Якщо після припинення прийому препарату необхідно знову відновити його прийом, то початкова доза повинна бути низькою, її слід підвищувати повільно, щоб уникнути серйозних токсичних явищ і пригнічення дихання.

Метадон-ЗН призначений тільки для перорального застосування. Препарат не можна використовувати для ін’єкцій.

При застосуванні Метадону-ЗН можливий розвиток залежності за морфіновим типом. Багаторазове застосування Метадону-ЗН може призвести до психологічної і фізичної залежності, а також до розвитку толерантності. Тому при застосуванні Метадону-ЗН варто виявляти таку ж обережність, як і при застосуванні морфіну.

При раптовому переході з інших опіатів на Метадон-ЗН існує значний ризик пригнічення дихання, тому перехід на застосування Метадону-ЗН слід проводити з обережністю.

Неповна перехресна толерантність між метадоном та іншими опіатами. При толерантності до інших опіатів можлива часткова толерантність до Метадону-ЗН, особливо у хворих, чутливих до інших агоністів µ-опіатних рецепторів. У випадку такої толерантності складно визначити дозу Метадону-ЗН. Відомі летальні випадки при переході на Метадон-ЗН після тривалого застосування інших опіатних антагоністів.

Високий ступінь опіатної толерантності не знімає питання про можливість токсичних явищ при застосуванні Метадону-ЗН.

Взаємодія з алкоголем і наркотиками. Метадон-ЗН чинить адитивну дію при застосуванні разом з алкоголем, іншими опіатними наркотиками, що чинять депресивну дію на ЦНС. Відомі летальні випадки при застосуванні Метадону-ЗН особами, які зловживають бензодіазепінами.

Тривожні стани. Оскільки Метадон-ЗН, який застосовували особи з толерантністю до нього в постійних підтримувальних дозах, не є транквілізатором, у хворих, які одержують підтримувальну терапію із застосуванням Метадону-ЗН, розвиваються тривожні стани у відповідь на стрес і життєві проблеми. Лікар не повинен плутати ці симптоми з абстинентними симптомами і не повинен намагатися лікувати такі стани шляхом підвищення дози Метадону-ЗН. Дія Метадону-ЗН при проведенні підтримувальної терапії обмежена контролем опіатних симптомів і не поширюється на зняття тривожних станів.

Травми голови і підвищений внутрішньочерепний тиск. При травмах голови пригнічення дихання і підвищення тиску спинномозкової рідини, що можуть бути викликані Метадоном-ЗН, виявляються набагато сильніше. Така ж небезпека існує і у випадку інших внутрішньочерепних патологій або при підвищенні внутрішньочерепного тиску, що спостерігався у хворих раніше. Побічні ефекти опіатів можуть маскувати справжній клінічний стан хворих із травмами голови.

Бронхіальна астма та інші порушення дихання. Головна небезпека при застосуванні Метадону-ЗН полягає у можливому пригніченні дихання. Ця проблема має особливе значення для хворих літнього віку, в ослаблених осіб, а також при гіпоксії або гіперкапнії, коли навіть помірні терапевтичні дози препарату можуть значно зменшити легеневу вентиляцію.

Тому Метадон-ЗН варто призначати з крайньою обережністю при станах, що супроводжуються гіпоксією, гіперкапнією або зниженим дихальним резервом як при бронхіальній астмі, хронічних обструктивних захворюваннях легень, при вираженій надлишковій масі тіла, при синдромі апное уві сні, мікседемі, кіфосколіозі, пригніченні діяльності ЦНС, при комі. У цих хворих навіть звичайні терапевтичні дози Метадону-ЗН можуть спричинити пригнічення дихального центру при одночасному підвищенні опору дихальних шляхів, що може призвести до зупинки дихання. У таких випадках рекомендовано застосовувати неопіатні аналгетики, а в разі їх недостатньої ефективності застосування Метадону-ЗН можливе лише при забезпеченні належного нагляду за хворим.

Дихальні розлади під час сну. Опіоїди можуть викликати розлади дихання під час сну, зокрема центральне апное сну (ЦАС) та гіпоксемію під час сну. Прийом опіоїдів підвищує ризик розвитку ЦАС, що є дозозалежним. Для пацієнтів із ЦАС слід розглянути можливість зменшення загальної дози опіоїдів.

Гіпотензивний ефект. Застосування Метадону-ЗН може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії в осіб, у яких порушена здатність до підтримки артеріального тиску через зниження об’єму крові або при одночасному застосуванні таких препаратів, як фенотіазини або деякі анестетики.

Застосування в амбулаторних умовах. Застосування Метадону-ЗН може порушувати розумову і фізичну здатність, здатність працювати із джерелами підвищеної небезпеки (керування автомобілем, робота з устаткуванням). Метадон-ЗН, як і інші опіоїди, може викликати ортостатичну гіпотензію в амбулаторних хворих.

Застосування при гострому болю. У випадку фізичної травми, при післяопераційних болях або в інших випадках гострого болю у хворих, які одержують підтримувальні дози Метадону-ЗН, ці малі дози не будуть ефективними для аналгезії. У таких випадках необхідно призначити аналгетики, включаючи й опіати, показані для зняття аналогічного больового синдрому в інших хворих. Оскільки Метадон-ЗН індукує толерантність до опіатів, можуть знадобитися більш високі дози цих препаратів.

Ризик рецидиву у наркозалежних, які одержують підтримувальну терапію метадоном. Раптове припинення прийому опіатів може призвести до розвитку синдрому відміни. При цьому виникає ризик повернення до самостійного вживання наркотиків пацієнтом, що варто мати на увазі, оцінюючи співвідношення ризик/користь при призначенні підтримувальної метадонової терапії.

Розлади вживання опіоїдів (зловживання і залежність). Метадон є опіоїдним анальгетиком і сам по собі викликає сильну залежність. Він має тривалий період напіввиведення і тому може накопичуватися. Одноразова доза для полегшення симптомів, прийнята кілька разів на день, призводить до кумулятивного ефекту і можливого летального наслідку. Як і у разі застосування інших опіоїдів, при повторному прийомі метадону може розвинутися толерантність, фізична та/або психічна залежність. Толерантність виявляється у тому, що для підтримки певного ефекту, наприклад аналгетичного, потрібні зростаючі дози опіатів. Фізична залежність проявляється у вигляді синдрому відміни після раптового припинення прийому препарату або при застосуванні його антагоніста. І толерантність, і фізична залежність можуть мати місце при тривалій терапії опіоїдними препаратами.

Повторний прийом лікарського засобу для зняття болю може призвести до розладів, пов’язаних із вживанням опіоїдів (РВО). Вища доза та довша тривалість лікування опіоїдами може збільшити ризик розвитку РВО.

Перед початком та під час лікування слід обговорити з пацієнтом цілі лікування та схему його припинення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Перед початком і під час лікування також слід інформувати пацієнта про ризики та ознаки РВО. Пацієнтам слід рекомендувати звернутися до лікаря у разі появи таких ознак.

Зловживання або навмисне неправильне застосування лікарського засобу може призвести до передозування та/або смерті.

Ризик розвитку РВО підвищений у пацієнтів з наявністю в особистому або сімейному анамнезі (батьків або братів і сестер) розладів, пов’язаних із прийомом психоактивних речовин (включаючи розлади, пов’язані із вживанням алкоголю), у тих, хто зараз вживає тютюнові вироби, та у пацієнтів з наявними іншими психічними розладами (такими як важка депресія, тривога та розлади особистості).

Пацієнти повинні перебувати під наглядом для виявлення ознак наркозалежної поведінки (наприклад, прохання про більш раннє призначення), що передбачає перегляд супутнього лікування опіоїдами та психоактивними лікарськими засобами (зокрема бензодіазепінами). Пацієнтам з ознаками та симптомами РВО необхідна консультація нарколога.

При раптовому припиненні терапії Метадоном-ЗН у фізично залежних пацієнтів може розвинутися абстинентний синдром. І абстинентний синдром, і синдром відміни характеризуються такими ознаками: занепокоєння, підвищене сльозовиділення, ринорея, підвищена пітливість, відчуття холоду, позіхання, міалгія, мідріаз. Можуть розвинутися й інші симптоми: дратівливість, біль у спині, біль у суглобах, слабкість, шлункові коліки, безсоння, нудота, анорексія, блювання, діарея, підвищення артеріального тиску, підвищення частоти серцевих скорочень, зростання частоти дихання.

Зазвичай, при тривалому застосуванні Метадону-ЗН раптове припинення прийому препарату не рекомендується.

Особливості застосування хворим окремих категорій. Деяким категоріям хворих Метадон-ЗН варто призначати з обережністю і при низькій початковій дозі (хворі літнього віку, ослаблені хворі, хворі з тяжкими порушеннями функції печінки або нирок; при гіпотиреозі, аддісоновій хворобі, гіпертрофії передміхурової залози, стриктурі уретри). Варто також мати на увазі, що застосування Метадону-ЗН може призвести до пригнічення дихання.

Метадон-ЗН слід призначати насамперед тим хворим, у яких користь опіатної аналгезії переважує відомий ризик, пов’язаний із застосуванням цього препарату (порушення серцевої провідності, пригнічення дихання, зміна психічного статусу, постуральна гіпотензія).

З особливою обережністю препарат застосовують хворим на гострий алкоголізм, судомні розлади; з обережністю застосовують хворим із недостатністю адреногідрокортикоїдів, із гіперплазією простати, артеріальною гіпотензією, запальними або обструктивними захворюваннями кишечнику, міастенією гравіс.

Також слід з обережністю застосовувати препарат хворим з ішемічною хворобою серця; у разі наявності миттєвої серцевої смерті у сімейному анамнезі; при одночасному застосуванні препаратів, які подовжують інтервал QT.

Застосування особам літнього віку. Зазвичай, необхідно ретельно підбирати дозу препарату, починаючи з порівняно низьких доз із урахуванням того, що в багатьох осіб літнього віку мають місце порушення роботи печінки, нирок та серцево-судинної системи.

Застосування особам із нирковою недостатністю. Дані про безпеку застосування Метадону-ЗН у разі наявності ниркової недостатності відсутні.

Застосування особам із порушеннями функції печінки. Даних про застосування Метадону-ЗН особам із порушеннями функції печінки недостатньо, однак слід враховувати, що Метадон-ЗН метаболізується у печінці. Тому при порушеннях функції печінки з’являється ризик накопичення Метадону-ЗН.

Вплив на серцеву провідність. Метадон-ЗН є інгібітором калієвих каналів серця і подовжує інтервал QT. При застосуванні Метадону-ЗН відзначали випадки серйозної аритмії (мерехтіння і тріпотіння шлуночків). Найчастіше ці випадки відзначали при застосуванні високих доз Метадону-ЗН (понад 200 мг на добу). У більшості випадків такі ускладнення наставали при багаторазовому застосуванні високих добових доз для зняття болю, хоча відомі випадки, коли ускладнення розвивалися при застосуванні підтримувальної терапії залежним від опіатів особам.

У випадках підвищеного ризику збільшення тривалості інтервалу QT Метадон-ЗН слід застосовувати з особливою обережністю (при гіпертрофії серця, при супутньому застосуванні діуретиків, при гіпокаліємії і гіпомагніємії). Застосування Метадону-ЗН хворим із порушеннями провідності в анамнезі або з ризиком порушення ритму можливе лише при ретельному моніторингу стану таких хворих. У деяких випадках збільшення тривалості інтервалу QT при застосуванні Метадону-ЗН відзначено і у хворих, у яких в анамнезі порушень функціонування серця не відзначено, особливо при застосуванні високих доз препарату. При збільшенні тривалості інтервалу QT у процесі застосування Метадону-ЗН необхідно спробувати усунути відомі фактори ризику, зокрема звернути увагу на супутні препарати, що можуть впливати на серцеву діяльність, на препарати, що можуть змінити електролітний баланс, а також на препарати, що можуть інгібувати метаболізм Метадону-ЗН. При призначенні Метадону-ЗН для зняття болю необхідно враховувати ризик подовження інтервалу QT і порушення серцевого ритму. Такий ризик необхідно порівняти з можливими перевагами лікування для усунення больового синдрому, а також враховувати наявність альтернативних засобів терапії.

Лікування Метадоном-ЗН з метою аналгезії при гострих або хронічних болях варто розпочинати тільки в тому випадку, якщо потенційний сприятливий аналгетичний або паліативний ефект переважає ризик небезпечних для життя ускладнень, можливих при застосуванні високих доз цього препарату.

При застосуванні Метадону-ЗН необхідний індивідуальний підхід у зіставленні можливої користі від лікування і потенційного ризику з урахуванням як анамнезу, так і даних клінічного обстеження хворого. При виявленні факторів ризику необхідний ретельний моніторинг статусу серцево-судинної системи, включаючи аналіз тривалості інтервалу QT і виникнення аритмій.

Недостатність надниркових залоз. Опіоїдні аналгетики можуть викликати оборотну недостатність надниркових залоз, що вимагає контролю та замісної терапії глюкокортикоїдами. Симптомами надниркової недостатності можуть бути, зокрема, нудота, блювання, втрата апетиту, втома, слабкість, запаморочення або низький артеріальний тиск.

Зниження рівня статевих гормонів та підвищення рівня пролактину. Тривале застосування опіоїдних аналгетиків може бути пов’язане зі зниженням рівня статевих гормонів та підвищенням рівня пролактину. Симптоми включають зниження лібідо, імпотенцію або аменорею.

Гіпоглікемія. Гіпоглікемія спостерігається при передозуванні або збільшенні дози метадону.

Рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові під час збільшення дози (див. розділи «Передозування» та «Побічні реакції»).

Допоміжні речовини. Через вміст лактози лікарський засіб не слід приймати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Діагнози, при яких застосовують Метадон-ЗН