Фармакодинаміка.

Силімарин — рослинна активна складова препарату Гепарете, отримана з плодів розторопші плямистої (Silybum marianum). Силімарин є сумішшю чотирьох ізомерів флавонолігнанів: силібініну, ізосилібініну, силідіаніну і силікристину.

Препарат чинить гепатопротекторну та антитоксичну дію.

Гепарете гальмує проникнення токсинів до клітин печінки (зокрема отрути блідої поганки), а також сприяє фізико-хімічній стабілізації клітинної мембрани гепатоцитів.

Антиоксидантний ефект Гепарете зумовлений взаємодією силібініну з вільними радикалами у печінці та перетворенням їх на менш токсичні сполуки. Тим самим переривається процес перекисного окиснення ліпідів та не відбувається подальшого руйнування клітинних структур; токсини знешкоджуються фізіологічним шляхом.

Гепарете стимулює біосинтез структурних і функціональних білків та фосфоліпідів (за рахунок специфічної стимуляції РНК-полімерази А) та прискорює регенерацію клітин печінки.

Клінічно ці ефекти проявляються у покращанні суб'єктивної та об'єктивної симптоматики і нормалізації показників функціонального стану печінки (зниження рівня трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази та рівня білірубіну у плазмі крові). Це призводить до поліпшення загального стану пацієнтів із захворюваннями печінки, зменшення суб'єктивних скарг (таких як слабкість, відчуття важкості у правому підребер'ї, втрата апетиту, шкірний свербіж, блювання).

Фармакокінетика.

Повільно всмоктується з травного тракту (період напівабсорбції — 2,2 години).

Метаболізується у печінці шляхом кон'югації. Період напіввиведення — приблизно 6 годин. Виводиться переважно з жовчю у вигляді глюкуронідів і сульфатів, меншою мірою — з сечею. Не накопичується в організмі. Відзначається кишково-печінкова циркуляція.

Аналоги Гепарете