Виражене пригнічення функції кісткового мозку, тяжкі маніфестні інфекції.
Підвищена чутливість до мітоксантрону або до інших компонентів препарату.
Період вагітності або годування груддю.
Не допускається інтратекальне введення мітоксантрону.
Не допускається внутрішньоартеріальне введення мітоксантрону.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений лише для внутрішньовенного введення.

Перед застосуванням препарат необхідно розвести щонайменше 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій або інфузій або 5% розчину глюкози. Одержаний розчин для інфузій вводять протягом не менше 3 хвилин через бічний порт інфузійної системи у струмінь 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій або інфузій або 5% розчину глюкози.

МІТОЛІК^® не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному інфузійному флаконі.

У разі екстравазації введення препарату негайно припиняють і продовжують інфузію в іншу вену. Враховуючи відсутність шкірно-наривної дії мітоксантрону, ризик тяжких місцевих реакцій при випадковому паравенозному введенні препарату незначний.

Дози для дорослих і пацієнтів літнього віку

Метастатичний рак молочної залози, неходжкінська лімфома, первинний рак печінки.

Монотерапія. МІТОЛІК^® рекомендується вводити у початковій дозі 14 мг/м² поверхні тіла шляхом одноразової внутрішньовенної інфузії. Курси лікування повторюють з інтервалами у 21 день за умови нормалізації кількості лейкоцитів і тромбоцитів у крові. При лікуванні пацієнтів зі зниженими резервами кісткового мозку (наприклад, унаслідок попередньої хіміотерапії або поганого загального стану) початкову дозу рекомендується знижувати до 12 мг/м² поверхні тіла або нижче.

Наступні дози і час їх введення визначають залежно від ступеня і тривалості мієлосупресії. У таблиці 1 наведені рекомендації щодо корекції доз при лікуванні поширеного раку молочної залози і неходжкінської лімфоми, виходячи з найнижчої кількості лейкоцитів і тромбоцитів (яка зазвичай спостерігається приблизно через 10 діб після введення препарату).

Таблиця 1.

Мінімальна кількість формених елементів крові після введення попередньої дози		Час нормалізації показників	Наступна доза після нормалізації гематологічних показників
Лейкоцити	Тромбоцити	Час нормалізації показників	Наступна доза після нормалізації гематологічних показників
> 1,5 × 10⁹/л	та > 50 × 10⁹/л	≤ 21 доби	Доза, що дорівнює попередній, введення після нормалізації гематологічних показників.
> 1,5 × 10⁹/л	та > 50 × 10⁹/л	> 21 доби	Відстрочення введення до нормалізації гематологічних показників, потім введення дози, що дорівнює попередній.
< 1,5 × 10⁹/л	або < 50 × 10⁹/л	Будь-який	Доза, зменшена на 2 мг/м² порівняно з попередньою, введення після нормалізації гематологічних показників.
< 1,0 × 10⁹/л	або < 25 × 10⁹/л	Будь-який	Доза, зменшена на 4 мг/м² порівняно з попередньою, введення після нормалізації гематологічних показників.

Комбінована терапія. МІТОЛІК^® можна застосовувати як складову комбінованої хіміотерапії. При метастатичному раку молочної залози ефективною є терапія препаратом МІТОЛІК^® у поєднанні з циклофосфамідом і 5-фторурацилом або метотрексатом і мітоміцином С.

При застосуванні препарату МІТОЛІК^® в комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами початкову дозу необхідно знижувати на 2–4 мг/м² поверхні тіла порівняно з рекомендованою дозою при монотерапії. Наступні дози визначають залежно від ступеня і тривалості мієлосупресії (див. таблицю 1).

Гострий нелімфобластний лейкоз.

Монотерапія. Для індукції ремісії МІТОЛІК^® рекомендується призначати 1 раз на добу у дозі 12 мг/м² поверхні тіла протягом 5 днів поспіль (сумарна доза становить 60 мг/м²).

Комбінована терапія. При лікуванні гострого нелімфобластного лейкозу (ГНЛЛ) МІТОЛІК^® найчастіше застосовують у поєднанні з цитарабіном. Така комбінована схема є ефективною як при первинному ГНЛЛ, так і при рецидиві захворювання.

При індукційній терапії першої лінії МІТОЛІК^® вводять внутрішньовенно у дозі 10-12 мг/м² поверхні тіла на добу 3 дні поспіль у комбінації з цитарабіном у дозі 100 мг/м² поверхні тіла на добу протягом 7 діб (шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії). Зазвичай після першого курсу індукційної терапії призначають ще один курс індукційної терапії і курс консолідуючої терапії. У кожному конкретному випадку рішення про модифікацію стандартної схеми терапії приймає лікар, зважаючи на стан хворого.

У разі рецидиву захворювання або неефективності традиційної хіміотерапії першої лінії можна застосовувати МІТОЛІК^® у поєднанні з етопозидом. Однак слід мати на увазі, що комбінована терапія препаратом МІТОЛІК^® і етопозидом або іншими цитотоксичними препаратами може спричиняти більш виражену мієлосупресію, ніж монотерапія препаратом МІТОЛІК^®.

Корекцію доз препарату МІТОЛІК^® здійснюють залежно від тяжкості токсичних ефектів, відповіді на терапію та індивідуальних характеристик пацієнтів.

Гормонрефрактерний рак передміхурової залози з больовим синдромом

МІТОЛІК^® призначають у дозі 12 мг/м² поверхні тіла шляхом коротких внутрішньовенних інфузій з інтервалами у 21 день у поєднанні з преднізолоном (10 мг перорально).

У таблицях 2 і 3 наведені рекомендації щодо корекції доз препарату МІТОЛІК^® при лікуванні гормонрефрактерного раку передміхурової залози з больовим синдромом.

Таблиця 2.

Кількість формених елементів крові безпосередньо перед наступним курсом лікування			Корекція доз під час наступного курсу лікування
Лейкоцити	Гранулоцити	Тромбоцити	Корекція доз під час наступного курсу лікування
> 3 × 10⁹/л	та > 1,5 × 10⁹/л	та > 150 × 10⁹/л	Корекція доз не потрібна.
< 3 × 10⁹/л	або < 1,5 × 10⁹/л	або < 150 × 10⁹/л	Збільшення інтервалів між курсами з інкрементом в один тиждень до нормалізації кількості формених елементів крові.

Таблиця 3.

Найнижча кількість формених елементів крові (через 10–14 діб після введення)		Корекція доз під час наступного курсу лікування
Гранулоцити	Тромбоцити	Корекція доз під час наступного курсу лікування
< 0,5 × 10⁹/л	або < 50 × 10⁹/л	Зниження дози на 2 мг/м²
> 1,0 × 10⁹/л	та > 100 × 10⁹/л	При мінімальних токсичних ефектах негематологічного характеру — збільшення дози на 2 мг/м²

Розсіяний склероз

МІТОЛІК^® вводять у дозі 12 мг/м² поверхні тіла кожні 3 місяці. У разі появи небажаних побічних ефектів дози коригують згідно з рекомендаціями у таблиці 4.

Таблиця 4.

Доза	Клінічні ознаки токсичної дії	Кількість лейкоцитів	Кількість тромбоцитів
10 мг/м²	Помірні або тяжкі		–
9 мг/м²		< 3,5 × 10⁹/л	< 100 × 10⁹/л
6 мг/м²		< 3,5 × 10⁹/л	< 75 × 10⁹/л

Планова тривалість лікування пацієнтів, які отримують рекомендовані дози 12 мг/м² поверхні тіла, зазвичай становить 24 місяці. В окремих випадках тривалість можна скоротити, наприклад, унаслідок токсичних ефектів. Успіх лікування залежить не лише від тривалості терапії.

Деякі пацієнти отримували мітоксантрон триваліший час, при цьому кумулятивні дози перевищували 100 мг/м² поверхні тіла. Однак зазвичай кумулятивну дозу 100 мг/м² поверхні тіла перевищувати не рекомендується. Рішення про доцільність терапії тривалістю понад два роки має приймати лікар індивідуально у кожному конкретному випадку.

Лікування особливих груп пацієнтів

У разі відхилення від норми результатів печінкових тестів може бути необхідною корекція доз. При лікуванні пацієнтів із захворюваннями печінки необхідна обережність.

Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями нирок.

Побічні реакції

Дозолімітуючим фактором при терапії мітоксантроном є пригнічення функції кісткового мозку. Найбільш виражена і тривала мієлосупресія спостерігається у пацієнтів, які раніше отримували хіміо- або променеву терапію.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Транзиторна лейкопенія зі зниженням кількості лейкоцитів до найнижчого рівня через 10-13 діб після введення мітоксантрону (тяжка лейкопенія у 6% пацієнтів), тромбоцитопенія (тяжка тромбоцитопенія у 1% пацієнтів). Анемія. Вторинні злоякісні захворювання (гострий лейкоз).

З боку нервової системи

Неспецифічні небажані побічні ефекти неврологічного характеру, зокрема сонливість, неврит, сплутаність свідомості, судоми, занепокоєння, слабка парестезія.

З боку органа зору

Оборотне забарвлення склери у блакитний колір, кон'юнктивіт.

З боку серцевої системи

Безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка і транзиторні зміни ЕКГ при тривалому лікуванні. Аритмії. Серцева недостатність після тривалого лікування (у 2,6% пацієнтів, які отримали кумулятивну дозу мітоксантрону 140 мг/м² поверхні тіла); кардіоміопатія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Риніт. Задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту

Слабка нудота і блювання відзначаються приблизно у половини пацієнтів (тяжкі нудота і блювання — у 1% хворих), стоматит, діарея, абдомінальний біль, анорексія, запор, запалення слизових оболонок, зміни смакових відчуттів. Шлунково-кишкові кровотечі.

З боку гепатобіліарної системи

Підвищення рівнів печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Алопеція I-II ступеня відзначається приблизно у половини пацієнтів (тяжка алопеція — у поодиноких випадках). Транзиторні зміни забарвлення шкіри. Висипання, оніхоліз, забарвлення шкіри та нігтів у блакитний колір, дистрофія нігтів.

З боку нирок та сечовидільної системи

Зміни забарвлення сечі протягом 24 годин після введення препарату. Підвищення рівнів креатиніну та азоту в сироватці крові.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз

Аменорея.

Ефекти загального характеру та місцеві реакції

Алергічні реакції (зокрема екзантема, задишка, артеріальна гіпотензія, анафілактичні/анафілактоїдні реакції), анафілактичний шок. Слабкість, пропасниця. Місцеві реакції у місці екстравазації (еритема, набряк, біль, відчуття печіння, забарвлення шкіри у блакитний колір, некроз); флебіт.

З боку метаболізму

Синдром лізису пухлини (з такими проявами як гіперурикемія, гіперкаліємія, гіперфосфатемія і гіпокальціємія).

Аналоги Мітолік®