Додаток. Антиаритмічні препарати та нормальні значення інтервалу <i>Q–T</i>

Додаток 1

Класифікація антиаритмічних препаратів (за V. Williams, 1970)

Клас препаратів	Електрофізіологічні механізми	Препарат
I клас	Блокатори натрієвих каналів
Група IА	Помірно виражене пригнічення деполяризації; збільшення тривалості реполяризації	Хінідин Прокаїнамід Дизопірамід
Група IB	Незначне пригнічення деполяризації; зменшення тривалості реполяризації	Лідокаїн Мексилетин Фенітоїн
Група IC	Виражене пригнічення деполяризації; відсутність впливу на реполяризацію	Флекаїнід Пропафенон Етацизин
II клас	Блокатори β-адренергічних рецепторів	Усі блокатори β-адренорецепторів
III клас	Блокатори калієвих каналів — виражене подовження фази реполяризації	Аміодарон Соталол Дофетилід
IV клас	Антагоністи кальцію — пригнічення фази 0 ПД і спонтанної діастолічної деполяризації в тканинах з повільною відповіддю	Верапаміл Дилтіазем Бепридил

Додаток 2

Ефекти антиаритмічних препаратів («Сицилійський гамбіт», 1991)

Препарат

Канали

Рецептори

Насоси

Клінічні ефекти

ЕКГ-ефекти

Na-K/АТФаза

Функція ЛШ

Частота синусового ритму

Екстракардіальні

QRS

Швидкі

Середні

Повільні

Лідокаїн

→

↓

Прокаїнамід

↓

→

↑

Дизопірамід

↓

→

↑↓

↑

Хінідин

→

↑

↑↓

↑

Пропафенон

↓

↑

Флекаїнід

↓

→

↑

Верапаміл

↓

↑

Дилтіазем

↓

↑

Соталол

↓

↑

Аміодарон

→

↓

↑

Пропранолол

↓

↑

Атропін

→

↑

↓

Дигоксин

■

↑

↓

↑

↓

Відносна здатність до блокування: * — низька, § — середня, # — висока, ■ — агоніст, ¤ – блокатор в активованому стані.

Додаток 3

Модифікована класифікація антиаритмічних препаратів (характеристика вираженості антиаритмічних ефектів визначених препаратів) (за V. Williams і «Сицилійський гамбіт»)

Препарат	І клас	II клас	III клас	IV клас
Хінідин	++		+
Прокаїнамід	++		+
Дизопірамід	++		+
Флекаїнід	+++
Етацизин	+++
Пропафенон	+++	+
Пропранолол		++
Соталол		++	+++
Аміодарон	+	+	+++	+
Верапаміл				+++
Дилтіазем				++

+ — відносно слабка, ++ — виражена, +++ — потужна дія.

Додаток 4

Довірчі інтервали для нормального інтервалу Q–T* залежно від ЧСС у дорослих в положенні лежачи на спині

ЧСС, уд./хв

Інтервал Q–T, мс**

18–29 років

30–39 років

40–49 років

50–60 років

45–55

56–62

63–71

72–83

84–115

0,39–0,45

0,36–0,42

0,34–0,41

0,32–0,39

0,30–0,37

0,39–0,45

0,36–0,43

0,35–0,41

0,33–0,39

0,30–0,37

0,39–0,46

0,37–0,43

0,35–0,41

0,33–0,40

0,31–0,37

0,39–0,46

0,37–0,43

0,35–0,42

0,33–0,40

0,31–0,37

*Підраховано за рівнянням регресії для визначення інтервалу Q–T±2Sy,x: Q–T=0,2423+0,140RR+0,000A; Sy,x=0,0164s, де RR — тривалість кардіоциклу (с), А – вік (років); **за даними того стандартного відведення, в якому Q–T найдовший (зазвичай це відведення II).

Додаток 5

Відносні нормальні величини інтервалу Q–T у II стандартному відведенні у дітей та дорослих

Тривалість циклу, RR, с	ЧСС, уд./хв	Чоловіки та діти		Жінки
Тривалість циклу, RR, с	ЧСС, уд./хв	Середнє	Верхня границя норми	Середнє	Верхня границя норми
1	2	3	4	5	6
1,5 1,4 1,3 1,25 1,2 1,15 1,1 1,05 1,00 0,95 0,90 0,85 0,80 0,75 0,70 0,65 0,60 0,55 0,50 0,45 0,40 0,35	40 43 46 48 50 52 55 57 60 63 67 71 75 80 86 92 100 109 120 133 150 172	0,449 0,438 0,426 0,420 0,414 0,407 0,400 0,393 0,386 0,378 0,370 0,361 0,352 0,342 0,332 0,321 0,310 0,297 0,283 0,268 0,252 0,234	0,491 0,479 0,466 0,460 0,453 0,455 0,438 0,430 0,422 0,413 0,404 0,395 0,384 0,374 0,363 0,351 0,338 0,325 0,310 0,294 0,275 0,255	0,461 0,450 0,438 0,432 0,425 0,418 0,411 0,404 0,396 0,388 0,380 0,371 0,362 0,352 0,341 0,330 0,318 0,305 0,291 0,276 0,258 0,240	0,503 0,491 0,478 0,471 0,464 0,456 0,449 0,441 0,432 0,423 0,414 0,405 0,394 0,384 0,372 0,360 0,347 0,333 0,317 0,301 0,282 0,262

Цифри у стовпчиках 3; 4; 5 і 6 отримані на основі дослідження приблизно 1000 осіб. Рівняння регресії для оцінки середнього інтервалу Q–T: Q–T=k1·log[10(RR+k2)], де RR — довжина кардіоциклу (с); k1 – для дітей та чоловіків молодого віку становить 0,375; для жінок віком 15–32 роки — 0,385; для жінок старше 45 років — 0,390; k2=0,07. Верхня границя норми для дітей і чоловіків визначена як М+9,4%, а для жінок — М+9,2%, де М — середнє арифметичне.

Додаток 6

Нормальні значення Q–T залежно від ЧСС на стандартній ЕКГ

RR, с	ЧСС, уд./хв	Q–T, мс	RR, с	ЧСС, уд./хв	Q–T, мс	RR, с	ЧСС, уд./хв	Q–T, мс
0,30	200	0,23	0,71	84	0,32	1,12	54	0,40
0,31	193	0,23	0,72	83	0,32	1,13	53	0,40
0,32	187	0,23	0,73	82	0,32	1,14	53	0,41
0,33	182	0,23	0,74	81	0,33	1,15	52	0,41
0,34	176	0,24	0,75	80	0,33	1,16	52	0,41
0,35	171	0,24	0,76	79	0,33	1,17	51	0,41
0,36	166	0,24	0,77	78	0,33	1,18	51	0,41
0,37	162	0,24	0,78	77	0,34	1,19	50	0,41
0,38	158	0,24	0,79	76	0,34	1,20	50	0,41
0,39	154	0,24	0,80	75	0,34	1,21	49	0,42
0,40	150	0,25	0,81	74	0,34	1,22	49	0,42
0,41	146	0,25	0,82	73	0,34	1,23	48	0,24
0,42	143	025	0,83	72	0,35	1,24	48	0,42
0,43	140	0,25	0,84	71	0,35	1,25	48	0,42
0,44	136	0,25	0,85	71	0,35	1,26	47	0,42
0,45	135	0,25	0,86	70	0,35	1,27	47	0,43
0,46	130	0,26	0,87	69	0,35	1,28	46	0,43
0,47	128	0,26	0,88	68	0,36	1,29	46	0,43
0,48	125	0,26	0,89	67	0,36	1,30	46	0,43
049	122	0,27	0,90	67	0,36	1,31	46	0,43
0,50	120	0,27	0,91	66	0,36	1,32	45	0,44
0,51	118	0,27	0,92	65	0,36	1,33	45	0,44
0,52	115	0,27	0,93	65	0,37	1,34	45	0,44
0,53	113	0,28	0,94	64	0,37	1,35	44	0,44
0,54	111	0,28	0,95	63	0,37	1,36	44	0,44
0,55	109	0,28	0,96	62	0,37	1,37	44	0,45
0,56	107	0,28	0,97	62	0,37	1,38	43	0,45
0,57	105	0,29	0,98	61	0,37	1,39	43	0,45
0,58	103	0,29	0,99	61	0,37	1,40	43	0,45
0,59	102	0,29	1,00	60	0,38
0,60	100	0,29	1,01	59	0,38	1,42	42	0,45
0,61	98	0,30	1,02	59	0,39	1,43	42	0,45
0,62	97	0,30	1,03	58	0,39	1,44	42	0,45
0,63	95	0,30	1,04	58	0,39
0,64	94	0,30	1,05	57	0,39	1,50	41	0,46
0,65	92	0,31	1,06	57	0,39
0,66	91	0,31	1,07	56	0,39	1,56	39	0,47
0,67	89	0,31	1,08	55	0,39
0,68	88	0,31	1,09	55	0,40	1,62	37	0,48
0,69	87	0,32	1,10	55	0,40
0,70	86	0,32	1,11	54	0,40	1,66	36	0,49

Додаток 7

Фармакологічні особливості деяких блокаторів β-адренорецепторів (за Braunwald, 2002)

Препарат	Пропранолол	Метопролол	Атенолол	Бізопролол	Бетаксолол	Небіволол	Карведилол
Добова доза, мг/добу	40–480	50–200	25–100	2,5–20	5–20	2,5–10	12,5–50
Біодоступність, % дози	30	50	40	90	90	90	25–35
Зв’язування з білками, %	93	12	<5	30	50-60	98	98
Період напіввиведення, год	3,5–6	14–25	6–9	7–15	12–22	12–24	7–11
Домінуючий шлях виведення	Печінка	Печінка	Нирки	Нирки – 50%, Печінка – 50%	Нирки	Печінка	Печінка
Адренорецепторна селективність	β₁, β₂	+ β₁	+ β₁	++ β₁	+ β₁	+ β₁	+ β₁, β₂, β₁
Ліпофільність	+++	++	0	+	0	0	+

+, ++, +++ — ступінь вираженості дії.

Додаток 8

Лікарські взаємодії, небезпечні аритмії

Лікарський засіб	Взаємодіючий лікарський засіб	Ефект
Підвищення концентрації аритмогенного лікарського засобу
Дигоксин	Деякі антибіотики	Деякі антибіотики, пригнічуючи мікрофлору кишечнику, що бере участь у метаболізмі дигоксину, можуть підвищувати його біодоступність. Деякі антибіотики можуть також взаємодіяти з Р-глікопротеїном (який експресується в кишечнику та інших тканинах), що також може призводити до підвищення концентрації дигоксину
Дигоксин	Аміодарон Хінідин Верапаміл	Підвищення біодоступності дигоксину, зниження його біліарної та ниркової екскреції, зумовлене інгібуванням Р-глікопротеїну
Дигоксин	Циклоспорин Ітраконазол Еритроміцин	Глікозидна інтоксикація
Хінідин	Кетоконазол	Підвищення рівня лікарських засобів
Цизаприд	Ітраконазол
Терфенадин, астемізол	Еритроміцин* Кларитроміцин Деякі блокатори кальцієвих каналів* Деякі інгібітори ВІЛ-протеази (особливо ритонавір)
Блокатори β-адренорецепторів, пропафенон	Хінідин (навіть у дуже низьких дозах) Флуоксетин	Посилення блокади β-адренорецепторів
Флекаїнід	Деякі трициклічні антидепресанти	Збільшення побічних ефектів Послаблення анальгезії (внаслідок неможливості біотрансформації в активний метаболіт морфіну)
Дофетилід	Верапаміл Циметидин Триметоприм Кетоконазол Мегестрол	Підвищення концентрації дофетиліду в плазмі крові, що зумовлено інгібуванням його екскреції нирками
Зниження концентрації аритмогенного лікарського засобу
Дигоксин	Антацидні засоби	Послаблення ефекту дигоксину у зв’язку зі зменшенням його всмоктування
Дигоксин	Рифампіцин	Підвищення активності Р-глікопротеїну
Хінідин, мексилетин	Рифампіцин, барбітурати	Посилення метаболізму лікарського засобу
Синергічна фармакологічна дія, що викликає аритмії
Антиаритмічні засоби, що подовжують інтервал Q–T	Діуретики	Підвищений ризик розвитку torsade de роintes у зв’язку з гіпокаліємією, спричиненою застосуванням діуретиків
Блокатори β-адренорецепторів	Аміодарон, клонідин, дигоксин, дилтіазем, верапаміл	Брадикардія при застосуванні комбінації цих засобів
Дигоксин	Аміодарон, блокатори β-адренорецепторів, клонідин, дилтіазем, верапаміл
Верапаміл	Аміодарон, блокатори β-адренорецепторів, клонідин, дигоксин, дилтіазем
Дилтіазем	Аміодарон, блокатори β-адренорецепторів, клонідин, дигоксин, верапаміл
Клонідин	Аміодарон, блокатори β-адренорецепторів, дигоксин, дилтіазем, верапаміл
Аміодарон	Блокатори β-адренорецепторів, клонідин, дигоксин, дилтіазем, верапаміл
Сильденафіл	Нітрати	Підвищена та стійка вазодилатація; ризик ішемії міокарда

*Ці засоби можуть також кумулюватися до токсичного рівня при поєднаному їх введенні з такими засобами, як кетоконазол.

Додаток 9

Синдроми лікарських аритмій та методи їх лікування

Лікарські засоби	Клінічний стан	Лікування*
Препарати наперстянки	Легкий ступінь кардіотоксичності (лише ізольовані аритмії)
Препарати наперстянки	Тяжкий ступінь токсичності: стійкі шлуночкові аритмії; AV-блокада високого ступеня; асистолія	Препарати антитіл до наперстянки Кардіостимуляція Діаліз у зв’язку з гіперкаліємією
Засоби, що викликають подовження інтервалу Q–T	Torsade de роintes: дуже рідкі епізоди, зберігається подовжений інтервал Q–T	Магнію сульфат внутрішньовенно Поповнення рівня калію (К+) до 4,5–5,0 мг·екв/л Блокатори β-адренорецепторів
Засоби, що викликають подовження інтервалу Q–T	Рецидиви torsade de роintes	Електрокардіостимуляція шлуночків Ізопреналін
Блокатори натрієвих каналів	Підвищена потреба в дефібриляції чи електрокардіостимуляції	Відмінити препарат; перевстановити електроди
	Тріпотіння передсердь при AV-проведенні у співвідношенні передсердної та шлуночкової деполяризації 1:1	Дилтіазем, верапаміл, блокатор β-адренорецепторів (внутрішньовенно)
	Шлуночкова тахікардія (пришвидшена утруднена кардіоверсія)	Блокатор β-адренорецепторів; натрій
	Синдром Бругада	Відмінити препарат; терапія з метою усунення аритмії

*Завжди включає розпізнавання стану, безперервний моніторинг серцевого ритму, відміна лікарського засобу, що викликав цей стан, відновлення нормального рівня електролітів (в тому числі калію в сироватці крові в концентрації >4 мг·екв/л) і оксигенація. Наведений в таблиці порядок не означає будь-якої переваги у застосуванні лікарських засобів.