капсули Амігрену застосовують лише при чітко встановленому діагнозі мігрені.
Амігрен не застосовують для лікування геміплегічної, базилярної та офтальмоплегічної мігрені.
Як і при застосуванні інших препаратів, для купірування нападів мігрені у пацієнтів з не встановленим раніше діагнозом мігрені та у пацієнтів зі встановленим діагнозом, але за наявності нетипових симптомів, до початку прийому суматриптану слід виключити наявність іншої серйозної неврологічної патології. Слід зазначити, що хворі з мігренню мають підвищений ризик виникнення цереброваскулярних порушень (інсульт, минуще порушення мозкового кровообігу).
Застосування суматриптану у деяких пацієнтів спричинює такі транзиторні симптоми, як біль, відчуття стиснення у грудях, що можуть мати інтенсивний характер і поширюватися на гортань (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Якщо такі симптоми вказують на ІХС, слід провести відповідне кардіологічне обстеження.
Суматриптан не можна призначати пацієнтам з підозрою на захворювання серця без попереднього обстеження для виявлення серцево-судинної патології. До цієї групи належать жінки в постменопаузальний період, чоловіки віком від 40 років і пацієнти з факторами ризику розвитку ІХС. Однак таке обстеження не завжди може виявити наявність хвороби серця, тому в поодиноких випадках у пацієнтів з недіагностованою хворобою серця відмічаються тяжкі кардіологічні ускладнення. З обережністю Амігрен слід призначати пацієнтам, які перебувають під наглядом з приводу АГ, оскільки у невеликої кількості пацієнтів може відмічатися транзиторне підвищення рівня АТ та периферичного судинного опору.
Описано поодинокі випадки виникнення у пацієнтів серотонінового синдрому (включаючи змінений психічний стан, вісцеральну нестабільність, нейром’язові порушення), що виникали після прийому селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (SSRI) та суматриптану. Є повідомлення про розвиток серотонінового синдрому при одночасному призначенні триптанів та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (SNRI). Якщо одночасне застосування Амігрену та SSRI/SNRI є клінічно виправданим, бажано, щоб було проведено попереднє обстеження пацієнтів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Не рекомендується одночасно застосовувати суматриптан з будь-яким триптан/5НТ₁-агоністом.
Амігрен слід призначати з обережністю пацієнтам зі значним порушенням всмоктування, метаболізму або виведення лікарських засобів, наприклад, при нирковій та печінковій недостатності.
Амігрен слід призначати з обережністю пацієнтам із судомами в анамнезі або факторами ризику зниження порогу судомної готовності.
У пацієнтів з гіперчутливістю до сульфаніламідів можуть виникати алергічні реакції після застосування Амігрену. Реакції можуть виявлятися в діапазоні від шкірної гіперчутливості до анафілаксії. Наявність перехресної чутливості обмежена, проте слід дотримуватися обережності, призначаючи препарат таким пацієнтам.
Рекомендовані дози Амігрену не можна перевищувати.
Інтенсивне лікування гострих нападів мігрені асоціюється із загостренням головного болю (головний біль, зумовлений інтенсивним лікуванням) у чутливих пацієнтів. Можливо, буде необхідним припинення лікування.
Побічні реакції можуть виникати частіше при одночасному застосуванні триптанів та лікарських засобів, що містять звіробій (Hypericum perforatum).
Тривале застосування будь-яких знеболювальних лікарських засобів може посилити головний біль. У разі виникнення такого симптому або при його загрозі слід проконсультуватися з лікарем та припинити лікування. У пацієнтів, у яких часто або щоденно виникає головний біль через регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю, може бути встановлений діагноз головного болю внаслідок зловживання знеболювальними засобами.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактози або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Не рекомендується застосовувати Амігрен у вагітних. У разі необхідності слід зважувати співвідношення очікуваної користі для матері й можливого ризику для плода.
З обережністю застосовують у період годування груддю. Не рекомендується годувати дитину груддю протягом 24 год після прийому препарату.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Сонливість може стати наслідком як мігрені, так і її лікування Амігреном, тому слід уникати керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами під час прийому препарату або нападу мігрені.

Діагнози, при яких застосовують Амігрен