На сучасному етапі розвитку медицини змінилася сама структура форм сечокам’яної хвороби (СКХ). Це пов’язано з удосконаленням методів діагностики нефролітіазу, появою нових методів консервативної терапії та малоінвазивної урології. Однак ні рання якісна діагностика, ні сучасні методи літоекстракції не можуть гарантувати пацієнту того, що конкременти в сечових шляхах не утворяться повторно. Саме тому в урологічній практиці усе більше уваги приділяється метафілактиці СКХ ― заходам, що спрямовані на нормалізацію сечової мікробіоти (Шевчук А.О., 2019), попередження рецидивів конкрементоутворення, а також на оптимізацію самостійного відходження дрібних конкрементів та піску (Ермоленко Т.И., 2014).

Що таке СКХ

СКХ ― це окремий випадок сечосольового діатезу, своєрідної схильності до інтерстиціальнних процесів у нирковій паренхімі, результатом чого є поява солей у сечовому осаді (кристалурія). Кристалурія може мати як транзиторний, так і постійний характер. Вона залежить від генетичної схильності, якості питної води, наявності хронічних захворювань та ін. Однак так чи інакше результатом кристалурії є відкладення солей у мисково-лоханковій системі нирок, яке вважається передумовою для утворення конкрементів, порушення уродинаміки та приєднання мікробної флори. Факторами, що зумовлюють розвиток СКХ, традиційно вважають недостатній водний режим, рідкісне сечовипускання, тривалий прийом лікарських засобів (НПЗП), розлади травлення та ін. (Кушниренко С.В., 2012). Певну складність в урології становить той факт, що на ранніх стадіях СКХ зазвичай має безсимптомний перебіг, а скарги пов’язані з порушенням уродинаміки великим конкрементом (Брюханов В.М., 2018). Окрім того, навіть після усунення вже існуючого конкременту в житті хворого зберігаються фактори, що зумовили етіологію та патогенез його появи, а значить, завжди існує ризик рецидиву (Константинова О.В., 2011).

Механізм дії Уролесану

Дія Уролесану ґрунтується на поєднанні ефектів його компонентів ― екстрактів рослинного походження, які давно зарекомендували себе в народній медицині, а розвиток сучасних технологій дозволив вивчити їхній склад та механізми дії.
Рідкий екстракт плодів моркви дикої. Морква дика ― це трав’яниста дворічна рослина, яка належить до сімейства селерових (лат. Apiaceae). Рослина поширена на всій території України, у Європі, Азії та на Кавказі. Плодом цієї рослини є двосім’янка (сухий плід, що складається з двох насінин), який не слід плутати з коренеплодом. Активними речовинами плодів моркви дикої є:

органічні кислоти (мурашина, оцтова, масляна);
ефірні олії (лімонен, мірцен, камфен, пінени, терпінени, гераніол, ліналоол, цитронелол, тимол та ін.);
кумарини;
стероїди;
флавоноїди;
жирні кислоти (лінолева, пеларгонова, пальмітинова, лауринова, стеаринова);
дубильні речовини;
фуранохромони;
алкалоїди.

У народній медицині плоди дикої моркви використовуються в якості вітрогонного, глистогонного засобу, а також у якості засобу від нетравлення шлунка, нирково-кам’яної хвороби та сольового діатезу (Фармацевтична енциклопедія).
Рідкий екстракт шишок хмелю. Хміль ― це багаторічна трав’яниста дводомна (тобто квіти бувають чоловічої та жіночої статі) ліана, поширена в Україні, вологих регіонах Європи та Азії. Цікаво, що рослина існує не лише у дикому вигляді, а й активно культивується. Шишки хмелю ― це цілі жіночі суцвіття, які містять такі активні компоненти:

2-метил-3-бутен-2-ол ― компонент із заспокійливою дією;
кумарини;
катехіни;
флавоноїди;
вітаміни (аскорбінова кислота, токоферол);
естрогеноподібні речовини;
ефірну олію (мірцен, гумулен, фарнезен);
хмелеві кислоти.

Екстракт шишок хмелю чинить сечогінну та спазмолітичну дію, завдяки чому застосовується для терапії СКХ (Фармацевтична енциклопедія).
Масло піхти сибірської. Сибірська піхта ― це лісоутворювальна порода в тайзі, поширена у Східній Європі та Сибіру. Із медичною метою використовують ефірну олію, яку отримують із шишок, пагонів та хвої. Ефірна олія містить до 6% борнілацетату, а також бісаболен, дипентен та феландрен. При подальшій технологічній обробці ефірної олії отримують напівсинтетичну (лівообертальну) камфору, лікувальні ефекти якої давно і добре вивчені. Вона характеризується протизапальною, антисептичною, знеболювальною та сечогінною дією, завдяки чому широко використовується для лікування циститів. Окрім того, олія тонізує дихальний та вазомоторний центри, що забезпечує її загальностимулювальну дію (Фармацевтична енциклопедія).
Рідкий екстракт трави материнки. Материнка є представником великої родини багаторічних трав (Lamiaceae), поширених по всьому світу. У числі активних компонентів екстракту материнки алкалоїди, фенолкарболові кислоти, тимол, камфен, геранілацетат, флавоноїди та дубильні речовини. Вони забезпечують протизапальний, антисептичний, потогінний, сечогінний ефекти, а також стимулюють перистальтику (Фармацевтична енциклопедія).
Олія перцевої м’яти. Перцева м’ята є культурною рослиною гібридного походження. Вважається, що вона була виведена в Англії. Ефірну олію отримують з усіх надземних частин рослини, та його активною речовиною є ментол. Окрім ментолу, ідентифіковано ще більше 30 активних компонентів — терпенів, органічних кислот та дубильних речовин. Завдяки цим компонентам і реалізуються такі ефекти, як протизапальний, спазмолітичний, протимікробний, потогінний, сечогінний, тонізуючий тощо (Фармацевтична енциклопедія).
Уролесан як новий рослинний препарат із фіксованим складом був запатентований у СРСР у 1982 р. (Мамчур Ф.И., 1982). Завдяки синергічній дії рослинних компонентів Уролесан сприяє посиленню ниркового та печінкового кровотоку, нормалізує тонус гладком’язових структур сечовивідних шляхів, знижує інтенсивність запальних процесів у них. Окрім того, Уролесан характеризується помірною діуретичною, антибактеріальною та жовчогінною дією (інструкція МОЗ України). Антибактеріальний ефект Уролесану пов’язаний з тим, що його активні компоненти значно інгібують антилізоцимну активність мікроорганізмів, що колонізують сечовивідні шляхи при уронефролітіазі (Пашкова Т.М., 2017). Окрім того, препарат сприяє змішенню рН сечі у кислий бік та підвищенню секреції сечовини (Подплєтня О.А., 2017), завдяки чому утворюється колоїд, який захищає слизову оболонку сечовивідних шляхів та покращується евакуація дрібних конкрементів.

При якій патології показаний Уролесан

Уролесан показаний при таких захворюваннях (інструкція МОЗ України):

інфекційно-запальні захворювання всієї сечовивідної системи, починаючи з нирок та закінчуючи сечовивідними шляхами (пієлонефрит, цистит);
СКХ та її попередник ― сечокислий діатез;
дискінезія жовчовивідних шляхів (ДЖВШ);
жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ);
також препарат показаний для лікування хронічних холециститів (зокрема, калькульозних).

Клінічний досвід застосування Уролесану

Уролесан є ефективним інструментом для консервативної терапії СКХ. При рухомих конкрементах нирок та сечоводів невеликого розміру (діаметром до 1 см) його включають у схему лікування поєднано зі знеболювальними та спазмолітичними препаратами, фізіотерапією, а за необхідності доповнюють антибактеріальними лікарськими засобами (Быков И.М., 1996). Однак після усунення конкременту пацієнту необхідно переглянути свій спосіб життя ― профілактика рецидивів потребує адекватного водного режиму, регулярного сечовипускання, мінімізації переохолодження ділянки таза тощо.
Уролесан застосовується в якості доповнення до основної схеми лікування у пацієнтів, що перенесли видалення конкрементів з нирок методом екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, у тому числі в дитячому віці. Препарат зменшує середній термін відходження конкрементів, тобто забезпечує підвищення ефективності та безпеки літокінетичної терапії (Наджимитдинов Я.С., 2019). Після місячного курсу лікування Уролесаном рівень екскреції оксалатів знижується в 1,5 раза, а сечової кислоти та кальцію ― в 1,2 раза. Завдяки таким змінам біохімічного складу сечі зменшуються порушення її мікробіоти, зменшується число пацієнтів із бактеріурією. Вивчення віддалених результатів такої терапії вказує на відсутність рецидивів конкрементоутворення через 6 міс (Шевчук А.О., 2019).
Однак важливо враховувати, що навіть при ідеальному виконанні процедури ударно-хвильової літотрипсії ниркова паренхіма неминуче пошкоджується ударною хвилею — зокрема, страждають клітинні структури нефрона. Тому в ранній період після процедури (до 7 діб) медикаментозну терапію необхідно доповнювати спеціальним водним режимом: нейтральна слабомінералізована мінеральна вода сприяє посиленню діурезу та покращує функціональний стан пошкодженого нефрона (Неймарк А.И., 2008). Розраховують водне навантаження в межах 2 л/1,73 м² поверхні тіла (Кушниренко С.В., 2012).
Уролесан також застосовується для лікування неспецифічних інфекцій сечовивідних шляхів. Завдяки зміні рН сечі він сприяє ефективній санації від більшості мікроорганізмів (Гапоненко О.Д., 2012) та посилює ефект антибактеріальної терапії (Крутиков Е.С., 2017), що також може розглядатися як профілактика СКХ.
Дослідники вказують (Тронько Н.Д., 2017) на можливість корекції Уролесаном гіперурикемії при хронічній нирковій недостатності (ХНН) початкових стадій. Клінічно значущий урикозуричний ефект препарату був зафіксований у 86,7% пацієнтів з уратною нефропатією ― Уролесан покращує обмінні процеси та функціональний стан нирок, завдяки чому мінімізується ризик прогресування ХНН. Препарат також призначається у педіатрії для лікування дисметаболічних нефропатій із переважанням гіпероксалурії чи фосфатурії (Кушниренко С.В., 2012).
У літературі також згадується можливість застосування Уролесану як допоміжного чи симптоматичного препарату при ХОЗЛ (Зубань А.Б., 2010), стенокардії (Neiko E.M., 1989), подагрі (Иванов Д.Д., 2012). Однак ці згадування носять характер індивідуальних напрацювань та їх недостатньо для включення препарату у затверджені схеми лікування.

Особливості застосування Уролесану

Уролесан можна застосовувати в якості лікувального та профілактичного лікарського засобу не лише у дорослих, а й у дітей віком старше 2 років. Однак для більш точного підбору дози для дітей віком молодше 14 років рекомендовано застосовувати не капсули, а краплі, а для дітей віком молодше 7 років — сироп (інструкція МОЗ України).
Уролесан є препаратом рослинного походження, тому здатний викликати реакції індивідуальної непереносимості. Також він протипоказаний при гастритах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, а також якщо у дитини в анамнезі були судоми (будь-якого генезу, у тому числі фебрильні) (інструкція МОЗ України).

Висновок

Уролесан є безпечним рослинним препаратом, який повністю відповідає вимогам стратегії метафілактики СКХ, підходить для вирішення різноманітних клінічних завдань як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах.

Аналоги Уролесан®