Київ

ВІНОРЕЛБІН (VINORELBINUM)5 препаратів

Сортування: По популярності
Вінорельбін "Ебеве"
Концентрат для розчину для інфузій 50 мг флакон 5 мл №1
Вінорельбін-Віста
Концентрат для розчину для інфузій 50 мг флакон 5 мл №1
Вінорельбін "Ебеве"
Концентрат для розчину для інфузій 10 мг флакон 1 мл №1
Ebewe Pharma
Навірел
Концентрат для розчину для інфузій 50 мг флакон 5 мл №1
Медак
Вінорельбін-Віста
Концентрат для розчину для інфузій 10 мг флакон 1 мл №1
Буст Фарма
Форма випуску
Вінорелбін (у формі тартрату) - білий з жовтуватим відтінком або світло-коричневий аморфний порошок. Розчинність в дистильованій воді - понад 1000 мг/мл.
Фармакологічні властивості

протипухлинний лікарський засіб рослинного походження з групи напівсинтетичних алкалоїдів, отриманий з рослини родини барвінку; блокує мітоз клітин на стадії метафази G2-M, спричиняючи загибель клітин під час інтерфази або при подальшому мітозі; на молекулярному рівні впливає на динамічну рівновагу тубуліну в апараті мікротрубочок клітини; пригнічує полімеризацію тубуліну, зв’язуючись переважно з мітотичними мікротрубочками, у більш високих концентраціях сприяє впливу на аксональні мікротрубочки; індукція спіралізації тубуліну під дією його виражена слабше, ніж при застосуванні вінкристину.

Показання

недрібноклітинний рак легенів, метастатичний рак молочної залози, рак передміхурової залози, резистентний до гормонотерапії (у комбінації з малими дозами ГКС для внутрішнього застосування).

Застосування

вводити лише в/в; інтратекальне введення не допускається; при монотерапії звичайна доза препарату для в/в введення - 25-30 мг/м2 поверхні тіла 1 р/тиждень, при комбінованій терапії доза і частота введення залежать від схеми лікування. Недрібноклітинний рак легенів: при монотерапії вводять у дозі 25-30 мг/м2 поверхні тіла 1 р/тиждень; у комбінації з іншими протипухлинними засобами схема введення залежить від протоколу лікування; зазвичай препарат вводять у такій самій дозі (25-30 мг/м2 поверхні тіла), але ч/з більші проміжки часу (у 1-й і 5-й дні або 1-й і 8-й дні курсу тривалістю 3 тижні). Гормонорезистентний рак передміхурової залози: звичайна доза - 30 мг/м2 у 1-й та 8-й день кожні 3 тижні разом із низькою дозою ГКС щоденно.

Протипоказання

гіперчутливість до препарату або до інших алкалоїдів барвінку; кількість нейтрофілів менше 1500/мм3 (1,5×109/л) або тяжкі поточні або нещодавно перенесені інфекційні захворювання (протягом останніх 2 тижнів); кількість тромбоцитів менше 100 000/мм3 (100 ×109/л); виражена печінкова недостатність, не пов’язана з пухлинним процесом; не призначають жінкам репродуктивного віку, які не користуються ефективними контрацептивними засобами; застосування вакцини від жовтої лихоманки; не рекомендується проведення вакцинацій живими атенуйованими вакцинами у період лікування; не рекомендується у комбінації з фенітоїном та ітраконазолом.

Побічна дія

підвищена втомлюваність, пропасниця, біль різної локалізації (зокрема біль у грудях та біль у місці пухлини), астенія, реакції у місці введення (еритема, печіння, біль, зміни кольору вени і шкіри у місці введення, місцевий флебіт); бактеріальні, вірусні, грибкові інфекції різної локалізації; пригнічення функції кісткового мозку, що виявляється переважно нейтропенією; лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія; системні АР, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок чи анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк; зниження глибоких сухожильних рефлексів, парестезії з сенсорними і моторними симптомами; задишка, бронхоспазм; відхилення від норми результатів печінкових тестів (транзиторне підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, АлАТ, АсАТ; підвищення рівня креатиніну; алопеція, шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив’янка, еритема долонь і підошов; парез кишечнику, запор, нудота і блювання, діарея, стоматит, езофагіт, анорексія, панкреатит, паралітична непрохідність кишечнику; міалгія, артралгія, біль у щелепі; гіпонатріємія синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормона; фебрильна нейтропенія; слабкість у нижніх кінцівках, синдром Гійєна-Барре; септицемія (дуже рідко - з летальним наслідком); нейтропенічний сепсис (інколи з летальним наслідком); артеріальна гіпотензія, АГ, відчуття припливів і похолодніння кінцівок; ІХС, стенокардія, транзиторні зміни ЕКГ, ІМ, тяжка артеріальна гіпотензія, колапс, тахікардія, серцебиття, порушення серцевого ритму, інтерстиціальні захворювання легенів; целюліт, некроз м’яких тканин у місці введення.