РАНІБІЗУМАБ (RANIBIZUMABUM) Діюча речовина

фрагмент рекомбінантного гуманізованого моноклонального антитіла проти людського судинного ендотеліального фактора росту А (VEGF-A); має високу спорідненість з ізоформами VEGF-A (наприклад VEGF110, VEGF121 та VEGF165) і, таким чином, запобігає прикріпленню VEGF-A до його рецепторів VEGFR-1 та VEGFR-2; прикріплення VEGF-A до його рецепторів призводить до проліферації ендотеліальних клітин та неоваскуляризації, а також проникності судин, що, як вважається, сприяє розвитку неоваскулярної форми вікової макулярної дегенерації (ВМД) та діабетичного макулярного набряку, вторинного відносно тромбозу вен сітківки.

лікування неоваскулярної (ексудативної) вікової макулярної дегенерації (ВМД); лікування порушення зору при діабетичному макулярному набряку (ДМН); лікування порушення зору при макулярному набряку, вторинному відносно тромбозу вен сітківки (тромбоз центральної вени сітківки або тромбоз гілок центральної вени сітківки), лікування порушення зору внаслідок хоріоїдальної неоваскуляризації (ХНВ), вторинної відносно до патологічної міопії (ПМ).

для інтравітреального введення (введення повинен виконувати лише кваліфікований лікар-офтальмолог, який має досвід проведення інтравітреальних ін’єкцій); рекомендована доза - 0,5 мг у вигляді одноразової інтравітреальної ін’єкції, ця доза відповідає об’єму ін’єкції в 0,05 мл. Інтервал між введеннями 2-х доз в одне око повинен становити щонайменше 4 тижні; розпочинають з 1 ін’єкції на місяць і продовжують, доки не буде досягнута максимальна гострота зору та (або) не зникнуть ознаки активності захворювання, тобто зміни гостроти зору та інші ознаки та симптоми захворювання. Пацієнтам з ексудативною ВМД, ДМН та тромбозом вен сітківки може бути потрібно 3 або більше щомісячних ін’єкцій поспіль. Якщо показники гостроти зору або анатомічні параметри вказують на відсутність користі від продовження лікування для пацієнта, застосування препарату припинити. Якщо пацієнти отримують лікування за схемою «treat-and-extend» («лікування та продовження»), після досягнення максимальної гостроти зору та (або) відсутності ознак активності захворювання інтервали між введеннями препарату можна поступово збільшувати до рецидиву ознак активності захворювання або погіршення зору. Інтервал між введеннями препарату подовжувати не більше як на два тижні за один раз у випадку ексудативної ВМД, і можна подовжувати максимум на 1 міс. за 1 раз у випадку ДМН. У випадку тромбозу вен сітківки інтервали між введеннями препарату також можна поступово збільшувати, однак наявні дані є недостатніми, щоб зробити остаточні висновки стосовно тривалості цих інтервалів; у разі рецидиву активності захворювання інтервали між введеннями препарату відповідно скоротити; застосування ранібізумаба та лазерної фотокоагуляції при ДМН та макулярному набряку, спричиненому тромбозом гілок центральної вени сітківки: був отриманий невеликий досвід введення ранібізумаба одночасно з лазерною фотокоагуляцією; при застосуванні в один і той самий день ранібізумаб потрібно вводити щонайменше через 30 хв. після лазерної фотокоагуляції; можна застосовувати пацієнтам, яким лазерна фотокоагуляція проводилася раніше.

підвищена чутливість до активної речовини чи будь-якого іншого інгредієнта препарату; активний/підозрюваний окулярний чи періокулярний інфекційний процес; активний тяжкий інтраокулярний запальний процес.

ринофарингіт, інфекція сечових шляхів, анемія, гіперчутливість, тривожність, головний біль, запалення склистого тіла, відшарування склистого тіла, крововиливи в сітківку ока, порушення зору, біль в оці, плаваючі помутніння склистого тіла, крововиливи в кон’юнктиву, подразнення ока, відчуття стороннього тіла в оці, підвищене сльозовиділення, блефарит, сухість очей, гіперемія ока, відчуття свербежу в оці, дегенерація сітківки, порушення функцій сітківки ока, відшарування сітківки ока, розрив сітківки, відшарування пігментного епітелію сітківки, відрив пігментного епітелію сітківки, зниження гостроти зору, крововиливи в склисте тіло, порушення функції склистого тіла, увеїт, ірит, іридоцикліт, катаракта, субкапсулярна катаракта, помутніння задньої капсули, точковий кератит, ушкодження рогівки, запалення передньої камери ока, нечіткий зір, геморагія в місці ін’єкції, крововилив в око, кон’юнктивіт, алергічний кон’юнктивіт, виділення з ока, фотопсія, фотофобія, відчуття дискомфорту в оці, набряк повіки, біль у повіці, гіперемія кон’юнктиви, сліпота, ендофтальміт, гіпопіон, гіфема, кератопатія, спайки райдужки, відкладення на рогівці, набряк рогівки, утворення стрій на рогівці, біль у ділянці ін’єкції, подразнення в місці ін’єкції, патологічне відчуття в оці, подразнення повіки, кашель, нудота, алергічні реакції (висипання, кропив’янка, свербіж, еритема), артралгія, підвищення ВТ.