СОРАФЕНІБ (SORAFENIBUM) Діюча речовина

інгібітор низки ферментів із групи кіназ, що знижує проліферацію пухлинних клітин in vitro; інгібує численні внутрішньоклітинні кінази (c-CRAF, BRAF та мутовану BRAF) та кінази клітинної поверхні (KIT, FLT-3, RET, VEGFR-1, VEGFR-2, VEGFR-3 і PDGFR-β), деякі з яких приймає участь у передачі сигналу пухлинним клітинам, ангіогенезі і апоптозі; пригнічує ріст пухлини людської гепатоцелюлярної карциноми та нирково-клітинного раку та диференційованого раку щитовидної залози людських пухлинних ксенотрансплантантів у імуноскомпроментованих мишей з видаленим тимусом; на моделях людської гепатоцелюлярної карциноми та нирково-клітинного раку відзначалося зменшення ангіогенезу в пухлинній тканині; на моделях людської гепатоцелюлярної карциноми, нирково-клітинного раку та диференційованого раку щитовидної залози відзначалося зростання апоптозу пухлинних клітин.

розповсюджений нирково-клітинний рак; неоперабельна гепатоцелюлярна карцинома; місцеворозповсюджений або метастатичний, прогресуючий, диференційований рак щитовидної залози, рефрактерний до лікування радіоактивним йодом.

рекомендована добова доза 400 мг 2 р/добу у проміжках між вживанням їжі (щонайменше за 1 год до прийому їжі або через 2 год після їжі); лікування продовжують доти, доки відзначається клінічна ефективність препарату або до появи тяжких токсичних реакцій; при ГЦК або НКР у разі необхідності доза може бути знижена до 400 мг 1 р/добу; якщо потрібно додатково знизити дозу, застосовують в однократній дозі 400 мг через день; при ДРЩЗ у разі необхідності доза може бути знижена до 600мг - 400 мг та 200 мг з інтервалом 12 годин (2 табл. і 1 табл. з інтервалом 12 год - в будь-якому порядку), вдруге до 400 мг - 200 мг 2 р/добу (по 1 табл. 2 р/добу) і третє зниження до 200мг - 200 мг 1 р/добу (по 1 табл. 1 р/добу).

гіперчутливість до препарату, одночасне призначення з карбоплатином та паклітакселом хворим з плоскоклітинним раком легенів.

ішемія, ІМ; кровотечі; АГ; долонно-підошовний с-м, висипання, с-м Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз; перфорації ШКТ; подовження інтервалу QT; медикаментозний гепатит; пригнічення супресивної дії ТТГ при ДРЩЗ.