ТЕРИЗИДОН (TERIZIDONUM)

препарат повністю блокує фермент, який перетворює аланін в аланіл- аланіндипептид, основний компонент мікробної стінки мікобактерій. Не існує перехресної резистентності з іншими ПТП. Має виражені і широкі протимікробні властивості і значно впливає не тільки на штами, що спричиняють туберкульоз або інфекції сечового тракту, але й на штами, резистентні до інших відомих антибіотиків. МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) теризидону до чутливих штамів становить 4-130 мг/мл. Чутливі до теризидону штами Mycobacterium tuberculosis, Bacillus subtilis, Candida albicans, Escherichia coli, Klebsiella pneumonie, Staphylococcus epidermis, Pasteurella multocida, Pseudomonas aeruginosa, Shigella, Salmonella enteritidis, Staphylococcus aureus, різні штами Streptococcus, включаючи S. рyogenes і рикетсії, що спричиняють тиф, паратиф, ендемічний висипний тиф.

легеневий і позалегеневий туберкульоз, включаючи туберкульоз нирок і сечостатевої системи (при резистентності МБТ до основних протитуберкульозних засобів і неефективності іншої протитуберкульозної терапії).

дорослі:1 капс. 250 мг 3 р/добу або по 1 капс. 300 мг 2 р/добу; МДД не повинна перевищувати 15-20 мг/кг маси тіла; хворі старше 60 років з масою тіла менше 60 кг приймають по 250 мг 2 р/добу.

підвищена чутливість до теризидону або до інших компонентів препарату; ниркова недостатність; епілепсія, психози, алкоголізм; вагітність і період годування груддю; дитячий вік.

судоми; сонливість; головний біль; тремор; дизартрія; запаморочення; сплутаність свідомості, що супроводжується втратою пам’яті; психози, навіть зі спробами самогубства; зміни настрою; підвищена дратівливість; агресивність; периферичні парези; гіперрефлексії; великі та малі напади клонічних судом та кома; висипання на шкірі; свербіж; мегалобластна анемія; підвищення рівня амінотрансфераз печінки; нудота; печія; діарея, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки.