рибофлавін (7,8-диметил-10-рибітилізоалоксазин, що складається з флавінізоалоксазинового кільця, пов’язаного з бічним ланцюгом цукру рибітолу), або вітамін В2, — термостабільний водорозчинний вітамін, компонент кофакторів флавінмононуклеотиду (ФМН) та флавінаденіндинуклеотиду (ФАД), які є важливими коферментами для оксидаз, редуктаз і дегідрогеназ у багатьох окиснювально-відновних процесах, діють як акцептори електронів в окисному метаболізмі вуглеводів, амінокислот і жирних кислот. Флавінові коферменти беруть участь в реакціях десатурації незамінних жирних кислот, утворення фосфоліпідів, синтезу сфінгозину, ХС та стероїдів. Через ФМН та ФАД рибофлавін бере участь у метаболізмі різноманітних вітамінів, таких як ніацин, піридоксин, фолієва кислота та кобаламін.
Рибофлавін необхідний для вироблення енергії в аеробній клітині за допомогою окисного фосфорилювання. Виснаження запасів рибофлавіну перешкоджає нормальному перебігу клітинного циклу. Внаслідок участі у регенерації глутатіону (поглинача вільних радикалів) діє як антиоксидант. Необхідний для коректного функціонування імунної системи, здоров’я шкіри та волосся (підтримує адекватний рівень колагену), нормального розвитку (особливо внутрішньоутробного) організму, лактації, фізичної працездатності та розмноження. Відіграє роль в еритропоезі, покращує всмоктування заліза та сприяє мобілізації феритину з тканин. Необхідний для синтезу мієліну. Відіграє роль в абсорбції цукрів у кишечнику і знижує гіперглікемію, збільшуючи поглинання глюкози скелетними м’язами та білою жировою тканиною.
Дефіцит рибофлавіну буває рідко, оскільки він наявний у багатьох продуктах харчування. Невелика кількість рибофлавіну присутня у харчових продуктах у вигляді вільного рибофлавіну, більша частина — у вигляді ФАД та менша кількість — як ФМН. Також у невеликій кількості рибофлавін синтезується кишковими бактеріями.
Для всмоктування рибофлавіну, що є у харчових продуктах, необхідною умовою є перетворення ФАД і ФМН у вільний рибофлавін, що каталізується фосфатазами в ентероцитах. Всмоктування вітаміну відбувається переважно у проксимальному відділі тонкої кишки за допомогою насичуваного активного процесу, опосередкованого переносником. Ступінь абсорбції рибофлавіну при пероральному введенні підвищується при прийомі з їжею.
Рибофлавін внутрішньоклітинно фосфорилюється до ФМН і далі метаболізується до ФАД.
Рибофлавін, який не перетворюється на ФМН або ФАД, може існувати у вигляді вільного рибофлавіну і виділятися нирками або секретуватися у позаклітинну рідину за допомогою переносника ABCG2.
дієта з низькою часткою молока та м’яса; вагітність, годування грудьми; літній вік; інтенсивні фізичні навантаження; нервова анорексія; непереносимість лактози; синдроми мальабсорбції, такі як глютенова хвороба та синдром короткої кишки; анемія; катаракта, кератоконус; профілактика нападів мігрені; дисфункція щитоподібної залози, недостатність альдостерону; лактоацидоз внаслідок антиретровірусної терапії, гіпербілірубінемія новонароджених, які проходять фототерапію; довготривале застосування барбітуратів.
Рибофлавін часто призначають у комбінованій формі, що складається з інших вітамінів групи В, як профілактичну добавку для запобігання розвитку гіповітамінозу.
за даними Національних інститутів охорони здоров’я США (NIH), добова доза рекомендована рибофлавіну становить 1,3 мг для чоловіків, 1,1 мг для жінок, 1,3 мг для підлітків чоловічої статі (у віці 14–18 років) і 1,0 мг для підлітків жіночої статі (у віці 14–18 років). Вагітним слід приймати 1,4 мг, а жінкам, які годують грудьми, — 1,6 мг. Для дітей віком до 6 міс добова доза рибофлавіну становить 0,3 мг, 7–12 міс — 0,4 мг, 1–3 роки — 0,5 мг, 4–8 років — 0,6 мг та 9–13 років — 0,9 мг.
Важливо приймати рибофлавін під час їжі. Якщо пероральне введення неможливе, можна застосовувати у вигляді ін’єкцій.
відома підвищена чутливість до речовини.
рибофлавін зазвичай добре переноситься. Однак у деяких людей можливе забарвлення сечі у жовтогарячий колір.
необхідна обережність при призначенні високих доз вагітним.
застосування деяких препаратів, таких як антихолінергічні, протисудомні засоби, фенотіазини та фенітоїн, може знизити рівень рибофлавіну через перешкоду його ефективної абсорбції.
Трициклічні антидепресанти, антибіотики тетрациклінового ряду та зловживання етанолом можуть суттєво впливати на засвоєння рибофлавіну.
Тривале застосування фенобарбіталу, а також інших барбітуратів може призвести до дефіциту рибофлавіну через його окиснення.
Рибофлавін може перешкоджати дії деяких лікарських засобів, таких як тетрациклін і доксорубіцин.
рибофлавін відносно безпечний для застосування, оскільки має обмежену розчинність у воді, також ентероцити не поглинають його надлишок.
Немає жодних побічних ефектів високого споживання рибофлавіну з їжею або добавками до 400 мг на добу протягом щонайменш 3 міс.