фармакодинаміка. Ропінірол — це неерголіновий агоніст D2/D3-рецепторів дофаміну, який стимулює стріарні дофамінові рецептори.
Хвороба Паркінсона. Хвороба Паркінсона характеризується значною дофаміновою недостатністю в нігростріальній системі. Ропінірол зменшує вираженість цієї недостатності, стимулюючи дофамінові рецептори стріатуму.
Ропінерол діє на гіпоталамус та гіпофіз, уповільнюючи секрецію пролактину.
Синдром неспокійних ніг. Ропінірол слід призначати тільки пацієнтам з ідіопатичним синдромом неспокійних ніг помірного та тяжкого ступеня. Ідіопатичний синдром неспокійних ніг помірного та тяжкого ступеня, як правило, відмічається у пацієнтів із безсонням або сильним дискомфортом у кінцівках.
У рамках чотирьох 12-тижневих досліджень ефективності пацієнти із синдромом неспокійних ніг були рандомізовані у групи прийому Рапінеролу або плацебо і на 12-му тижні ефекти за Міжнародною шкалою СНН порівнювалися з початковими даними.
Середня доза Рапінеролу для пацієнтів з помірного та тяжкого ступеня хвороби становила 2,0 мг/добу. При проведенні комбінованого аналізу даних пацієнтів із синдромом неспокійних ніг помірного та тяжкого ступеня з чотирьох 12-тижневих досліджень скоригована різниця після лікування порівняно з початковими даними загальної оцінки за Міжнародною шкалою СНН на 12-му тижні при перенесенні даних останнього спостереження (LOCF) вибірки «всі пацієнти, що почали отримувати лікування» становила 4,0 бали (95% ДІ –5,6, –2,4; р<0,0001; середні дані оцінки за Міжнародною шкалою СНН на початку дослідження та перенесенні дані останнього спостереження на 12-му тижні: Рапінерол 28,4 і 13,5; плацебо 28,2 і 17,4).
У рамках 12-тижневого плацебо-контрольованого полісомнографічного дослідження за участю пацієнтів із синдромом неспокійних ніг досліджували вплив лікування Рапінеролом на періодичні рухи ногами під час сну. При порівнянні початкових даних з даними, отриманими на 12-му тижні, спостерігалася статистично значуща різниця в періодичних рухах ногами під час сну між пацієнтами, яким застосовували Рапінерол, і групою плацебо.
Незважаючи на те що в рамках 36-тижневого дослідження недостатньо даних для того, щоб продемонструвати довгострокову ефективність Рапінеролу в лікуванні синдрому неспокійних ніг, у пацієнтів, які продовжували приймати Рапінерол, виявлено значно нижчу частоту рецидивів порівняно з пацієнтами, рандомізованими в групу прийому плацебо (33% порівняно з 58%, р=0,0156).
Комбінований аналіз даних, отриманих в чотирьох 12-тижневих плацебо-контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів із синдромом неспокійних ніг помірного та тяжкого ступеня, показав, що при лікуванні пацієнтів ропініролом були зареєстровані значні поліпшення порівняно з групою плацебо за параметрами шкали сну Дослідження медичних результатів (діапазон 0–100 балів, за винятком тривалості сну). Скориговані розходження між лікуванням Рапінеролом і прийомом плацебо становили: порушення сну (–15,2, 95% ДІ –19,37, –10,94; р<0,0001), тривалість сну (0,7 год, 95% ДІ 0,49–0,94; р<0,0001), достатність сну (18,6, 95% ДІ 13,77, 23,45; р<0,0001) і денна сонливість (–7,5, 95% ДІ –10,86, –4,23; р<0,0001).
Синдром відміни після припинення лікування Рапінеролом (відміна наприкінці лікування) не може бути виключений. Хоча в рамках клінічних досліджень середні загальні оцінки за Міжнародною шкалою СНН через 7–10 днів після відміни препарату були вищі у пацієнтів, що отримували лікування ропініролом, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, тяжкість симптомів після відміни терапії, як правило, не перевищувала початкової оцінки у пацієнтів, що отримували лікування Рапінеролом.
Більшість пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, були європеоїдної раси.
Фармакокінетика
Абсорбція. Біодоступність ропініролу становить близько 50% (36—57%) при C_max препарату, що досягається в середньому за 1,5 год після прийому дози. За наявності прийому їжі C_max досягається приблизно на 2,6 год пізніше, і піковий рівень у плазмі знижується на 25%, при цьому немає впливу на біодоступність. Виявлена широка індивідуальна варіабельність у параметрах біодоступності.
Розподіл. Рівень зв’язування ропініролу з білками плазми крові не є високим (10–40%), що не дуже впливає на розподіл (об’єм розподілу близько 7 л/кг).
Метаболізм. Ропінірол переважно метаболізується ізоферментом CYP 1A2 цитохрому P450. Як показали дослідження на тваринних моделях для вивчення дофамінергічної функції, жоден з багатьох метаболітів, що утворюються, не бере участі в кінцевій дії препарату, а основний метаболіт у 100 разів менш активний, ніж ропінірол.
Базуючись на даних, отриманих при проведенні досліджень in vitro, в низьких терапевтичних дозах ропінірол має незначний потенціал пригнічення цитохрому Р450. Тому ропінірол в низьких терапевтичних дозах навряд чи впливає на фармакокінетику інших лікарських засобів за допомогою механізму цитохрому P450.
Виведення. Ропінірол у незміненому вигляді, а також його метаболіти в основному виділяються нирками. T_½ ропініролу в середньому становить 6 (3–10) год.
Лінійність. Фармакокінетика ропініролу в терапевтичному діапазоні 0,25–4 мг після одноразової дози і після регулярного прийому препарату в цілому лінійна (C_max і AUC).
Характеристики, пов’язані з популяцією. У пацієнтів віком старше 65 років можливе зниження системного кліренсу ропініролу приблизно на 30%.
Застосування у дітей. Обмежені дані фармакокінетики, отримані у дітей віком 12–17 років (n=9), показали, що системний вплив разових доз 0,125 і 0,25 мг був подібним до такого, що виявлений у дорослих.
У пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30–50 мл/хв) змін у фармакокінетиці ропініролу не відмічено. Дані щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю відсутні.

Аналоги Рапінерол®