УЛІНАСТАТИН (ULINASTATINUM) Діюча речовина

фармакодинаміка. Улінастатин — полівалентний інгібітор серинової протеази типу Кунітц, яка ідентифікована у cечі та крові людини. Улінастатин інгібує маркери запалення, трипсин, підшлункову еластазу, поліморфонуклеарну лейкоцитарну еластазу, а також продукцію фактору некрозу пухлин (ФНП)-альфа та інтерлейкінів — IL-1, IL-6, IL-8, що стимулюється ендотоксинами.
Улінастатин послаблює збільшення продукції нейтрофілами еластази, уповільнюючи зростання рівня прозапальних цитокінів, та інгібує секрецію прозапальних цитокінів IL-1, IL-6, IL-8, IL-10, IL-11, ФНП, NO, фактору активації тромбоцитів (PAF).
Улінастатин інгібує коагуляцію і фібриноліз й сприяє мікроперфузії, стабілізує лізосомальну мембрану та зменшує продукцію вільних кисневих радикалів.
Улінастатин пригнічує активність різноманітних гідролаз та підвищене вивільнення медіаторів запалення і поліпшує мікроциркуляцію та тканинну перфузію.
Він блокує розвиток синдрому системної запальної реакції (SIRS) та захищає функцію важливих органів; пригнічує активність різноманітних серинових протеаз, таких як трипсин, тромбін, хімотрипсин, калікреїн, плазмін, еластаза, катепсін та фактори Xа, XIа і XIIа.
Уліністатин чинить локалізовану протизапальну дію та пригнічує протеолітичну дію трипсину на ряд тканин, перш за все тканин підшлункової залози.
Улінастатин зменшує запальну реакцію, яка виникає в результаті гострого панкреатиту, запобігаючи пошкодженню органу через пригнічення активності серинових протеаз.
Улінастатин пригнічує активацію запальних протеаз, у тому числі трипсину, хімотрипсину, плазміну, катепсину G, та еластази лейкоцитів, а також протеаз у коагуляційному каскаді.
Відповідно до наявних даних улінастатин, крім блокування шляху протеази in vitro, має протизапальні властивості.
Улінастатин інгібує надмірну продукцію прозапальних молекул, таких як простагландин H2 синтаза-2, тромбоксан B2, IL-8 та ФНП, спричинену ліпополісахаридом in vitro.
Фармакокінетика. Після в/в введення 300 000ؘ МО/10 мл у крові здорової людини концентрація зменшується лінійно через 3 год. Період напіврозпаду становить приблизно 40 хв. Через 6 год після введення 24% улінастатину знаходиться в сечі. Період напіврозпаду улінастатину протягом 0–3 год після ін’єкції — 33 хв, а протягом наступних 4 год період напіврозпаду — 2 год. Розподіл улінастатину був досліджений після ін’єкції тваринам шляхом вимірювання радіоактивності у оперативно видалених органах. Через 15 хв після ін’єкції було встановлено 44% радіоактивності у нирках та 9% — у печінці, що говорить про те, що нирки є головним місцем метаболізму улінастатину.

лікування гострого панкреатиту, хронічного панкреатиту у стадії загострення, після проведення ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ).

вміст флакона відновити у 100 мл 5% р-ну глюкози або 100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду.
При гострому панкреатиті вводять 200 000 МО препарату шляхом в/в інфузії протягом 1 год 2–3 рази на добу протягом 3–5 днів.
При загостренні хронічного панкреатиту, після проведення ЕРХПГ вводять 100 000–200 000 МО препарату шляхом в/в інфузії протягом 1 год 1–3 рази на добу протягом 3–5 днів.
Дозу коригують залежно від віку хворих і тяжкості симптомів.

гіперчутливість до улінастатину.

з боку ШКТ: нудота, блювання, діарея;
лабораторні показники: зміна показників АсАТ, АлАТ; зменшення кількості лейкоцитів;
загальні розлади та реакції у місці введення: підвищення температури тіла; почервоніння, свербіж, біль у місці введення, алергічні реакції.

застосування у період вагітності або годування грудьми. Не застосовують.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Невідома.

не досліджена.

випадки передозування не описані. Специфічний антидот відсутній.