СТРЕПТОКІНАЗА (STREPTOKINASUM)1 препарат

проявляє фібринолітичну активність; препарат стрептокінази, отриманої з фільтрату культури бета-гемолітичних стрептококів, яка сприяє перетворенню плазміногену у плазмін, що руйнує згустки фібрину та призводить до деградації фібриногену та інших білків плазми крові; після в/в або в/артеріального введення та нейтралізації індивідуального титру антитіл до стрептокінази вона починає системно або місцево активувати фібринолітичні процеси; фібринолітичний ефект досягає максимуму ч/з 45 хв i зберігається протягом кількох год., а тромбіновий час залишається пролонгованим ще протягом 24 год внаслідок одночасного зниження рівня фібриногену i збільшення кількості циркулюючих продуктів деградації фібрину та фібриногену.

г. коронарний синдром зі стійким підйомом сегмента ST чи нещодавньою блокадою лівої ніжки передсердно-шлуночкового пучка, г. ІМ із зубцем Q - не пізніше ніж ч/з 12 год. від початку захворювання (при застосуванні препарату після закінчення вищезазначеного періоду результат терапії не можна передбачити); масивні тромбози глибоких вен з ризиком виникнення гангрени; тромбоемболія легеневої артерії; г., підгострі та хр. тромбози периферичних артерій із загрозою ішемії; тромбоз центральної артерії або центральної вени сітківки.

призначають дорослим в/в, в/коронарно; г. ІМ з підйомом сегмента ST: одноразова доза 1,5 млн МО в/в протягом 60 хв.; місцеве в/коронарне введення: після болюсного введення 20 000 МО призначити підтримуючу інфузію у дозі 2000-4000 МО/хв протягом 30-90 хв залежно від швидкості досягнення прохідності коронарної артерії; тромбоз глибоких вен: початкова доза 250 000 МО, яку вводять в/в протягом 30 хв, потім вводять підтримуючу дозу 100 000 МО/год., тривалість лікування - 72 год.; тромбоемболія легеневої артерії: при короткотривалому тромболізисі вводять в/в 1 500 000 МО протягом 1-2 год.; стандартний режим введення: початкова доза 250 000 МО протягом 30 хв.; підтримуюча доза - 100 000 МО/год., тривалість лікування - 24 год.; тромбоз периферичних артерій: застосовують в/артеріально ч/з інтраартеріальний локальний катетер за схемою: поетапні інфузії - від 1 000 до 2 500 МО з інтервалом 3-5 хв., максимальна тривалість введення - 10 год.; сумарна максимальна доза - 250 000 МО; пролонговане введення низьких доз (використовується інфузійний насос): від 5 000 МО до 10 000 МО протягом 1 год. максимум 5 днів; при наявності складних артеріальних доступів або множинних оклюзій початкова доза становить 250 000 МО, яку вводять протягом 30 хв., потім продовжують введення підтримуючої дози 100 000 МО/год., максимум 5 днів; тромбоз центральних судин сітківки: початкова доза - 250 000 МО, яку вводять в/в протягом 0,5 год., надалі вводять підтримуючу дозу 100 000 МО/год.; тривалість введення - 12 год.; контроль лікування проводять дослідженням тромбінового часу (ТЧ) або активованого часткового тромбопластинового часу (аЧТЧ); якщо ч/з 4 год. після початку терапії стрептокіназоюТЧ або аЧТЧ не зростає більш ніж у 1,5 раза порівняно з рівнем на початку лікування, рекомендується припинити введення у зв’язку з наявністю резистентності до стрептокінази.

гіперчутливість до компонентів препарату; наявні або нещодавно перенесені кровотечі; всі форми зниженої здатності крові до коагуляції, особливо спонтанний фібриноліз і тяжкі розлади згортання крові; нещодавно перенесений цереброваскулярний інсульт, інтракраніальні або інтраспинальні хірургічні втручання; інтракраніальні новоутворення; нещодавно перенесена травма голови; наявність новоутворень з ризиком кровотечі; г. панкреатит; артеріовенозна мальформація чи аневризма; неконтрольована АГ із систолічним тиском понад 200 мм рт. ст. та/або діастолічним тиском понад 100 мм рт. ст. чи гіпертензивні зміни сітківки III/IV ст.; нещодавня імплантація судинних протезів; одночасний прийом пероральних антикоагулянтів (міжнародне нормалізоване співвідношення >1,3); тяжке ураження печінки чи нирок; ендокардит чи перикардит (у окремих випадках перикардиту, хибно діагностованого як г. ІМ, лікування стрептокіназою можу призвести до ексудативного перикардиту, включаючи тампонаду серця); геморагічні діатези; великі операції (6-10 днів після операції); інвазивні хірургічні втручання (біопсія органів, довготривалий (травматичний) закритий масаж серця).

головний, мязовий біль, біль у спині, астенія, гарячка, нездужання; крововиливи (кровотечі) у місці ін’єкції, екхімози, шлунково-кишкові, сечостатеві, носові кровотечі; ускладнені церебральні крововиливи з можливим летальним наслідком, печінкові крововиливи, розрив селезінки, ретроперитонеальні кровотечі, крововиливи в суглоби, сітківку; крововиливи в перикард у хворих на г. ІМ, розриви міокарда; зростання рівня антитіл до стрептокінази; алергічні анафілактичні р-ції (висипання, в т. ч. у вигляді пухирців, почервоніння обличчя та шкіри, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, диспное, бронхоспазм); артрит, васкуліт, біль у спині, нефрит і нейроалергічні с-ми (полінейропатії - с-м Гійєна-Барре, сироваткова полінейропатія), сироваткова хвороба; неврологічна симптоматика (запаморочення, сплутаність свідомості, параліч, геміпараліч, збудження, судоми) як прояв церебрального крововиливу або кардіоваскулярного порушення з гіпоперфузією мозку; ірит, увеїт, іридоцикліт; артеріальна гіпотензія, тахікардія, брадикардія; холестеринова емболія, екстрасистолія, біль у серці, СН, повторний ІМ, кардіогенний шок, перикардит, набряк легень; зупинка серця, недостатність мітрального клапана, крововилив у перикард, тампонада серця, розрив міокарда, легенева або периферична емболія; некардіогенний набряк легень після інтракоронарної тромболітичної терапії у пацієнтів з поширеним ІМ; задишка, бронхоспазм; нудота, діарея, біль в епігастрії, блювання; транзиторне підвищення рівня трансаміназ та білірубіну.