препарат містить пропіленгліколь, що може спричинити подразнення шкіри, тому перед першим застосуванням необхідно перевірити чутливість пацієнта до Дип Риліфу на невеликій ділянці шкіри.
Відомо, що пероральний ібупрофен може посилювати ниркову недостатність або загострити активну форму виразкової хвороби. Пацієнтам з порушенням функції нирок, БА та активною формою виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі та пацієнтам, які проходять лікування пероральними НПЗП, перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем.
Не можна наносити гель на слизові оболонки, поряд зі слизовими оболонками, на губи, ніздрі, ділянки біля очей, статевих органів та анального отвору, а також на пошкоджену, запалену або подразнену шкіру. У разі потрапляння гелю на вищеперелічені ділянки необхідно негайно змити препарат великою кількістю чистої води.
Після застосування гелю Дип Риліф необхідно завжди мити руки, якщо вони не є об’єктом лікування.
При ковтанні препарату пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря або до найближчого пункту невідкладної допомоги.
На місце нанесення гелю не можна накладати герметичну пов’язку.
Потрібно припинити застосування лікарського засобу у разі появи висипу або подразнення та звернутись до лікаря.
Небажані реакції можна зменшити, застосовуючи мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду.
При появі будь-яких небажаних ефектів, а також у разі відсутності покращення або при погіршенні стану пацієнту необхідно звернутися до лікаря.
Застосування Дип Риліфу, як і інших ліків, що пригнічують синтез ЦОГ/простагландинів, може порушити фертильність, хоча така ймовірність для НПЗП, призначених для місцевого застосування, є меншою у порівнянні з пероральними препаратами. Для жінок, яким складно завагітніти або які проходять дослідження на фертильність, може бути доцільним припинення застосування препарату Дип Риліф.
У пацієнтів, хворих на БА, сінну гарячку, хронічну хворобу легень, та у пацієнтів з гіперчутливістю до анальгетиків та протиревматичних препаратів є вищий ризик розвитку астматичних нападів, набряку слизової оболонки (набряк Квінке) або кропив’янки, ніж у інших пацієнтів. Системне всмоктування ібупрофену при місцевому застосуванні менше, ніж при пероральному застосуванні, тому перераховані ускладнення можуть виникати у рідких випадках. Застосування препарату цим пацієнтам слід проводити під контролем лікаря.
Необхідно звернути увагу на те, щоб діти не торкалися ділянок шкіри, на які було нанесено препарат.
Ділянки шкіри, на які наноситься препарат, не слід піддавати тривалому впливу сонячного світла, щоб уникнути фоточутливості шкіри.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викидня, вад розвитку серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинної мальформації підвищився з менш ніж 1% до приблизно 1,5%. Вважається, що ризик підвищується з підвищенням дози та тривалості терапії. Було показано, що у тварин введення інгібіторів синтезу простагландинів призводить до підвищення до- та постімплантаційної втрати та ембріонально-фетальної летальності. Крім того, повідомлялося про підвищення частоти різних вад розвитку, включаючи серцево-судинні, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів протягом органогенетичного періоду. У І і ІІ триместр вагітності ібупрофен не слід призначати, якщо немає гострої необхідності. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або у І і ІІ триместр вагітності, доза має бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою.
Застосування будь-якого інгібітора синтезу простагландинів у ІІІ триместр вагітності може призвести у плода до:
– серцево-легеневої токсичності (при передчасному закритті артеріальної протоки та легеневій гіпертензії);
– порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном.
У матері та новонародженого в кінці вагітності:
– можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникнути навіть у разі застосування дуже низьких доз;
– пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або подовження тривалості пологів.
Отже, ібупрофен протипоказаний у ІІІ триместр вагітності.
Годування грудьми. Ібупрофен виділяється у грудне молоко в мінімальній кількості, і не очікується його впливу на дитину, яка знаходиться на грудному вигодовуванні. Ібупрофен місцево як монопрепарат можна застосовувати під час годування грудьми. Проте інформації щодо екскреції левоментолу та його метаболітів у грудне молоко недостатньо. За відсутності достатніх даних застосування під час годування грудьми не рекомендується.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не встановлена.

Діагнози, при яких застосовують Дип Риліф