0
UA | RU

РИБАВІРИН

(RIBAVIRINUM)
Опис активної речовини
Виробник:

Лікарські препарати які містять активну речовину РИБАВІРИН

Віроріб<sup>®</sup>
капсули 200 мг блістер, № 100
Кусум
Віроріб<sup>®</sup>
капсули 200 мг стрип, № 100
Кусум
Копегус<sup>®</sup>
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 200 мг флакон, № 168
Roche
Лівел<sup>®</sup>
капсули 200 мг блістер, № 50, 100
ВАЛАРТІН ФАРМА
Рибавірин-Астрафарм
капсули 200 мг блістер, № 30, 60
Астрафарм
РИБАРИН [Архів]
капсули 200 мг блістер, № 30, 40, 100
Фарма Старт

Фармакологічні властивості

синтетичний аналог нуклеозиду, який проявляє активність in vitro щодо деяких РНК- і ДНК-вірусів; механізм дії, за яким рибавірин у комбінації з інтерфероном α-2а чи пегінтерфероном α-2а чинить дію щодо вірусу гепатиту С, невідомий; у пацієнтів з хр. гепатитом С зниження рівня РНК вірусу гепатиту С при відповіді на терапію препаратом пегінтерферон α-2а у дозі 180 мкг відбувається у дві фази; перша фаза відзначається через 24-36 год після першої ін’єкції препарату, друга фаза відбувається протягом наступних 4-16 тижнів у пацієнтів зі стійкою вірусологічною відповіддю; не здійснює значного впливу на кінетику вірусу протягом перших 4-6 тижнів у пацієнтів, які отримують комбіновану терапію рибавірином і пегільованим інтерфероном α-2а або інтерфероном α; монотерапія не впливає на елімінацію вірусу гепатиту (РНК ВГС) або на покращення гістології печінки після 6-12 місяців лікування та протягом 6 наступних місяців спостереження.

Показання РИБАВІРИН

лікування ХГС у комбінації з іншими лікарськими засобами: терапія трьома препаратами — у дорослих пацієнтів (у віці 18 років і старше) з компенсованим захворюванням печінки, які раніше не отримували лікування або якщо попереднє лікування було неефективним; терапія двома препаратами — у дорослих, підлітків та дітей у віці 3 років і старше.

Застосування РИБАВІРИН

не застосовувати як єдиний терапевтичний засіб лікування, він неефективний в якості монотерапії гепатиту С; приймають внутрішньо, з їжею, щоденно, в 2 прийоми (вранці та ввечері); може бути застосований в комбінації як з пегінтерфероном α-2b, так і з інтерфероном α-2b; вибір режиму комбінованої терапії проводиться індивідуально, з урахуванням очікуваної ефективності та безпеки обраної комбінації; доза залежить від маси тіла пацієнта; добові дози дози рибавірину в комбінації з пегінтерфероном α-2b: при масі тіла пацієнта до 65 кг — 800 мг (по 400 мг 2 р/добу), при масі тіла 65 — 80 кг — 1 000 мг (400 мг + 600 мг), при масі тіла 81 — 105 кг — 1 200 мг (600 мг + 600 мг), при масі тіла >105 кг — 1 400 мг (600 мг + 800 мг); тривалість лікування (прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді): у пацієнтів, інфікованих ВГС генотипу 1, які не досягли вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування, ймовірність розвитку стійкої вірусологічної відповіді дуже низька, генотип 1: пацієнтам, які продемонстрували вірусологічну відповідь на 12-му тижні лікування, терапію продовжувати наступні 9 місяців (у цілому 48 тижнів), генотип 2 чи 3: рекомендована тривалість лікування всіх пацієнтів 24 тижні, із супутньою ВІЛ-інфекцією — протягом 48 тижнів, генотип 4: пацієнти, інфіковані вірусом генотипу 4, важче піддаються лікуванню; добові дози дози рибавірину в комбінації з інтерфероном α-2 — при масі тіла менше 75 кг — 1 000 мг (400 мг + 600 мг), при масі тіла більше 75 кг — 1200 мг (600 мг + 600 мг); рекомендована тривалість лікування щонайменше 6 місяців; генотип 1: лікування продовжують протягом наступних 6 місяців (у цілому 1 рік) у тих хворих, в яких в кінці перших 6 місяців лікування відбулася елімінація РНК ВГС із сироватки крові; генотипи не-1: рішення про продовження терапії до 1 року у пацієнтів з негативним HCV-РНК після 6 місяців лікування повинно засновуватись на інших прогностичних факторах (вік пацієнта >40 років, чоловіча стать, наявність фіброзу); дозування для дітей (маса тіла яких менше 47 кг, або тим, хто не може ковтати капсули, призначають рибавірин 40 мг/мл у вигляді р-ну для внутрішнього застосування): 15 мг/кг/добу у комбінації з інтерфероном α-2 (в дозі 3 млн МО/м2 3 р/тиждень); добові дози рибавірину для дітей — при масі тіла 47-49 кг — 600 мг (200 мг + 400 мг), при масі тіла 50-65 кг — 800 мг (400 мг + 400 мг), при масі тіла >65 кг — відповідає дозуванню для дорослих; тривалість лікування дітей та підлітків; генотип 1: 1 рік; пацієнти, які не досягли вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування, навряд чи будуть мати стійку вірусологічну відповідь (негативний прогностичний рівень 96%); хворим, які не досягли вірусологічної відповіді на 12-му тижні, лікування слід відмінити; генотип 2 чи 3 — рекомендована тривалість лікування всіх пацієнтів становить 24 тижні; при виникненні серйозних небажаних явищ або відхилень у лабораторних показниках під час терапії рібавірином і пегінтерфероном α-2 чи інтерфероном α-2, скоригувати дозу кожного препарату до зникнення небажаних явищ; якщо переносимість препаратів не поліпшиться після корекції дози, застосування даних лікарських засобів може бути припинено.

Протипоказання

підвищена чутливість до рибавірину та до інших компонентів препарату; вагітність (лікування препаратом може бути розпочате лише після отримання негативного тесту на вагітність безпосередньо перед початком лікування) і період годування груддю; чоловіки, жінки яких є вагітними; тяжка патологія серця в анамнезі, у тому числі нестабільна та неконтрольована патологія серця протягом попередніх 6 місяців; тяжкі порушення функції печінки чи некомпенсований цироз печінки; гемоглобінопатії (таласемія, серпоподібноклітинна анемія); лікування пегінтерфероном α-2а протипоказане пацієнтам з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС з цирозом за шкалою Чайлда-П’ю ≥ 6, за умови, якщо підвищення даного показника не пов’язане з непрямою гіпербілірубінемією внаслідок прийому препаратів, таких як атазанавір та індинавір; тяжкі виснажливі захворювання; хр. ниркова недостатність або кліренс креатиніну <50 мл/хв та/або пацієнти, яким проводять гемодіаліз; дітям та підліткам при наявності анамнестичних або клінічних даних про тяжкий психічний розлад, особливо депресію, суїцидальні думки або спробу самогубства; аутоімунний гепатит або інші аутоімунні захворювання в анамнезі (у зв’язку з комбінацією з пегінтерфероном α-2b або інтерфероном α-2b).

Побічна дія

гіперлактацидемія/лактатацидоз, грип, пневмонія, емоційна лабільність, апатія, дзвін у вухах, болі в горлі і гортані, хейліт, набута ліподистрофія і хроматурія, інфекції ВДШ, бронхіт, кандидоз порожнини рота, простий герпес; інфекції нижніх дихальних шляхів, інфекції сечостатевої системи, інфекції шкіри; ендокардит, зовнішній отит, злоякісне новоутворення печінки, анемія; тромбоцитопенія, лімфаденопатія; панцитопенія; апластична анемія; парціальна червоноклітинна аплазія кісткового мозку, саркоїдоз, тиреоїдит; анафілаксія, системний червоний вівчак, РА; ідіопатична або тромботична тромбоцитопенічна пурпура; відторгнення трансплантата печінки і нирок, хвороба Фогта-Коянагі-Харада, гіпотиреоз, гіпертиреоз; ЦД, анорексія; дегідратація, депресія, безсоння; зміна настрою, емоційні розлади, тривога, агресивність, нервозність, зниження лібідо; суїцидальні думки, галюцинації, гнів; суїцид, психічні розлади; манія, біполярні розлади, гоміцидальні ідеї, головний біль, запаморочення, порушення концентрації уваги; порушення пам’яті, синкопальні стани, слабкість, мігрень, гіпестезія, гіперестезія, парестезія, тремор, порушення смакових відчуттів, нічні кошмари, сонливість; периферична нейропатія; кома, судоми, ушкодження лицевого нерва, порушення зору, біль в очному яблуці, запальні захворювання очей, ксерофтальмія; крововилив у сітківку; оптична нейропатія, набряк диска зорового нерва, ураження судин сітківки, ретинопатія, виразка рогівки; втрата зору; серйозні випадки відшарування сітківки, вертиго, біль у вусі; втрата слуху, тахікардія, серцебиття, периферичні набряки; ІМ, застійна СН, стенокардія, суправентрикулярна тахікардія, аритмія, фібриляція передсердь, перикардит, припливи; гіпертензія; крововилив у головний мозок, задишка, кашель; задишка при фізичному навантаженні, носова кровотеча, назофарингіт, набряки пазух, закладеність носа, риніт, біль у горлі; свистяче дихання; інтерстиційний пневмоніт (включаючи випадки з летальним наслідком), емболія легеневої артерії, діарея, нудота, біль у животі; блювання, диспепсія, дисфагія, звиразкування слизової оболонки ротової порожнини, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, метеоризм, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; шлунково-кишкова кровотеча, хейліт, гінгівіт; пептична виразка, панкреатит, порушення функції печінки; печінкова недостатність, холангіт, жирова дистрофія печінки, алопеція, дерматит, свербіж, сухість шкіри; висипання, підвищене потовиділення, псоріаз, кропив’янка, екзема, шкірні реакції, реакції фотосенсибілізації, нічні потіння; токсичний епідермальний некроліз, с-м Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, міальгії, артралгії; болі у спині, артрит, м’язова слабкість, болі в кістках, болі в шиї, кістково-м’язовий біль, м’язові судоми; міозит; рабдоміоліз, ниркова недостатність, нефротичний с-м, імпотенція, аменорея, менорагія, порушення менструального циклу, дисменорея, біль у грудях, порушення з боку яєчників, вагінальні порушення, лихоманка, озноб, біль, астенія, слабкість, подразливість, реакції у місці ін’єкції; болі в грудній клітці, грипоподібний с-м, нездужання, загальмованість, припливи, спрага, зниження маси тіла.

Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko