Що таке Левомеколь?

Мазь Левомеколь — препарат для зовнішнього застосування, який має виражені осмотичні, протимікробні та протизапальні властивості.

Левомеколь: форма випуску

Препарат випускається у формі мазі для зовнішнього застосування, в якій міститься хлорамфенікол (також відомий як левоміцетин) (у концентрації 7,5 мг/г) та метилурацил (у концентрації 40 мг/г). Препарат характеризується легким проникненням у тканини (при цьому не ушкоджує біологічні мембрани) (інструкція МОЗ України).

Діючі речовини препарату

Хлорамфенікол (левоміцетин) — це антибактеріальний препарат, який діє в основному бактеріостатично: порушує механізми синтезу бактеріальних білків у рибосомах. Діюча речовина активна щодо грамнегативних коків (гонококи, менінгококи), грампозитивних коків (стрептококи та стафілококи), багатьох бактерій (сальмонели, шигели, клебсієли, ієрсинії, кишкова та синьогнійна паличка), у тому числі штамів, резистентних до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідів (Фармацевтична енциклопедія). Важливо, що антибактеріальна дія препарату зберігається навіть за наявності в рані некротичних мас та гною (інструкція МОЗ України).
Метилурацил є структурним елементом нуклеїнових кислот піримідинового походження. Він стимулює регенеративні процеси в рані, клітинну та гуморальну імунну відповідь (Компендіум — лікарські препарати), має протизапальну дію та сприяє рубцюванню рани.
Допоміжну дію має поліетилоксид (поліетиленоксид), що міститься в мазі. Ця речовина за рахунок своєї гіперосмолярності адсорбує рановий ексудат, завдяки чому додатково прискорює очищення рани (інструкція МОЗ України).

Загальні принципи застосування препарату Левомеколь

Левомеколь показаний при (інструкція МОЗ України):

гнійних ранах (якщо при мікробіологічному дослідженні виявлено моно- або мікст-інфекцію), особливо у першій фазі ранового процесу (гнійно-некротична фаза);
трофічних виразках, що довго не загоюються;
опікових ранах шкірних покровів різного походження І–ІІІ ступеня.

Способи застосування препарату Левомеколь:

мазь наносять на шкірні покриви та ранові поверхні;
рихло закривають ранову поверхню стерильними марлевими серветками, насиченими маззю;
насичені маззю серветки можна закривати звичайною або оклюзійною пов’язкою;
також існує спосіб введення Левомеколю через дренажну трубку в порожнину гнійника. Для цього мазь підігрівають до температури тіла (35–37 ˚С) до переходу в рідку форму. Після цього рідкий Левомеколь вводять у дренажну трубку за допомогою шприца;

перев’язки проводять 1 раз на добу до повного очищення рани від некротичних мас та гною. Зазвичай рекомендується застосовувати Левомеколь з першої доби після травми або хірургічної обробки рани та продовжувати застосування протягом 4 діб. З 5–7-ї доби рекомендується замінювати Левомеколь на препарати, які відновлюють цілісність пошкоджених тканин.

Окремі приклади застосування препарату Левомеколь

Левомеколь часто розцінюється як антимікробний препарат першого вибору. За даними деяких досліджень (Агаєва А.А., 2014), лікарський засіб призначають емпірично у 48% випадків звернень щодо гнійних захворювань м’яких тканин.
Експериментально встановлено (Самаєва Є.В., 2014), що при лікуванні пацієнтів з опіковою раною маззю Левомеколь у період з 3-ї до 25-ї доби добове зменшення площі рани становить близько 4%. При великій рановій поверхні це означає, що Левомеколь сприяє нерівномірному росту грануляцій з періодами інтенсифікації та затихання, а також уповільненій епітелізації. Однак після переходу в II фазу ранового процесу загоєння прискорюється і повна епітелізація досягається в інтервалі 35–40 діб від отримання опікової травми. При будь-якому плані лікування опікової рани на ранніх етапах рекомендується застосовувати пов’язки з маззю Левомеколь — вони усувають явища перифокального запалення та перешкоджають нагноєнню рани (Алексєєв А.А., 2012).
На практиці це означає, що при консервативному веденні (пов’язки з Левомеколем) опікових ран II ступеня можна досягти повної епітелізації рани у термін 6–7 діб. Однак якщо йдеться про опіки IIIA–IIIБ ступеня, то тривалість консервативної терапії може становити 13–23 доби та вимагати оперативного лікування — вільної аутодермопластики розщепленими трансплантатами (Мідленко В.І., 2016). Це пов’язано з тим, що при опіках II ступеня епітелізація відбувається із зачатків шкіри, що збереглися, а при опіках IIIA–IIIБ ступеня зростання нового епітелію починається від країв рани. Щодо опіків І ступеня, то вони однаково добре гояться як при перев’язках з антибактеріальними мазями, так і при введенні відкритим способом (Алексєєв А.А., 2013).
Пов’язки з Левомеколем застосовуються не лише при термічних опіках, а й у комплексній терапії при глибоких електричних опіках ІV ступеня (Коновалов А.К., 2014). Також описано досвід застосування Левомеколю для лікування хворих з опіками, отриманими після курсу променевої терапії з приводу раку орофарингеальної ділянки (Аніськіна В.С., 2006).
Описано досвід лікування пацієнтів із хронічним тонзилітом із застосуванням Левомеколя (Васильєва А.П., 2008). Суть методу зводиться до того, що спочатку з мигдаликів видаляють гнійний вміст та казеозні пробки, а потім за допомогою ультразвукової насадки проводять інстиляцію паренхіми мигдаликів Левомеколем.
Левомеколь застосовується у гінекологічній практиці. Зокрема, існує досвід застосування (Нечайкін А.С., 2016) Левомеколю у пацієнток після реконструктивно-пластичних операцій на промежині — передня кольпоррафія, задня кольпоррафія з перинеолеваторопластикою. У таких випадках звичайну санацію післяопераційних швів доповнюють обробкою Левомеколем.
Левомеколь широко застосовується у проктології. Зокрема, після операцій з висічення параректальної нориці операційну рану тампонують марлевою стрічкою, просоченою Левомеколем (Мадамін А.М., 2010), а також паралельно вводять у просвіт прямої кишки газовідвідну трубку. Левомеколь застосовується як при радикальному висіченні свищевого ходу, так і при його перев’язці (Хомочкін В.В., 2018). Також класичною рекомендацією після гемороїдектомії за Мілліганом—Морганом є місцеве застосування Левомеколю (Васильєв С.В., 2020) — просоченою ним марлею тампонують анальний канал. Левомеколь у поєднанні з протеолітичними ферментами також застосовують для лікування пацієнтів з гострим парапроктитом — після радикальної операції така комбінація препаратів сприяє скороченню термінів очищення гнійних ран промежини та періанальної ділянки (Мамедов М.М., 2013).
Існує рекомендація (Журило І.П., 2012) застосовувати Левомеколь при вростанні нігтя, особливо у дітей. Консервативне лікування можна продовжувати протягом 3–4 днів — Левомеколь дещо зменшує вираженість набряклості хворого пальця та перешкоджає нагноєнню навколонігтьового валика. Перевагою Левомеколю в лікуванні пацієнтів з інфекційними ураженнями кистей та стоп є те, що пов’язки з маззю легко знімаються з рани та забезпечують достатній дренувальний ефект (Кисельов В.В., 2014).
Описано досвід лікування хворих з трофічними виразками нижніх кінцівок різними антибактеріальними мазями, зокрема Левомеколем (Богомолов М.С., 2013). Особливість трофічних виразок полягає в тому, що у прилеглих тканинах порушено кровообіг у зв’язку з хронічною венозною недостатністю, атеросклеротичним ураженням судин або цукровим діабетом. Через це у хворих набагато активнішим є перебіг перших стадій ранового процесу (деструкція тканин, ексудація, інфільтрація запального генезу) у той час як очищення ранової поверхні, зростання грануляцій та епітелізація значно уповільнені. Крім того, приєднання патогенної мікрофлори додатково гальмує природні регенеративні процеси. Найчастіше трофічні виразки колонізуються такими патогенними мікроорганізмами, як Escherichia coli, Proteus mirabilis, Staphylococcus spp., Klebsiela oxytoca, Pseudomonas aeruginosa (Медвєдєва М.М., 2013).
Основним методом лікування при трофічних виразках є хірургічна або медикаментозна реваскуляризація пошкоджених відділів кінцівки. Однак допоміжна терапія полягає у веденні трофічних виразок під постійними мазевими пов’язками, зокрема з Левомеколем (Богомолов М.С., 2013).
Пацієнтам з бешиховим запаленням шкіри зазвичай потрібне системне лікування антибактеріальними препаратами. Однак при розвитку гнійно-некротичних ускладнень, наприклад, епіфасціальної флегмони, рекомендується доповнювати системну терапію хірургічною обробкою та перев’язками з Левомеколем (Черненко В.В., 2005).
Хоча в офіційній інструкції МОЗ України немає рекомендацій щодо застосування Левомеколю у черевній порожнині, існує низка спостережень щодо доцільності її використання в абдомінальній хірургії. Зокрема, описано (Паламарчук В.І., 2009) метод застосування Левомеколю при санації панкреонекротичного вогнища. Левомеколь застосовується у вигляді мазево-тампонних аплікацій у ділянці лапаростомічної рани. Проте автор зазначає, що Левомеколь має недолік — при нагріванні до температури тіла мазь витікає по дренажних трубках і не забезпечує достатнього плівкоутворення на рановій поверхні. Рекомендується застосовувати Левомеколь протягом обмеженого часу до формування стійкої порожнини лапаростоми/ретролапаростоми/люмбостоми. Надалі слід застосовувати для перев’язок препарати, які забезпечують захист грануляційної тканини від травмування і тим самим запобігають арозивним кровотечам (Мендель Н.А., 2009). Описано (Кижиров Ж.Н., 2011) також досвід застосування Левомеколю для обробки кукси апендикса при гострому деструктивному апендициті, ускладненому абсцесом заочеревинного простору.
Загалом методика застосування Левомеколю в абдомінальній хірургії зводиться до наступного. Після розтину черевної порожнини евакуюється патологічний вміст (наприклад кров, жовч, гній, кишковий вміст), проводиться санація патологічного вогнища. Після санації та дренування в черевну порожнину вводиться підігріта мазь Левомеколю (у кількості близько 160 мл). За температури вище 26 ˚С мазь набуває легкорухливої гелеподібної консистенції, завдяки чому рівномірно розподіляється по серозних поверхнях. За необхідності (наприклад після післяопераційного перитоніту) процедуру інтраабдомінального введення мазі повторюють 2–3 рази (Сопуєв А.А., 2016).
Описаний (Галимов Н.М., 2011) цікавий метод ендоскопічного лікування пацієнтів з дивертикулітом: під час процедури колоноскопії дивертикули звільняються від патологічного вмісту (калові камені, гній), а їх порожнина заповнюється маззю Левомеколь із подальшим призначенням системної антибіотикотерапії.

Висновки: Левомеколь

Левомеколь — антибактеріальна мазь, яка активно застосовується в хірургічній практиці, у тому числі в пластичній хірургії та при малоінвазивних методах лікування гнійно-запальних захворювань м’яких тканин.

Аналоги Левомеколь