Розчин не дозволяється вводити внутрішньом’язово.

Перед проведенням інфузії лікар повинен провести візуальний огляд мішків з препаратом. Препарат придатний для застосування за умови збереження герметичності упаковки.

Препарат повинен бути прозорим. Заборонено використовувати мутні розчини.

Препарат може спричинити метаболічний алкалоз через наявність іонів лактату.

Печінкова недостатність

Препарат може не проявляти своєї лужної дії у пацієнтів з печінковою недостатністю через порушення метаболізму лактату.

Розчин не можна одночасно (в одній системі) вводити з кров’ю або її похідними (еритроцитарний концентрат, плазма і фракції плазми). Введення можливе тільки через окремі інфузійні системи.

Визначення групи крові, тести на антитіла та інші лабораторні аналізи крові можливі у пацієнтів, які отримали до 2 літрів препарату, хоча інтерпретація результатів ускладнена через розрідження крові. Тому зразки крові для виконання цих тестів бажано збирати перед інфузією препарату желатину.

Необхідно проводити моніторинг стану пацієнта через можливість алергічних проявів (анафілактичні/анафілактоїдні реакції).

Внаслідок можливих перехресних реакцій у пацієнтів з підвищеною чутливістю до галактози-α-1,3-галактози (альфа-Гал) ризик підвищеної чутливості та відповідної анафілактичної реакції на розчини, що містять желатин, можуть бути значно підвищені у пацієнтів з відомою алергією на червоне м’ясо (м’ясо ссавців) та субпродукти та/або з позитивним результатом на антитіла до анти-альфа-Гал IgE. Таким пацієнтам не слід призначати колоїдні розчини, які містять желатин.

У разі появи алергічних реакцій необхідно терміново відмінити інфузію препарату та призначити відповідне лікування.

Розчин містить 5 ммоль/л калію та 150 ммоль/л натрію. Необхідно брати до уваги цю інформацію при призначенні розчину пацієнтам з нирковою недостатністю та тим, хто дотримується дієти з контролем калію та натрію.

Заходи безпеки

Застосування цього препарату вимагає моніторингу клінічного стану пацієнта та лабораторних показників:

визначення артеріального тиску та у разі потреби — центрального венозного тиску;
контроль діурезу;
визначення рівня гематокриту та електролітів.

Особливо у разі:

застійної серцевої недостатності;
порушення функції легень;
тяжких порушень функції нирок;
набряків/затримки солі;
циркуляторного перевантаження;
лікування кортикостероїдами та їхніми похідними;
тяжких порушень згортання крові.

Гематокрит не повинен опускатися нижче 25%; у літніх пацієнтів він не повинен опускатися нижче 30%. Слід уникати порушень згортання крові, спричинених розведенням факторів згортання крові. При хронічній серцевій недостатності інфузію проводять повільно через можливе циркуляторне перевантаження. Якщо перед і під час операції введено більше 2000–3000 мл Гелоплазми, після операції рекомендується перевірити концентрацію білка в сироватці крові, особливо за наявності ознак набряку тканин.

Діагнози, при яких застосовують Гелоплазма