяться на грудному вигодовуванні, недостатньо. Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення терапії галоперидолом деканоатом необхідно приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі лікування для жінки.
Фертильність. Галоперидол підвищує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати синтез гормону, який вивільняє гонадотропін, в гіпоталамусі, що приводить до зниження секреції гонадотропіну. Це може пригнічувати репродуктивну функцію в результаті гальмування синтезу статевих стероїдів в статевих залозах жінок та чоловіків (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або з іншими механізмами. Галоперидол деканоат чинить помірний вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, пов’язані з підвищеним ризиком травматизму. Можуть виникати седація або порушення концентрації уваги, особливо при застосуванні високих доз і на початку лікування. Ці явища можуть посилюватися при вживанні алкоголю. Пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем і виконання роботи, пов’язаної з підвищеним ризиком травматизму, у період лікування галоперидолом, доки не буде відома реакція на препарат.
Діти. Парентеральне застосування Галоперидолу деканоату у дітей (до 18 років) протипоказано.

Діагнози, при яких застосовують Галоперидол Деканоат