СЕВОФЛУРАН (SEVOFLURAN) Діюча речовина
інгаляц. застосування для вступного наркозу спричиняє швидку втрату свідомості, яка швидко відновлюється після закінчення анестезії; вступний наркоз супроводжується мінімальним збудженням або ознаками подразнення ВДШ і не спричиняє підвищеної секреції у трахеобронхіальному дереві та стимуляції ЦНС; спричиняє дозозалежне пригнічення дихальної ф-ції та зниження АТ; у людини адреналін- індукований аритмогенний пороговий рівень севофлурану відповідає такому ж рівню ізофлурану та перевищує пороговий рівень галотану; діє мінімально на ВЧТ та не зменшує р-цію на СО2; не чинить клінічно значущого впливу на ф-цію печінки або нирок і не спричиняє підсилення ниркової та печінкової недостатності; не впливає на концентраційну ф-цію нирок навіть при тривалому наркозі (приблизно до 9 год).
індукція та підтримання загальної анестезії у дорослих пацієнтів і дітей при стаціонарних та амбулаторних операціях.
вводити за допомогою випарника, спеціально каліброваного для застосування севофлурану таким чином, щоб концентрацію, яка подається, можна було точно контролювати; індукція: дозу добирати індивідуально та підвищувати до бажаного ефекту відповідно до віку і клінічного статусу пацієнта; можна вводити короткодіючий барбітурат або інший в/в засіб для індукції, після чого шляхом інгаляції ввести севофлуран (можна вводити у кисні або у суміші кисню з закисом азоту); застосування севофлурану в концентрації до 8% дає хірургічну анестезію менш ніж за 2 хв у дорослих та дітей; підтримання: хірургічні рівні анестезії можна підтримувати за допомогою концентрацій 0,5%-3% севофлурану із закисом азоту або без нього; мінімальна альвеолярна концентрація севофлурану знижується з віком та при додаванні закису азоту; час виходу із анестезії короткий, пацієнти можуть потребувати раннього післяопераційного знеболення.
підтверджена або підозрювана генетична схильність до злоякісної гіпертермії; підтверджена або підозрювана підвищена чутливість до севофлурану або до інших галогенвмісних анестетиків (наявність в анамнезі порушення ф-ції печінки із підвищенням рівня печінкових ферментів, гарячкою, лейкоцитозом та/або еозинофілією, що виникли з нез’ясованих причин після застосування галогенвмісних анестетиків); якщо протипоказана загальна анестезія.
дозозалежне пригнічення дихальної і серцевої діяльності; нудота, блювання, гіперсалівація; делірій, артеріальна гіпотензія, АГ, брадикардія, тахікардія, повна AV-блокада, фібриляція передсердь, аритмія, вентрикулярні екстрасистоли, суправентрикулярні екстрасистоли, екстрасистоли; збудження, сплутаність свідомості; запаморочення, сонливість, головний біль; збудження, кашель, розлади дихання, ларингоспазм, гіпоксія, БА; лейкопенія, лейкоцитоз; затримка сечі, глюкозурія; озноб, пропасниця; зміни рівнів глюкози в сироватці крові, функціональних проб печінки, збільшення АЛТ, АСТ; зміни кількості лейкоцитів, минуще підвищення рівнів неорганічних фторидів; підвищення рівня креатиніну, ЛДГ; гіпотермія; анафілактичні реакції, гіперчутливість, анафілактоїдні реакції; судоми, м’язова дистонія; зупинка серця, пролонгація QT, аритмія по типу torsade de pointes; задишка, стридор гіперчутливості, бронхоспазм, набряк легень, апное; гепатит, печінкова недостатність, некроз печінки; висип, контактний дерматит, набряк обличчя, кропив’янка, свербіж; г. ниркова недостатність; дискомфорт у грудній клітці; м’язові посмикування.