Лікування препаратом слід проводити під контролем лікаря.

Препарат не призначають для лікування нападів стенокардії.

Застосовувати з обережністю пацієнтам із AV-блокадою I ступеня, емфіземою легенів, порушеннями водно-електролітного балансу, захворюваннями травного тракту, гіпоглікемією.

У хворих, які мають в анамнезі бронхіальну астму і які отримують тіазиди, можливе виникнення реакцій гіперчутливості. Були повідомлення про загострення системного вовчака. Гіпотензивні ефекти тіазидів можуть посилюватися у пацієнтів із постсимпатектомією.

Серцева недостатність. Для підтримання циркуляторної функції при хронічній серцевій недостатності необхідна стимуляція симпатичної нервової системи. Блокада β₁-рецепторів являє потенційну небезпеку подальшого пригнічення скоротливості міокарда і призводить до більш тяжкої серцевої недостатності. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю, яка контролюється препаратами наперстянки та/або діуретиками, Атенол-Н слід застосовувати з обережністю. Препарати наперстянки та атенолол уповільнюють атріовентрикулярну провідність.

У хворих, у яких в анамнезі не зазначена серцева недостатність, пригнічення міокарда β₁-блокаторами протягом тривалого часу в деяких випадках може призвести до серцевої недостатності. При перших ознаках погіршення перебігу серцевої недостатності слід припинити застосування препарату і звернутися до лікаря. Якщо серцева недостатність прогресує, незважаючи на відповідну терапію, препарат Атенол-Н слід відмінити.

Ниркова та печінкова недостатність. Оскільки атенолол виділяється нирками, при тяжкому порушенні функції нирок препарат не слід застосовувати.

При порушенні функції печінки і/або нирок слід контролювати динаміку їхнього функціонального стану. У хворих із нирковою недостатністю препарат може спровокувати виникнення азотермії. З огляду на те, що кумулятивний ефект може розвиватися при зниженій нирковій недостатності і, якщо триває погіршання ниркової функції, лікування препаратом Атенол-Н слід припинити.

У хворих зі зниженою функцією печінки або прогресуючою хворобою печінки незначна зміна водно-електролітного балансу може призвести до виникнення печінкової коми. Тому Атенол-Н таким пацієнтам слід призначати з обережністю. Слід періодично визначати рівень креатиніну у хворих із порушенням функції нирок.

Ішемічна хвороба серця. Під час різкого припинення терапії деякими β₁-блокаторами у хворих з ішемічною хворобою серця може виникнути стенокардія, а в деяких випадках — інфаркт міокарда. Тому таким пацієнтам переривати терапію цим препаратом слід з обережністю і тільки під наглядом лікаря.

Навіть якщо стенокардія відсутня, у разі запланованого припинення застосування препарату Атенол-Н пацієнт має перебувати під наглядом лікаря та обмежити до мінімуму фізичне навантаження. Лікування препаратом Атенол-Н слід відновити при виникненні абстинентного синдрому.

Оскільки ішемічна хвороба серця загальна і може бути невизнаною, доцільно не припиняти терапію препаратом Атенол-Н раптово навіть у хворих, які лікувалися з приводу артеріальної гіпотензії.

Супутнє застосування блокаторів кальцієвих каналів. Брадикардія, передсердно-шлуночкова блокада (можливий і лівошлуночковий летальний наслідок), діастолічний тиск може підвищуватися, коли β₁-блокатори застосовувати з верапамілом або дилтіаземом. Пацієнти з існуючими раніше порушеннями внутрішньопередсердної провідності або лівошлуночкової дисфункції особливо чутливі до дії препарату.

Бронхообструктивний синдром. Пацієнтам із бронхообструктивним синдромом не слід застосовувати β₁-блокатори.

Оскільки Атенол-Н є відносним селективним β₁-адреноблокатором, його можна застосовувати із застереженням хворим при бронхообструктивному синдромі, які не відповідають на лікування іншими препаратами або не переносять іншу антигіпертензивну терапію. Оскільки селективні β₁-адреноблокатори не є абсолютними, Атенол-Н слід застосовувати в найнижчих можливих дозах і β₂-адреностимулятори мають бути доступними. Якщо дозування необхідно збільшити, слід розподілити дозу для досягнення нижніх пікових рівнів у крові.

Пацієнтам з бронхіальними захворюваннями не слід застосовувати β₁-блокатори. Однак Атенол-Н завдяки його відносній селективності в разі необхідності з обережністю можна приймати особам з бронхоспастичними захворюваннями.

Анестезія та велике хірургічне втручання. Як і щодо інших β₁-рецепторних блокаторів, перед хірургічною операцією може виникнути необхідність припинити прийом препарату. У таких випадках між останньою дозою препарату і анестезією повинно минути 48 годин. Якщо лікування триває, слід проявити обережність при застосуванні анестезуючих засобів. Якщо виникає вагальна домінантність, її можна усунути атропіном (1–2 мг внутрішньовенно).

β₁-блокатори — конкурентоздатні інгібітори агоністів β₁-рецепторів, і їхній вплив на серце може повністю змінитися при призначенні таких засобів, як добутамін або ізопротеренол.

З обережністю слід призначати знеболювальні засоби разом з Атенолом-Н.

Анестезіолог повинен з обережністю підбирати знеболювальний засіб з невеликою негативною інотропною активністю, наскільки це можливо. Застосування β-адренорецепторів з препаратами-анестетиками може послабити тахікардію і збільшити ризик артеріальної гіпотензії.

Знеболювальних засобів, що спричиняють пригнічення міокарда, краще уникати.

Метаболізм та ендокринні порушення. Атенол-Н слід з обережністю призначати хворим на цукровий діабет. β₁-блокатори можуть маскувати тахікардію, яка виникає з гіпоглікемією або іншими проявами, такими як запаморочення і потовиділення.

У рекомендованих дозах атенолол не потенціює залежну від інсуліну гіпоглікемію і, на відміну від неселективних β₁-блокаторів, не затримує відновлення нормального рівня глюкози в крові.

Потреба в інсуліні у хворих на цукровий діабет може бути збільшена, зменшена або незмінена.

Латентний цукровий діабет може проявитися під час лікування хлорталідоном.

β₁-адренергічні блокатори можуть маскувати деякі клінічні симптоми гіпертиреозу (наприклад тахікардію). Різке припинення терапії β₁-блокаторами може спровокувати загострення захворювань щитовидної залози; тому пацієнтам, у яких є підозра на розвиток тиреотоксикозу, слід вирішити питання про припинення лікування Атенолом-Н або проведення ретельного моніторингу.

Оскільки тіазиди зменшують виведення кальцію, застосування препарату Атенол-Н слід припинити перед проведенням досліджень функції паращитовидної залози. Патологічні зміни у паращитовидній залозі з гіперкальціємією і гіпофосфатемією спостерігалися у пацієнтів при тривалій терапії тіазидами; однак загальні ускладнення гіперпаратиреозу, такі як нефролітіаз, атрофія кісткової тканини, виразка шлунка, не відзначалися.

У деяких пацієнтів, які отримують терапію тіазидами, може спостерігатися гіперурикемія або гостра подагра.

Нелікована феохромоцитома. Атенол-Н не можна застосовувати пацієнтам із нелікованою феохромоцитомою. При призначенні препарату хворим на феохромоцитому необхідно заздалегідь призначати блокатори β₁-адренорецепторів (для запобігання розвитку гіпертензивного кризу).

Водно-електролітний баланс. Періодичне визначення рівня електролітів, щоб виявити можливий електролітний дисбаланс, слід робити з відповідними інтервалами.

Слід спостерігати за станом пацієнтів для виявлення клінічних ознак водно-електролітного дисбалансу, таких як гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз і гіпокаліємія, та контролювати рівень креатиніну.

Визначення рівня електролітів у сечі особливо важливе для пацієнтів з надмірним блюванням або при отриманні парентеральних рідин.

Застережні ознаки або симптоми водно-електролітного дисбалансу включають сухість у роті, спрагу, слабкість, летаргію, сонливість, нервозність, біль у м'язах або судоми, м'язову слабкість, артеріальну гіпотензію, олігурію, тахікардію, порушення з боку травного тракту, такі як нудота і блювання.

Доцільно визначати рівні калію, особливо у пацієнтів літнього віку, у хворих, які приймають препарати наперстянки для лікування серцевої недостатності, у пацієнтів з незбалансованою дієтою або у пацієнтів зі скаргами на розлади з боку травного тракту.

Гіпокаліємія може розвинутися у разі прискореного діурезу, при наявності тяжкого цирозу або протягом супутнього застосування кортикостероїдів або АКТГ (адренокортикотропного гормону).

Прийом електролітів всередину може також сприяти розвитку гіпокаліємії. Гіпокаліємія може підвищувати чутливість або посилити реакцію серця на токсичний вплив препаратів наперстянки (наприклад посилити подразливість шлуночків). Гіпокаліємію можна зменшити або усунути шляхом прийому калієвмісних добавок або продуктів харчування з підвищеним вмістом калію.

Будь-який дефіцит хлориду під час терапії тіазидами, як правило, незначний і не потребує спеціального лікування, за винятком надзвичайних обставин (наприклад захворювання печінки або нирок).

Дилюційна гіпонатріємія може виникати у пацієнтів з набряками у спекотну погоду; відповідна терапія полягає в обмеженні перш за все рідини, а не солі, за винятком поодиноких випадків, коли гіпонатріємія загрожує життю.

При надлишковому виведенні солі з організму альтернативою є препарат вибору.

Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома

Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду, можуть спричиняти ідіосинкратичну реакцію, що призводить до хоріоїдального випоту з дефектом поля зору, транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптоми включають гостре зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препарату.

Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування — це якнайшвидше припинити застосування препарату. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може виникнути потреба у застосуванні оперативних медикаментозних або хірургічних методів лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі.

Загальні порушення.

Атенол-Н може погіршувати периферичну артеріальну циркуляцію крові.

При лікуванні атенололом можливі зміни результатів деяких лабораторних досліджень: підвищення рівня ліпопротеїдів, холестерину і калію у сироватці крові, рівня катехоламінів та продуктів їх метаболізму в сечі і крові.

Хоча зв’язок між застосуванням атенололу і депресією не встановлений, препарат з обережністю слід застосовувати таким хворим.

Пацієнтам літнього віку атенолол призначають у менших дозах, особливо при порушеннях функції нирок. На період лікування атенололом слід виключити вживання алкоголю.

Препарат застосовують з обережністю при тривалому голодуванні та великих фізичних навантаженнях (можливе виникнення тяжкого гіпоглікемічного стану).

Допоміжні речовини

Лікарський засіб містить лактозу. Якщо у вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтесь з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Аналоги Атенол-Н