ПРЕДНІЗОЛОН (PREDNISOLONUM)6 препаратів

дегідрований аналог гідрокортизону; чинить протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну, протишокову і антитоксичну дію; у відносно великих дозах пригнічує активність фібробластів, синтез колагену, ретикулоендотелію і сполучної тканини (гальмування проліферативної фази запалення), затримує синтез і прискорює катаболізм білка у м’язовій тканині, але підвищує його синтез у печінці; протиалергічні та імуносупресивні властивості препарату зумовлені гальмуванням розвитку лімфоїдної тканини з її інволюцією при тривалому застосуванні, зниженням числа циркулюючих Т- і В-лімфоцитів, пригніченням дегрануляції тучних клітин, пригніченням продукції антитіл; протишокова дія зумовлена підвищенням реакції судин на ендо- і екзогенні судинозвужувальні речовини, з відновленням чутливості рецепторів судин до катехоламінів і підсиленням їх гіпертензивного ефекту, а також затримкою виведення з організму натрію і води; антитоксична дія пов’язана зі стимуляцією у печінці процесів синтезу білка і прискоренням інактивації у ній ендогенних токсичних метаболітів і ксенобіотиків, а також із підвищенням стабільності клітинних мембран, у т.ч. гепатоцитів; підсилює у печінці депонування глікогену та синтез глюкози з продуктів білкового обміну; підвищення рівня глюкози в крові активізує виділення інсуліну; пригнічує захват глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу, однак внаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру; знижує всмоктування кальцію у кишечнику, підвищує вимивання його з кісток і екскрецію нирками; пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону і b-ліпотропину, у зв’язку з чим при тривалому застосуванні може сприяти розвитку функціональної недостатності кори надниркових залоз; пригнічує секрецію тиреотропного та фолікулостимулюючого гормонів; у високих дозах може підвищувати збудливість тканин мозку і сприяти зниженню порогу судомної готовності; стимулює надмірну секрецію соляної к-ти і пепсину в шлунку, може сприяти розвитку пептичної виразки.

ревматична пропасниця, ревматичний кардит, мала хорея; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, хвороба Бехтерева); розсіяний склероз; г. і хр. запальні захворювання суглобів (РА, ювенільний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, подагричний і псоріатичний артрити, поліартрит, плечолопатковий періартрит, остеоартрит (у т.ч. посттравматичний), с-м Стілла у дорослих, бурсит, неспецифічний тендосиновіт, синовіт, епікондиліт); БА, астматичний статус,; інтерстиціальні захворювання легень (г. альвеоліт, фіброз легенів, саркоїдоз II-III ступеня), рак легень (у комбінації з цитостатиками), бериліоз, аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною терапією), еозинофільна пневмонія Леффлера, туберкульоз (туберкульоз легенів, туберкульозний менінгіт) - у поєднанні зі специфічною терапією; первинна і вторинна недостатність надниркових залоз (у т.ч. стани після видалення надниркових залоз), вроджена гіперплазія надниркових залоз, адреногенітальний с-м, підгострий тиреоїдит; г. і хр. алергічні захворювання, (лікарська і харчова алергії, сироваткова хвороба, поліноз, атопічний дерматит, контактний дерматит із залученням великої поверхні тіла, кропив’янка, алергічний риніт, набряк Квінке, с-м Стівенса-Джонсона, токсикодермія ); гепатит; гіпоглікемічні стани; аутоімунні захворювання (г. гломерулонефрит); нефротичний с-м; запальні захворювання ШКТ (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, локальний ентерит); захворювання крові та органів кровотворення (агранулоцитоз, панмієлопатія, мієломна хвороба, г. лімфо- і мієлоїдний лейкоз, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, аутоімунна гемолітична анемія, еритробластопенія, вроджена еритроїдна гіпопластична анемія); аутоімунні та інші шкірні захворювання (екзема, себорейний дерматит, псоріаз, с-м Лайєлла, бульозний герпетиформний дерматит, пухирчатка, ексфоліативний дерматит); набряк мозку післяопераційний, післярадіаційний, посттравматичний, при пухлині мозку (після парентеральних глюкокортикостероїдів); захворювання очей, у т.ч. алергічні та аутоімунні (симпатична офтальмія, алергічні форми кон’юнктивіту, алергічна виразка роговиці, негнійний кератит, іридоцикліт, ірит, тяжкі повільні передні і задні увеїти, хоріоїдит, неврит зорового нерва); профілактика реакцій відторгнення трансплантата; гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань; для профілактики і усунення нудоти, блювання при цитостатичної терапії; невідкладні стани: шок (опіковий, травматичний, операційний, анафілактичний, токсичний, трансфузійний), г.недостатність кори надниркових залоз, печінкова кома.

дозування та тривалість застосування встановлюється індивідуально; р-н застосовують в/в, в/м та внутрішньосуглобово; для лікування дорослих добова доза 4-60 мг в/в або в/м; дітям вводити в/м (глибоко в сідничний м’яз) суворо за показаннями і під контролем лікаря: дітям 6-12 років - 25 мг/добу, віком від 12 років - 25-50 мг/добу; при хворобі Аддісона добова доза для дорослих 4-60 мг в/в або в/м; при тяжкій формі неспецифічного виразкового коліту - по 8-12 мл/добу (240-360 мг) упродовж 5-6 днів, при тяжкій формі хвороби Крона - по 10-13 мл/добу (300-390 мг) упродовж 5-7 днів; при невідкладних станах вводять в/в, повільно (протягом 3 хв.) або краплинно, в дозі 30-60 мг, якщо в/в вливання утруднене, вводять в/м, глибоко; при цьому способі введення ефект розвивається повільніше; за необхідності вводять повторно в/в або в/м в дозі 30- 60 мг ч/з 20-30 хв.; дорослим доза при внутрішньосуглобовому введенні становить 30 мг для великих суглобів, 10- 25 мг - для суглобів середньої величини і 5-10 мг - для малих суглобів; вводять кожні 3 дні, курс лікування - до 3 тижнів; табл.: враховувати циркадний ритм секреції глюкокортикоїдів: більшу частину дози (2/3) або всю дозу приймати в ранкові години, близько 8-ї год. ранку, і 1/3 - ввечері; дорослим: при г. станах і в якості замісної терапії 20-30 мг/добу з поступовим переходом на підтримуючу добову дозу 5-10 мг, при необхідності початкова доза може становити 15-100 мг/добу, а підтримуюча доза - 5-15 мг/добу; дітям: початкова доза 1-2 мг/кг/добу і розподіляється на 4-6 прийомів, а підтримуюча доза - 300-600 мкг/кг/добу; застосовують внутрішньо, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю рідини; лікування припиняють повільно, поступово знижуючи дозу.

гіперчутливість до компонентів препарату; паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактерійної етіології, що існують зараз або нещодавно перенесені: простий герпес, оперізувальний герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); системний мікоз; активний або латентний туберкульоз; поствакцинальний період (тривалість 10 тижнів: 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ; іммунодефіцитні стани, викликані ВІЛ-інфекцією; захворювання травного тракту: виразкова хвороба шлунка та ДПК, езофагіт, гастрит, г. або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастамоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; захворювання ССС: нещодавно перенесений ІМ, декомпенсована хр. СН, АГ, схильність до тромбоемболічної хвороби; захворювання ендокринної системи: ЦД та порушення толерантності до вуглеводів, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценка-Кушинга; тяжка хр. ниркова і/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія; системний остеопороз; міастенія gravis; г. психоз; ожиріння (III-IV ст.); поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту); відкрито- та закритокутова глаукома, катаракта; вагітність та годування груддю; для внутрішньосуглобових ін’єкцій - інфекції у ділянці введення.

висип, свербіж, гіперемія, кропив’янка, набряк Квінке, анафілактичний шок; р-ції у місці введення: біль, печіння, зміни пігментації (депігментація, лейкодерма), атрофія шкіри, стерильні абсцеси, ліпоатрофія; аритмія, брадикардія, АГ, розвиток або збільшення проявів хр. СН, ЕКГ- зміни, характерні для гіпокаліємії; у хворих з г. та підгострим ІМ - розповсюдження вогнища некрозу, уповільнення формування рубця, що може призвести до розриву серцевого м’яза; лейкоцитурія, гіперкоагуляція, що веде до тромбозів та тромбоемболій; головний біль, запаморочення, псевдопухлина мозочку, підвищення в/черепного тиску, судоми; задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактерійних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм; нудота, блювання, біль в епігастрії, діарея, панкреатит, «стероїдна» виразка шлунка та ДПК, ерозивний езофагит, кровотечі та перфорації ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка, у окремих випадках - підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази; сповільнення процесу регенерації, петехії, синці, гематоми, екхімози, стриї, потонщення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, схильність до розвитку піодермії; уповільнення зросту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон зросту), остеопороз, патологічні переломи кісток, асептичний некроз голівки плечової або стегнової кістки; розрив сухожилків м’язів, «стероїдна» міопатія, зменшення м’язової маси (атрофія); зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» ЦД або маніфестація латентного ЦД, пригнічення гіпоталамо- гіпофізарно-наднирникової системи, порушення менструального циклу, уповільнення росту у дітей та підлітків, затримка статевого розвитку у дітей, синдром Іценка-Кушинга (місяцеподібне обличчя, ожиріння гипофізарного типу, гірсутизм, підвищення АТ, дисменорея, аменорея, міастенія, стриї); гіпокальціємія, негативний азотистий баланс, підвищення маси тіла; затримка рідини і Na+ (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний с-ром - аритмія, міалгія або спазм м’язів, незвичайна слабкість і стомлюваність; зниження стійкості до інфекцій; делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, нервозність, неспокій, безсоння; синдром відміни, набряки, афтозні виразки, підвищення ризику виникнення уролітів.