Фармакодинаміка.

До складу препарату входять дві активні речовини із різними, але взаємодоповнювальними механізмами дії.

Адапален — це хімічно стабільна похідна нафтойної кислоти із ретиноїдоподібною дією. У дослідженнях біохімічного і фармакологічного профілю була показана дія адапалену при захворюванні, спричиненому Acne vulgaris: він є потужним модулятором клітинної диференціації і кератинізації, а також має протизапальні властивості. Механізм дії адапалену базується на зв’язуванні сполуки зі специфічними ядерними рецепторами ретиноєвої кислоти. Сучасні дані дають змогу припустити, що при місцевому застосуванні адапален нормалізує диференціацію фолікулярних епітеліальних клітин, завдяки чому зменшується утворення мікрокомедонів. У моделях in vitro адапален пригнічує хемотаксичну (направлену) і хемокінетичну (випадкову) відповіді поліморфноядерних лейкоцитів людини; також він пригнічує перетворення арахідонової кислоти до медіаторів запалення. За даними досліджень іn vitro адапален пригнічує фактори AP-1, а також експресію toll-подібних рецепторів 2. Такий профіль вказує на те, що під дією адапалену зменшується запальний компонент акне, опосередкований клітинами.

Бензоїлу пероксид чинить протимікробну дію, зокрема проти P. аcnes, які присутні у надмірній кількості в ураженому сально-волосяному комплексі. Крім цього, бензоїлу пероксид має відлущувальні і кератолітичні властивості, а також чинить себостатичну дію, перешкоджаючи надмірному виділенню шкірного сала, яким супроводжується акне.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості препарату Еффезел подібні до профілю фармакокінетики гелю, який містить лише адапален у концентрації 0,1%.

У 30-денному клінічному дослідженні фармакокінетики за участю пацієнтів з акне, які застосовували гель із комбінацією фіксованих доз або препарат відповідного складу з 0,1% адапалену у максимальних дозах (нанесення по 2 г гелю на добу), концентрації адапалену у більшості зразків плазми крові кількісно не визначалися (поріг кількісного визначення становив 0,1 нг/мл). Низькі концентрації адапалену (C_max від 0,1 до 0,2 нг/мл) були визначені у двох пробах крові учасників, які застосовували Еффезел, і у трьох пробах крові учасників, які застосовували гель адапалену 0,1%. Найбільше значення AUC_0–24год адапалену, визначене у групі застосування комбінації фіксованих доз, становило 1,99 нг·год/мл.

Ці результати подібні до отриманих у попередніх клінічних дослідженнях фармакокінетики різних препаратів адапалену 0,1%, за даними яких системна експозиція адапалену постійно була низькою.

Проникнення бензоїлу пероксиду крізь шкіру низьке; при нанесенні на шкіру він повністю перетворюється на бензойну кислоту, яка швидко елімінує.

Доклінічні дані з безпеки

Результати стандартних доклінічних фармакологічних досліджень безпеки, досліджень токсичності препарату при багаторазовому застосуванні, генотоксичності, фототоксичності або канцерогенності не свідчать про наявність особливих загроз для людини.

Токсичний вплив адапалену на репродуктивну функцію досліджували на тваринах, яким препарат вводили перорально і наносили на шкіру. При високих системних експозиціях (пероральне введення у дозах від 25 мг/кг/добу) спостерігався тератогенний ефект. При менших експозиціях (нанесенні на шкіру у дозі 6 мг/кг/добу) відзначалися зміни кількості ребер або хребців.

Дослідження препарату Еффезел на тваринах включали дослідження місцевої переносимості і шкірної токсичності при багаторазовому застосуванні препарату тваринам протягом періоду до 13 тижнів; препарат чинив місцеву подразнювальну дію і виявляв здатність спричиняти сенсибілізацію, як і очікувалося від комбінації, до складу якої входить бензоїлу пероксид. Системні експозиції адапалену після багаторазового нанесення на шкіру комбінації фіксованих доз у тварин дуже низькі, що узгоджується із клінічними фармакокінетичними даними. Бензоїлу пероксид швидко і повністю перетворюється на бензойну кислоту у шкірі і після всмоктування виводиться із сечею; його системна експозиція обмежена.

Діагнози, при яких застосовують Еффезел