низькомолекулярний протеїн з лужною реакцією зі значним вмістом аргініну; притаманна протигепаринна дія як in vitro, так in vivo, при їх взаємодії з гепарином утворюються комплекси, які не спричиняють протикоагулянтної дії; початок дії ч/з 1-2 хв після в/він’єкції; сам по собі проявляє антикоагулянтну активність, якщо його призначати окремо.
для нейтралізації надлишкової небажаної антикоагуляційної дії гепарину: при передозуванні, після операцій, хірургічних втручань, при проведенні ниркового гемодіалізу з застосуванням гепарину, після хірургічних втручань на відкритому серці, надмірних кровотечах.
застосовувати у вигляді дуже повільних в/в або в/м ін‘єкцій; дозування 1000 МО (10 мг/мл) використовується для повільних в/в ін’єкцій, а дозування 5000 МО (50 мг/мл) − для в/м ін’єкцій; потрібна кількість протаміну залежить від рівня гепарину, що циркулює в крові; з огляду на короткий період напіврозпаду гепарину, доза протаміну, потрібна для його нейтралізації, знижується відповідно до часу, який пройшов з моменту введення гепарину; у поодиноких випадках, коли потрібне лікування кровотечі, викликаної гепарином, доза протаміну має складати 50 % від останньої введеної дози гепарину (в МО); якщо гепарин був введений в/в, всю дозу протаміну 1000 МО (10 мг/мл) слід ввести в/в повільно (протягом 2-5 хв.); у випадку п/ш введення гепарину треба ввести меншу частину дози протаміну 1000 МО (10 мг/мл) повільно в/в, а більшу частину − у формі 5000 МО (50 мг/мл) в/м; якщо рівень гепарину невідомий, рекомендується розпочинати введення протаміну у дозі не більше ніж 1 мл у вигляді 1000 МО (10 мг/мл) для повільної в/в ін’єкції; доза протаміну визначається, ґрунтуючись на результатах періодичних коагуляційних проб (тромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час).Щоб запобігти передозуванню протаміну, треба продовжувати введення препарату до нормалізації тромбінового часу.
підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, ідіопатична та вроджена гіпергепаринемія (у таких випадках протаміну сульфат неефективний та може навіть посилити кровоточивість); виражена артеріальна гіпотензія, тромбоцитопенія, недостатність кори надниркових залоз, гіповолемія.
АР, в т.ч. анафілактичні та анафілактоїдні реакції, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, рідко шокові стани; вазодилатація, лівошлуночкова СН або загальна СН із легеневою гіпертензією; набряк легень; бронхоспазм, некардіогенний набряк легень; тромбоцитопенія, лейкопенія; при занадто швидкому в/в введенні можуть виникнути нудота, блювання, припливи, брадикардія, диспное, тяжка гіпотензія або гіпертензія.