ТІАНЕПТИН (TIANEPTINUM) Діюча речовина
тіанептин — 7-[(3-хлор-6,11-дигідро-6-метил-5,5-діоксидибензо[c,f][1,2]тіазепін-11-іл)аміно]гептанова кислота (C21H25ClN2O4S, молекулярна маса 436,9 г/моль) являє собою білу тверду речовину з температурою плавління 129–131 °С, гігроскопічну та легко розчинну у воді; амфотерну, з двома значеннями pKa — 4,4 і 6,86, слабо ліпофільну. Молекула тіанептину має один хіральний центр. Стереоцентр знаходиться в положенні С-11 у центральному тіазепіновому кільці. Хімічно тіанептин відрізняється від інших антидепресантів наявністю сульфонамідної групи в центральному ядрі та бічним амінокислотним ланцюгом.
Антидепресивні ефекти тіанептину проявляються через ГАМКергічні нейрони. Тіанептин також є високоефективним агоністом мю-опіоїдних рецепторів (MOR). Вважають, що клінічні ефекти тіанептину передусім обумовлені модуляцією цих рецепторів.
Тіанептин посилює пресинаптичне зворотне захоплення серотоніну і непрямо впливає на зміну активності глутаматергічних рецепторів (AMDA і NMDA), сприяє вивільненню мозкового нейротрофічного фактора (BDNF). Збільшує поглинання серотоніну (5-HT) та 5-гідроксиіндолоцтової кислоти (5-HIAA) у тканинах головного мозку. Тіанептин послаблює реакцію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи на стрес, інгібує поведінкові зміни, спричинені стресом.
Фармакокінетика
Абсорбція. Після прийому внутрішньо натщесерце у здорової людини середня Cmax тіанептину становить 334±79 нг/мл. Cmax у плазмі крові досягається через 1 год після введення. Абсолютна біодоступність становить 99%. Таким чином, тіанептин швидко і повністю всмоктується в таблетованій формі і не піддається ефекту першого проходження.
Розподіл характеризується швидкістю. Уявний об’єм розподілу становить близько 0,8 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові в середньому становить 95%. Середній Т½ — 2,5 год.
Метаболізм. Тіанептин інтенсивно метаболізується, головним чином шляхом бета-окиснення гептанового бічного ланцюга. Основні метаболіти — аналоги тіанептину з бічним ланцюгом С5 і С3 і N-деметильоване похідне.
Виведення з жовчю у вигляді кон’югатів глюкуроніду та глутаміну. Через 1 тиж приблизно 66% дози виводиться нирками (55% виведення — протягом перших 24 год). Через 24 год у сечі у незміненому вигляді виявляється 3% препарату.
Дослідження у пацієнтів з хронічним алкоголізмом показали незначну зміну фармакокінетичних параметрів тіанептину навіть за цирозу печінки.
При нирковій недостатності і у людей похилого віку Т½ тіанептину збільшується на 1 год, що передбачає зниження добової дози на 1/3 у таких випадках.
найчастішими побічними ефектами є нудота, запор, біль у животі, головний біль, запаморочення та порушення сну. Гепатотоксичність трапляється рідко. Повідомлялося про окремі випадки гепатиту під час лікування тіанептином.
Порушення з боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення АТ, AV-блокада.
Порушення з боку ЦНС: ажитація, сонливість, сплутаність свідомості, кома.
Порушення з боку ШКТ: нудота, блювання, діарея.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: блідість шкірних покривів, целюліт.
Загальні порушення: підвищення потовиділення, лихоманка, біль.
Порушення з боку респіраторної системи: пригнічення дихання, задишка, тахипное.
Порушення з боку органу зору: міоз, мідріаз.
Порушення з боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання, підвищення рівня креатиніну, ниркова недостатність.
Порушення обміну речовин: ацидоз, електролітні порушення.
Порушення з боку опорно-рухового апарату: м’язова слабість, ригідність м’язів.
Тривале застосування може викликати залежність та синдром відміни. Клінічні ефекти зловживання тіанептином можуть імітувати опіоїдну токсичність.
тіанептин у будь-якій значній мірі не піддається біотрансформації, яка залежить від цитохрому Р450, — це знижує ризик лікарської взаємодії.
Високі дози тіанептину можуть мати седативну дію. Засоби анестезії та інші препарати, що застосовуються під час і після хірургічної операції, можуть посилювати цей ефект. Необхідно припинити прийом тіанептину як мінімум за 2 тиж до запланованого оперативного втручання.
Тіанептин може спричинити сонливість та брадипное. Прийом тіанептину разом із седативними препаратами може призвести до порушення дихання та/або надмірної сонливості.
Алкоголь може знизити швидкість метаболізму тіанептину в організмі. Прийом разом із алкоголем може підвищити рівень тіанептину в організмі та ризик його побічних ефектів.
Тривале застосування ацетилсаліцилової кислоти може підвищити рівень тіанептину в організмі та ризик розвитку його побічних ефектів.
Грейпфрут пригнічує метаболізм CYP 3A4, що може підвищити концентрацію тіанептину в сироватці крові.
Звіробій (Hypericum perforatum) індукує метаболізм CYP 3A, що може знизити рівень тіанептину в сироватці крові.
при прийомі високих доз тіанептину може розвинутись сонливість, сплутаність свідомості, утруднення дихання, кома та летальний наслідок.