слід уникати застосування левофлоксацину у пацієнтів, які в минулому мали серйозні побічні реакції при використанні засобів, що містять хінолони або фторхінолони. Призначати левофлоксацин цим пацієнтам слід тільки за відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику.
Тривалі, інвалідизуючі і потенційно необоротні серйозні побічні реакції. У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику виникали тривалі (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливають на різні систем організму (зокрема опорно-рухову, нервову, психіку та органи чуття). Застосування лікарського засобу слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.
Аневризма і розшарування аорти. Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик розшарування аневризми аорти після прийому фторхінолонів, особливо у пацієнтів літнього віку.
Тому у певної категорії пацієнтів фторхінолони слід застосовувати тільки за відсутності інших терапевтичних варіантів і після ретельної оцінки співвідношення користі/ризику. Це стосується пацієнтів з наявністю аневризми в сімейному анамнезі, пацієнтів зі встановленим діагнозом аневризми аорти і/або аортального розшарування, а також за наявності супутніх факторів ризику аневризми та розшарування аорти (наприклад синдром Марфана, судинний синдром Елерса — Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, АГ, атеросклероз).
У разі виникнення раптового абдомінального болю, болю в грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.
Тривалість введення
Рекомендована тривалість введення становить щонайменше 30 хв для 250 мг р-ну для інфузій та 60 хв — для 500 мг р-ну для інфузій препарату Флоксіум. Стосовно офлоксацину відомо, що під час інфузії можуть відзначатися тахікардія та тимчасове зниження АТ. У рідкісних випадках може спостерігатися як наслідок різке зниження АТ, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (l–ізомеру офлоксацину) спостерігається виражене зниження АТ, введення препарату слід негайно припинити.
Метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA). Метицилінрезистентний золотистий стафілокок, імовірно, має перехресну резистентність до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. Тому левофлоксацин не рекомендується застосовувати для лікування відомих або підозрюваних MRSA-інфекцій, якщо тільки результати лабораторних досліджень не підтвердять чутливості до левофлоксацину (див. Фармакодинаміка).
Резистентність E. coli — найпоширенішого збудника інфекцій сечових шляхів — до фторхінолонів варіює у різних регіонах. Під час призначення левофлоксацину лікарям слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів.
Легенева форма сибірської виразки. Клінічна практика базується на in vitro даних чутливості Bacillus anthracis, а також на експериментальних даних досліджень на тваринах разом з обмеженими даними досліджень у людини. Лікарям слід звертатися до узгоджених національних та/або міжнародних документів щодо лікування сибірської виразки.
Тендиніт та розриви сухожиль.
Тендиніт і розрив сухожилля (зокрема ахіллового сухожилля), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 год після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомляли, навіть упродовж декількох місяців після припинення терапії у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у осіб похилого віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, із трансплантованими органами та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.
При перших ознаках тендиніту (наприклад болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також слід розглянути можливість альтернативної терапії. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile. Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/або геморагічна, що виникає під час або після лікування левофлоксацином (іноді через кілька тижнів після лікування) може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile (CDAD). Ступінь тяжкості CDAD варіює від слабкого до стану, що загрожує життю. Найтяжчою формою є псевдомембранозний коліт. Тому важливо розглянути цей діагноз у хворих, в яких розвивається тяжка діарея під час або після лікування левофлоксацином. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити введення левофлоксацину та одразу почати відповідне лікування. Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти, схильні до судом. Хінолони можуть знижувати судомний поріг і спричинити судоми. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі та, як і у разі з іншими хінолонами, його слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як особи з попередніми ураженнями ЦНС або при одночасному прийомі лікарських засобів, що знижують церебральний судомний поріг, наприклад теофілін (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). У разі нападів судом лікування левофлоксацином слід припинити.
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з латентними або наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю та постійно контролювати ризик виникнення гемолізу.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки левофлоксацин виділяється переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із нирковою недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості). Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У цьому разі пацієнтам слід негайно припинити лікування та звернутися до лікаря чи викликати швидку допомогу для організації відповідних невідкладних заходів.
Тяжкі реакції з боку шкіри. При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі реакції з боку шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз (ТЕН, також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона (ССД) та медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть бути летальними. Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми виражених шкірних реакцій та уважно їх відстежувати. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід негайно припинити лікування левофлоксацином та розглянути можливість альтернативної терапії. Якщо при застосуванні левофлоксацину у пацієнтів виникли такі реакції, як ССД, ТЕН або DRESS, то йому ні в якому разі не слід повторно призначити лікування левофлоксацином.
Коливання рівнів глюкози у крові. Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про коливання рівнів глюкози у крові, включаючи випадки гіперглікемії та гіпоглікемії, особливо у хворих на цукровий діабет, які отримували поєднано гіпоглікемічні пероральні засоби (наприклад глібенкламідом) або інсулін. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний контроль за рівнями глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Профілактика фотосенсибілізації. Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів або штучного УФ-випромінювання (наприклад лампи штучного УФ-випромінювання або солярію) під час лікування та протягом 48 год після припинення лікування.
Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К. Внаслідок можливого підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване відношення) та/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Флоксіум у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином), слід спостерігати за коагуляційними тестами, якщо ці лікарські засоби застосовувати одночасно (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Психотичні реакції. Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Якщо у пацієнта виникають такі реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та провести симптоматичну терапію. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або особам із психічними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу Q–T. Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу Q–T, такими як, наприклад:
– вроджений синдром подовження інтервалу Q–T;
– супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал Q–T (наприклад протиаритмічних засобів класу ІА та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, нейролептиків);
– нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);
– літній вік пацієнтів та жінки, які можуть мати підвищену чутливість до препаратів, що подовжують інтервал Q–T;
– хвороба серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, ПОБІЧНА ДІЯ, ПЕРЕДОЗУВАННЯ).
Периферична нейропатія. Відомо про виникнення сенсорної чи сенсомоторної периферичної нейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Якщо у пацієнта спостерігаються такі симптоми нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, прийом левофлоксацину слід припинити та звернутися до лікаря, щоб попередити виникнення необоротного стану.
Опіати. У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.
Гепатобіліарні порушення. Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлоксацину переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.
Загострення міастенії гравіс. Фторхінолони, у тому числі левофлоксацин, спричиняють нервово-м’язову блокаду і призводять до загострення м’язової слабкості у пацієнтів із міастенією гравіс. Серйозні побічні реакції, встановлені у постмаркетинговий період, у тому числі летальні випадки і потреба в респіраторній підтримці, пов’язані із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.
Порушення зору. Якщо порушується зір або наявний будь-який вплив на очі, слід негайно звернутися до окуліста (див. ПОБІЧНА ДІЯ та Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами).
Суперінфекція. Застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до надмірного зростання нечутливих до дії препарату мікроорганізмів. Якщо суперінфекція виникає під час терапії, слід вжити відповідних заходів.
Левофлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis, а тому може давати хибнонегативні результати у бактеріологічній діагностиці туберкульозу.
Цей лікарський засіб містить 371 мг натрію в 100 мл р-ну. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Це потрібно враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контролем вмісту натрію та у тому разі, коли вимагається обмеження споживання води.
Без зовнішньої упаковки препарат зберігати 3 доби при кімнатному освітленні.
Після першої перфорації пробки р-н слід використати негайно.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Вагітність. Кількість досліджень застосування левофлоксацину у період вагітності обмежена. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив стосовно репродуктивної токсичності. Однак оскільки відсутні дослідження дії на організм людини та на основі експериментальних даних, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати вагітним (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Годування грудьми. Левофлоксацин протипоказаний жінкам, які годують грудьми. Недостатньо інформації про екскрецію левофлоксацину у грудне молоко, хоча інші фторхінолони проникають у грудне молоко. У зв’язку з відсутністю досліджень дії на організм людини та на основі експериментальних даних, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують грудьми (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Фертильність. Левофлоксацин не спричиняє погіршення фертильності або репродуктивної функції у щурів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Деякі небажані ефекти (наприклад запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і реакції, а, отже, можуть становити ризик у ситуаціях, коли ці здатності мають особливе значення (наприклад транспортними засобами чи робота з іншими механізмами).
Особливі заходи безпеки. Лише для одноразового використання. Викинути невикористаний р-н.
Перед введенням лікарський засіб слід візуально перевіряти на наявність часток і знебарвлення. Слід використовувати тільки прозорий р-н зеленувато-жовтого кольору без окремих часток. Левофлоксацин, р-н для інфузії, слід використовувати негайно (протягом 3 год) після перфорації гумової пробки, з тим щоб запобігти будь-якому бактеріальному зараженню. Під час інфузії необхідності в захисті від світла немає.
Цей лікарський засіб можна вводити окремо або з такими р-нами: 0,9% р-н хлориду натрію, 5% ін’єкція декстрози; 2,5% р-н декстрози у р-ні Рінгера; багатокомпонентні р-ни для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти). Хімічна і фізична сумісність левофлоксацину, р-ну для інфузій, з вищенаведеними р-нами була продемонстрована протягом 4 год у кімнатних умовах.
Інформацію про несумісність див. розділ Несумісність.
Термін придатності флакона після вилучення його із зовнішньої упаковки становить 3 дні (в умовах освітлення у приміщенні).
Після першого відкриття з мікробіологічної точки зору лікарський засіб слід використати негайно. Якщо препарат не використати одразу, відповідальність за терміни та умови зберігання лікарського засобу під час використання несе користувач.
Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Аналоги Флоксіум®