Лікування із застосуванням препарату Перговеріс^® необхідно розпочинати під наглядом лікаря, добре обізнаного з лікуванням розладів фертильності.

Жінки з тяжкою недостатністю секреції ЛГ та ФСГ

У жінок з недостатністю секреції ЛГ та ФСГ метою терапії із застосуванням препарату Перговеріс^® є сприяння фолікулярному розвитку з подальшим дозріванням після введення людського хоріонічного гонадотропіну (лХГ). Якщо такі пацієнтки страждають на аменорею і мають низький рівень секреції ендогенних естрогенів, лікування можна розпочинати в будь-який час.

Перговеріс^® призначають у вигляді курсу щоденних ін’єкцій. Лікування проводять з урахуванням індивідуальної реакції пацієнтки, яка оцінюється за результатами ультразвукового дослідження розміру фолікула та визначення рівня естрогенів. Рекомендований режим лікування розпочинається зі щоденного введення вмісту одного флакона препарату Перговеріс^® (150 МО р-лФСГ та 75 МО р-лЛГ). У разі введення меншої щоденної дози фолікулярна реакція може бути незадовільною через недостатню кількість лютропіну альфа.

Якщо вважається за необхідне збільшення дози ФСГ, то її найкраще змінювати з 7 − 14-денними інтервалами на 37,5 − 75 МО, використовуючи зареєстрований препарат фолітропіну альфа. Припустиме збільшення тривалості стимуляції у межах будь-якого одного лікувального циклу до 5 тижнів.

При досягненні оптимальної реакції через 24 − 48 годин після останньої ін’єкції препарату Перговеріс^® слід ввести разову ін’єкцію 250 мкг рекомбінантного лХГ (р-лХГ) або від 5000 до 10000 МО лХГ. Пацієнтці рекомендується мати статеві зносини у день введення лХГ та наступного дня. Альтернативно можна провести внутрішньоматкову інсемінацію або іншу медичну процедуру допоміжних репродуктивних технологій згідно з рішенням лікаря, яке приймається індивідуально в кожному окремому випадку.

Слід розглянути можливість проведення підтримки лютеїнової фази, оскільки недостатність сполук з лютеотропною активністю (ЛГ/лХГ) після овуляції може спричинити передчасну недостатність жовтого тіла.

Якщо спостерігається надмірна реакція, лікування слід припинити та відмінити введення лХГ. У наступному циклі лікування слід розпочати з нижчої, ніж у попередньому циклі, дози ФСГ (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтки із субоптимальною відповіддю на лікування в рамках проведення процедур ДРТ

Лікування рекомендується починати із введення 300 МО р-лФСГ щоденно впродовж перших 5 − 7 днів лікувального циклу. Починаючи із 6 − 8 дня контрольованої оваріальної стимуляції ін’єкції ФСГ слід замінити щоденним введенням вмісту двох флаконів препарату Перговеріс^® (300 МО р-лФСГ та 150 МО р-лЛГ).

Альтернативна схема лікування розпочинається зі щоденного введення вмісту двох флаконів препарату Перговеріс^® (300 МО р-лФСГ та 150 МО р-лЛГ) з першого дня контрольованої оваріальної стимуляції, що проводиться після гіпофізарної десенсибілізації.

Лікування продовжують до досягнення адекватного фолікулярного розвитку (який оцінюється за сироватковим рівнем естрогенів та/або за даними ультразвукового дослідження) та регулюють дозу ФСГ відповідно до реакції пацієнтки. Зазвичай загальна добова доза р-лФСГ не повинна перевищувати 450 МО.

При досягненні адекватного фолікулярного розвитку для індукції кінцевого фолікулярного дозрівання, необхідного для вилучення ооциту, слід ввести лХГ. Для зменшення ризику розвитку СГСЯ введення лХГ слід відмінити у разі аномального збільшення яєчників на останній день терапії.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнтки літнього віку

Відповідних показань для застосування препарату Перговеріс^® пацієнтками літнього віку немає. Безпека та ефективність застосування препарату такими пацієнтками не були встановлені.

Пацієнтки з ураженням функції нирок або печінки

Безпека, ефективність та фармакокінетичні параметри препарату Перговеріс^® у пацієнток з ураженням функції нирок або печінки не були встановлені.

При самостійному введенні препарату Перговеріс^® слід прочитати і виконувати нижченаведені інструкції.

Препарат Перговеріс^® призначений для підшкірного введення. Безпосередньо перед застосуванням порошок слід розчинити у розчиннику, що додається до упаковки з препаратом. Кожен флакон призначений для одноразового використання. Розведений розчин препарату повинен бути прозорим і не містити частинок.

Самостійне введення препарату Перговеріс^® можуть проводити лише добре обізнані і належним чином навчені пацієнтки, які у разі необхідності мають можливість проконсультуватися з фахівцем. Першу ін’єкцію препарату Перговеріс^® необхідно проводити під безпосереднім наглядом медичного працівника.

Вимийте руки. Важливо, щоб руки і все, що буде використовуватись, були якомога чистішими.
Підготуйте всі необхідні матеріали. На чисту поверхню покладіть один флакон з препаратом, один флакон з розчинником, два тампони, просочені спиртом, один шприц, одну голку для приготування розчину і одну тонку голку для підшкірних ін’єкцій, а також контейнер для використаного скла та голок.
Зніміть захисний ковпачок з флакона з розчинником. Потім приєднайте до шприца голку для приготування розчину та наберіть деяку кількість повітря у шприц, відтягнувши поршень приблизно до позначки 1 мл. Після цього введіть голку у флакон, виштовхніть поршнем повітря, переверніть флакон догори дном та обережно наберіть увесь розчинник у шприц. Обережно, не торкаючись голки, покладіть шприц на робочу поверхню.

Приготуйте розчин для ін’єкцій. Зніміть захисний ковпачок з флакона з препаратом Перговеріс^®, візьміть шприц і повільно введіть розчинник до флакона з порошком. Коловими рухами обережно перемішайте вміст флакона, не виймаючи з нього голку. Не струшуйте. Після розчинення порошку (яке зазвичай відбувається одразу) перевірте прозорість одержаного розчину та відсутність у ньому будь-яких частинок. Переверніть флакон догори дном і повільно втягніть розчин назад до шприца.

Замініть голку на тонку голку для підшкірних ін’єкцій та видаліть зі шприца бульбашки повітря. Якщо у шприці видно бульбашки повітря, злегка постукайте по шприцу, тримаючи його догори голкою, поки все повітря не збереться в його верхній частині. Натискуйте на поршень шприца, поки бульбашки повітря не будуть видалені.

Одразу ж після цього введіть ін’єкцію: лікар або медична сестра вже порадили, куди робити ін’єкцію (наприклад, у живіт або передню частину стегна). Протріть площу, обрану для ін’єкції, тампоном, просоченим спиртом. Міцно стисніть шкіру, вставте голку під кутом 45 − 90° та введіть ін’єкцію під шкіру. Не вводьте ін’єкцію безпосередньо до вени. Введіть увесь розчин, обережно натискуючи на поршень. Одразу ж вийміть голку та коловими рухами протріть шкіру тампоном, просоченим спиртом.

Утилізуйте усі використані предмети: одразу ж після завершення ін’єкції покладіть усі голки та порожні скляні флакони в контейнер для гострих предметів. Також слід утилізувати будь-який невикористаний розчин.

Аналоги Перговеріс®