Протаргол. Діюча речовина — срібла протеїнат, англійською — Silver proteinate, на латині — Argentum proteinicum. АТС код RO1A X10. З фармакологічної точки зору, це антисептик і дезінфікуюча речовина, з фармакотерапевтичної — інші засоби для терапії захворювань порожнини носа.
Срібла протеїнат — це трохи терпкий і гіркуватий порошок коричневого або жовто-коричневого кольору. Запах відсутній. У воді ця речовина з легкістю розчиняється, але в хлороформі, ефірі, а також у спирті зовсім не розчиняється. Срібла у цій хімічній сполуці міститься від 7,8 до 8,3%.
Чим же настільки цікавий Протаргол (діюча речовина — срібла протеїнат), що навіть у сучасній медицині йому знайшлося місце?

Історія появи Протарголу

Якщо звернутися до історії людства, то можна знайти безліч випадків використання сполук срібла в медицині й просто в житті людини. Досить сказати, що вже в V столітті до нашої ери предки виготовляли посуд із срібла для зберігання в ньому їжі й різних напоїв. Було давно помічено, що вода з річок або озер, зберігаючись певний час у цих посудинах, набувала інших властивостей і ставала безпечною для використання завдяки бактерицидним властивостям срібла. Що й було підтверджено під час епідемії, що спіткала воїнів Олександра Македонського в 326 р. до нашої ери. Шлунково-кишкові розлади не дозволяли війську бути у формі. Справа в тому, що рядові воїни, на відміну від командувачів, які вживали воду зі срібних посудин, спрагу свою тамували водою, що зберігалася в посуді з олова.
Поступово в життя людей увійшло усвідомлене використання сполук срібла і, уже починаючи з XVIII століття, боротьба з хвороботворними бактеріями стала вестися більш успішно. Але спостерігалися і складнощі в цьому питанні. Відомо, що розчинення срібла відбувається дуже повільно. До того ж його певний ефект, як бактерицидної, фунгіцидної та імуномодулюючої речовини важко забезпечити, оскільки він залежить від декількох факторів. Але, як це часто буває, допоміг випадок. Лікарями-алхіміками Яном Баптистом ван Гельмонтом і Франциском де ла Бое Сільвієм було отримано кристали нітрату срібла. При цьому було встановлено, що дія стала сильнішою і клітини тканин тварин і рослин сильно постраждали. До того ж ці розчини дуже швидко змиваються й ефект їх впливу дуже короткий. Через деякий час, уже на початку XX століття, німецькими вченими були отримані зовсім дрібні частинки цієї сполуки, та ще й вкриті білком. А в 1902 р. німецькому хіміку Карлу Паалю вдалося створити речовину, що складається з частинок срібла, оточених білком овальбуміном з курячого яйця. І з цього моменту у світі медицини з’явилися два препарати Коларгол і Протаргол (Климович Е., 2014).

Позитивні і негативні сторони срібла протеїнату

Ця речовина, як будь-які ліки, проявляє як позитивні, так і негативні ефекти. До позитивних властивостей срібла протеїнату відносять його бактерицидність у певній концентрації або утруднення зростання деяких видів бактерій. Важливою також є і відсутність звикання до нього. Тому засіб дозволяється використовувати досить довго. Та й ціна не дуже висока.
А що стосується негативного боку, то він виражається в матеріальній кумуляції, за якої речовина повільно виводиться, а при використанні повторно накопичується в організмі людини й може досягти токсичного рівня. Через кров ця хімічна сполука надходить у різні органи й тканини та навіть у рогівку і кришталик ока. І при накопиченні в організмі більше одного грама срібла у пацієнта може розвинутися захворювання аргіроз. До слова, у 1930-ті роки в Америці були зафіксовані випадки аргірозу через застосування крапель, які містили срібло. Потім в 1990-ті роки знову був стрибок інтересу, правда, тепер уже до колоїдного срібла, яке віднесли навіть до харчових добавок. Відповідно, на його відпуск не був потрібний рецепт (Климович Е., 2014).

Фармакодинаміка

Протеїнат срібла чинить на тканини людини антисептичний та протизапальний вплив. Впливає також і в’яжуче. Внаслідок дисоціації цієї хімічної сполуки утворюються іони срібла. Вони зв’язуються з ДНК бактерій, внаслідок чого в кінцевому підсумку відбувається припинення їх розмноження.
Що стосується розвитку протизапальної дії цієї сполуки срібла, то відбувається це так: спочатку на пошкодженій тканині в результаті осадження білків сполуки утворюється захисна плівка. Плівка сприяє зниженню чутливості поверхні тканин і допомагає процесу звуження судин. У результаті всіх цих дій гальмуються реакції запалення і відбувається їх зупинка. Особливо активний вплив ця хімічна сполука має на золотистий стафілокок, стрептококи, а також на моракселли з роду паличковидних аеробних бактерій. У результаті проведених досліджень було встановлено, що срібла протеїнат, крім антимікробної, має також і противірусну дію. Виявляє він й імуностимулювальний ефект. У результаті проведених досліджень дії розчину срібла протеїнату на культури клітин було зареєстровано пригнічення розмноження вірусів при інфекційному ринотрахеїт (ІРТ) і вірусної діареї (ВД). При цьому використовували Протаргол у концентрації 0,25–0,5%. Крім того, ці ж дослідження дали можливість виявити імуностимулювальний ефект розчинів срібла протеїнату. Віруліцидну дію цієї хімічної сполуки в лікарській формі для ін’єкцій на збудників окремих вірусних хвороб було доведено проведеними дослідженнями. Причому оцінку антивірусних властивостей розчинів препаратів срібла здійснювали in vitro. Було проведено прямий контакт із суспензією, що містить віруси. У результаті проведених досліджень було виявлено противірусну дію препаратів срібла протеїнату і можливість використання цього засобу у вигляді ін’єкцій (Красочку П., 1990; Третьяков В., 1994).
А тепер розглянемо ситуації, у яких срібла протеїнат добре себе зарекомендував.

Показання

Захворювання отоларингологічні.
Але спочатку давайте визначимося і розділимо поняття риніту і нежитю. А вся справа в тому, що на практиці нежить і називається ринітом. Якщо у представника роду людського з’являється риніт, то тоді у нього починає розвиватися процес запалення. І завдання хворої людини та медика одне: знайти причину запалення і визначити тип. Відомо, що порожнина носа у людини виконує функцію повітряного фільтра. І в цій порожнині систематично виробляється слиз, який і виконує роль фільтра, так як вловлює все, що туди потрапляє, зокрема пил і бруд і, звичайно ж, всілякі мікроорганізми, що знаходяться в повітрі. У разі потрапляння в порожнину носа патологічних мікроорганізмів, вірусів, а також речовин, до яких у людини гіперчутливість, вироблення слизу збільшується і їй нічого не залишається, як почати витікати з носа. Так ось саме цей процес і називається нежитем.
Риніти. Як вже говорилося вище, риніт — це запалення слизової оболонки носа. В основі його розвитку лежить або інфекція, або інший фактор — неінфекційний. Як неінфекційний фактор можуть виступати різні подразники — термічні, механічні та хімічні. Розглянемо, чим відрізняються один від одного два види риніту. При гострому риніті запальний процес охоплює 2 носові ходи. Тривалість гострого риніту становить від 7 до 10 днів. Іноді цей вид риніту переходить в іншу форму — хронічну. Для цієї форми захворювання характерними є стійкі дегенеративно-дистрофічні зміни: з’являються «острівці» ущільнення, а також виникає атрофія. З нюхом виникають проблеми й іноді також можуть бути незначні кровотечі. Існують три види хронічного риніту: катаральний, а також гіпертрофічний і атрофічний. Причому найпоширеніші види риніту — це застудний і алергічний.
Для правильного підбору ліків для терапії нежитю необхідно відрізняти вірусний риніт від бактеріального. При вірусному — виділення з носа світлі й рясні. І ці виділення супроводжуються сверблячкою і чханням. Якщо імунітет високий, то тоді вірусний нежить закінчується повністю через 14 днів, а на 7-й день його симптоми значно слабшають (Климович Е., 2014).
Існує ще один вид нежитю — озена, або по-іншому — нежить смердючий. Збудником у даному випадку виступає Klebsiella osenae, яка розмножується на слизовій оболонці. Саме через цю бактерію утворюються кірки, що мають смердючий запах. Особливість цього нежитю в тому, що хвороба починається в молодому віці й відразу ж переходить у хронічний вид (Шабанов А. Довідник фельдшера, 1975).
Але дуже важливо знати, чим же відрізняється один вид риніту від іншого, щоб правильно і своєчасно почати терапію.
Визначення виду риніту. Так як нежить — це не хвороба, а один з її проявів, то необхідно з’ясувати причину і почати лікування. Відомо, що за своїми проявами алергічний і застудний нежить дуже схожі. Але риніт простудного характеру минає після лікування протягом 5–7 днів, а алергічний, якщо не усунути контакт з алергеном, не минає.
Причин для розвитку риніту, як сказано вище, кілька, і в залежності від цього він буває наступних видів: застудний, алергічний і вазомоторний. І якщо застудний тип розвивається при потраплянні в органи дихання або бактерій, або вірусів, то алергічний тип з’являється у людини на тлі гіперчутливості до певних речовин, інакше кажучи, алергенів. А вазомоторний тип риніту розвивається при порушенні тонусу судин, розташованих у носі. Необхідно підкреслити, що найпоширеніші види — це застудний і алергічний риніт.
Синусити. Синусит буває чотирьох видів. Розрізняють: гострий, хронічний, ексудативний і продуктивний. Загальним для всіх синуситів є затемнення придаткових пазух, що утворюється внаслідок зменшення обсягу повітря в них, його можна побачити на рентгенівському знімку.
При запаленні в усіх пазухах, але або односторонньому, або двосторонньому, уже говорять про пансинусит.
Взагалі назву захворювання пов’язують з місцем ураження пазухи. Гайморит — вражена гайморова верхньочелюсна пазуха (Шабанова А. Довідник фельдшера, 1975). Ураження інших пазух: фронтит, етмоїдит, сфеноїдит. При запаленні лобової пазухи у людини говорять уже про фронтит. Уражений ґратчастий лабіринт — це вже етмоїдит. Причому етмоїдит найчастіше виступає не як самостійне захворювання, а зазвичай приєднується або до гаймориту, або до фронтиту. А ось запальний процес клиноподібної пазухи говорить про сфеноїдит.
Фарингіти. Гострий фарингіт. Найчастіше спостерігається при гострому катарі носа. Для цього виду фарингіту характерний незначно виражений біль, а в горлі відчувається сухість і садніння. Слизова оболонка глотки в деяких місцях покрита слизом з гноєм, вона гіперемована і на ній видно виступаючі у вигляді червоних зерен окремі фолікули.
Хронічний фарингіт буває катаральний, гіпертрофічний і атрофічний (Петровский Б. БМЭ, т. 22, 1984).
Інші захворювання, при яких використовується Протаргол. Його призначають і при запаленнях очей, середнього вуха й аденоїдах. Показаний також і у новонароджених при блефариті. Ефективний і при кон’юнктивіті. Що стосується гінекології та урології, то тут його теж призначають. Зокрема, при циститах, вагінітах і уретритах.

Застосування. Дозування

Протаргол застосовується тільки місцево. Згідно з інструкцією, дозволяється закапувати краплі препарату в ходи вух і носа. При використанні Протарголу в терапії нежитю бажано для запобігання значній сухості слизової оболонки носа змащувати її олією туї (Климович Е., 2014).
В урології й гінекології можна вводити розчини цієї речовини в піхву і в задній прохід. При цьому використовуються тампони. Також призначають препарат і у вигляді розчинів для спринцювань.
Офтальмологія. Використовують краплі у вигляді 1 або 2% р-ну. Закапують по 2–3 краплі 2–4 рази на добу.
Урологія. Проводять необхідні процедури 2% розчином срібла протеїнату.
Отоларингологія. Застосовується в розчинах з вмістом діючої речовини 1–2%.
Риніти, фарингіти й отити: 3–5 крапель 2 рази на добу.

Протипоказання

Протипоказаний препарат Протаргол у наступному випадку: при гіперчутливості й до срібла, й до білків. Не призначають при вагітності.

Побічні ефекти

Можливе невелике роздратування. Рідко — легке печіння і свербіж. Але може бути також почервоніння білка очей, якщо розчин срібла протеїнату представлений у формі очних крапель. Іноді можуть бути відчуття оніміння і сонливість. Анафілактичний шок і набряк Квінке — вкрай рідко.

Взаємодія з іншими препаратами

Не взаємодіє з іншими лікарськими засобами. Виняток — інші препарати срібла.

Особливі вказівки

Кількість днів лікування цим препаратом — в основному 5 днів (дитина) і 7 днів — дорослий. При більш тривалому терміні застосування білки срібла починають накопичуватися в організмі людини, тому не слід довше застосовувати препарат. При використанні цього лікарського засобу потрібно перед його закапуванням промити ніс, очистити його від слизу або сухих кірок. Приготований розчин срібла протеїнату необхідно зберігати тільки у флаконах оранжевого кольору і в місцях, у які не проникають сонячні промені. Крім того, необхідно, щоб перерва між процедурами закапування була однаковою (Климович Е., 2014).
Лікарські форми Протарголу.

В основному використовується препарат у вигляді готових лікарських форм.

1. Порошок Протарголу для розчину для інтраназального застосування 0,2 г, флакон з розчинником у контейнері одноразовому 10 мл.

2. Протаргол краплі вушні/назальні 2% 10 мл у флаконі.

3. Протаргол Бебі: порошок Протарголу 0,1 г, розчинник — вода для ін’єкцій 10 мл в однодозовому контейнері.

З усього сказаного можна зробити висновок, що препарат Протаргол як аптечного виробництва, так і заводського, якщо його застосовувати згідно з інструкцією і не порушувати тривалість курсу лікування, дає позитивну динаміку в терапії хворого.

Діагнози, при яких застосовують Протаргол