Цей лікарський засіб слід застосовувати тільки під суворим наглядом лікаря, який спеціалізується на застосуванні онколітичних засобів, бажано у лікарнях з досвідом такого лікування. Шприци, що містять цей лікарських засіб, повинні бути помічені «СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИЙ У РАЗІ ВВЕДЕННЯ ІНШИМИ ШЛЯХАМИ. ТІЛЬКИ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОВЕННОГО ЗАСТОСУВАННЯ». Екстемпорально підготовлені шприци, що містять цей лікарських засіб, повинні бути упаковані в обгортку з написом «НЕ ВИДАЛЯТИ ОБГОРТКУ ДО МОМЕНТУ ІН’ЄКЦІЇ. СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИЙ У РАЗІ ВВЕДЕННЯ ІНШИМИ ШЛЯХАМИ. ТІЛЬКИ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОВЕННОГО ЗАСТОСУВАННЯ».

Вінбластин-Тева можна вводити тільки внутрішньовенно. Інтратекальне введення призводить до смертельної нейротоксичності.

Якщо після введення дози вінбластину сульфату виникає лейкопенія з кількістю лейкоцитів менше 2000/мм³, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом щодо ознак інфекції, поки кількість лейкоцитів не підвищиться до нормального рівня. При терапії вінбластином можна очікувати, що максимальне зниження кількості гранулоцитів відбуватиметься через 5–10 днів після останнього дня введення препарату. Потім кількість гранулоцитів відновлюється досить швидко і зазвичай завершується протягом наступних 7–14 днів. Пацієнти з виразками шкіри, кахектичні або геріатричні пацієнти більш вразливі до ефектів лейкопенії, спричиненої вінбластину сульфатом. Тому застосування вінбластину сульфату таким пацієнтам наполегливо не рекомендується. У пацієнтів з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами після застосування вінбластину сульфату може виникнути більш виражена супресія кісткового мозку.

Хоча кількість тромбоцитів при лікуванні із застосуванням вінбластину сульфату зазвичай суттєво не знижується, у пацієнтів, кістковий мозок яких нещодавно був уражений попередньою променевою терапією або іншими онколітичними засобами, може виникати тромбоцитопенія (менше 150000 тромбоцитів/мм³). Якщо перед цим не проводилися інша хіміотерапія або опромінення, кількість тромбоцитів рідко знижується до рівня нижче 150000/мм³, навіть коли вінбластину сульфат може викликати суттєву гранулоцитопенію. Як правило, протягом кількох днів відбувається швидке відновлення після тромбоцитопенії.

Вплив вінбластину сульфату на кількість еритроцитів та рівень гемоглобіну зазвичай незначний, якщо не ускладнюється іншими видами лікування. Стоматит та нейрологічна токсичність, хоча і не є частими або постійними, можуть призводити до інвалідності.

Не рекомендується тривале щоденне застосування низьких доз вінбластину сульфату, навіть якщо загальна тижнева доза буде такою ж, як рекомендована доза. Дуже важливо точно дотримуватися призначеної схеми дозування. Якщо протягом тривалого періоду часу вводити кількість, яка в кілька разів перевищує призначену тижневу дозу, розділену на 7 днів, виникають судоми, тяжке і необоротне ураження центральної нервової системи і навіть летальний наслідок.

В період лікування та протягом 6 місяців після припинення лікування як жінкам, так і чоловікам слід використовувати засоби контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Дотепер відсутні докази, що вінбластин є канцерогенним для людини, хоча у деяких пацієнтів після променевої терапії та застосування вінбластину сульфату у поєднанні з алкілуючими препаратами розвинувся лейкоз. Хоча досі немає єдиної відомої вказівки на мутагенну дію вінбластину сульфату, як і всі цитостатичні лікарські засоби, вінбластину сульфат слід використовувати з обережністю.

Після застосування алкалоїдів барвінку спостерігалися випадки гострої задишки та тяжких бронхіальних спазмів. Такі реакції виникають частіше при комбінуванні вінбластину сульфату з мітоміцином С. Може бути потрібне агресивне лікування, особливо пацієнтам з легеневою дисфункцією в анамнезі. Ці реакції можуть виникнути протягом періоду від кількох хвилин до кількох годин після ін’єкції вінбластину сульфату і до 2 тижнів після застосування мітоміцину. Більшість пацієнтів повністю відновлюються після лікування бронхолітиками, кортикостероїдами та киснем. Проте у деяких пацієнтів розвивалася прогресуюча задишка, що вимагала тривалого застосування кортикостероїдів. Вінбластину сульфат не можна вводити знову (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При печінковій недостатності потрібна обережність, оскільки можливі уповільнення виведення і необхідність коригування дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Необхідна обережність при застосуванні пацієнтам з ішемічною хворобою серця. Цей лікарський засіб, як правило, не рекомендується застосовувати у поєднанні з живими атенуйованими вакцинами, фенітоїном та ітраконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Рекомендується ретельний моніторинг периферичної нервової системи для коригування дози. Під час індукції ремісії при лімфомі може підвищуватися рівень сечової кислоти в сироватці крові, тому слід контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові або вживати відповідних заходів. При лікуванні із застосуванням вінбластину сульфату слід уникати впливу інтенсивного сонячного світла. Необхідно уникати потрапляння вінбластину сульфату в очі. У пацієнтів літнього віку може посилюватися ортостатична гіпотензія. При підозрі на неадекватну секрецію антидіуретичного гормону слід контролювати рівень електролітів у сироватці крові та баланс рідини.

При лікуванні із застосуванням вінбластину сульфату як побічна реакція може виникнути запор, який добре реагує на такі звичайні заходи, як клізми та проносні засоби. Запор може набувати форми закупорки верхніх відділів товстої кишки, а пряма кишка може бути порожня при медичному огляді. Рентгенівський знімок органів черевної порожнини корисний для демонстрації цього стану. Пацієнтам, які отримують високі дози вінбластину сульфату, рекомендується рутинний профілактичний режим проти запорів.

Застережні заходи при введенні та відновленні

При проливанні під час розчинення та/або введення існує ризик ураження шкіри та рогівки. У таких випадках потрібне негайне промивання великою кількістю води. При приготуванні та введенні слід вживати відповідних застережних заходів щодо поводження з цитостатичними лікарськими засобами, таких як використання захисних рукавичок, маски для обличчя та захисних окулярів.

Необхідно уникати екстравазації. Потрапляння лікарського засобу у прилеглі тканини під час внутрішньовенного введення може спричинити значне подразнення. Необхідно негайно припинити ін’єкцію та ввести залишок дози в іншу вену. Місцеве введення гіалуронідази та помірне тепло на місце, де відбулася екстравазація, застосовувалися для диспергування лікарського засобу і зменшення дискомфорту та ймовірності розвитку целюліту і флебіту.

Інтратекальне введення лікарського засобу Вінбластин-Тева призводить до летальної нейротоксичності

Після випадкового інтратекального введення лікарського засобу Вінбластин-Тева рекомендується описане нижче лікування. В одному випадку прогресивний параліч у дорослого, якому інтратекально ввели споріднений алкалоїд барвінку вінкристину сульфат, вдалося зупинити за допомогою такого лікування. Лікування слід розпочати негайно.

1. В поперековій ділянці було видалено стільки спинномозкової рідини, скільки було можливим з точки зору безпеки.

2. Субарахноїдальний простір промивали розчином Рінгера лактату шляхом безперервної інфузії через катетер, встановлений у бічний шлуночок головного мозку, зі швидкістю 150 мл на годину. Рідину видаляли через поперековий доступ.

3. Як тільки з’явилася можливість, 25 мл свіжозамороженої плазми було розведено в 1 літрі розчину Рінгера лактату і розведений розчин вводили через церебральний шлуночковий катетер зі швидкістю 75 мл на годину. Рідину знову видаляли через поперековий доступ. Швидкість інфузії регулювали таким чином, щоб рівень білка у спинномозковій рідині підтримувався на рівні 150 мг/мл. Лікування знову повторювали з 3 пункту з використанням одного літра розведеної свіжозамороженої плазми.

4. 10 г глутамінової кислоти вводили внутрішньовенно протягом 24 годин, потім по 500 мг перорально 3 рази на добу протягом 1 місяця або до стабілізації неврологічної дисфункції. Роль глутамінової кислоти в цьому лікуванні не з’ясована, її використання може бути не обов’язковим.

5. Фолінову кислоту вводили внутрішньовенно у вигляді болюсу 100 мг, потім проводили інфузію зі швидкістю 25 мг/год протягом 24 годин, потім вводили болюсно по 25 мг кожні 6 годин протягом 1 тижня. Піридоксин вводили у дозі 50 мг кожні 8 годин шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин. Їх значення для зменшення нейротоксичності не з’ясоване.

Допоміжні речовини

Натрій. Цей лікарський засіб містить 35 мг натрію на флакон, що еквівалентно 1,8% рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію для дорослої людини (2 г).

Аналоги Вінбластин-Тева