ПАСІРЕОТИД (PASIREOTIDUM) Діюча речовина
Пасиреотид — це аналог соматостатину, який використовується для лікування хвороби Кушинга, особливо у пацієнтів, яким операція на гіпофізі неможлива.
Механізм дії. Пасиреотид є ін’єкційним аналогом соматостатину, який чинить свою дію шляхом зв’язування з соматостатиновими рецепторами. У людини відомо п’ять різних підтипів рецепторів соматостатину (hsst1, 2, 3, 4 і 5), які знаходяться в різних тканинах. Пасиреотид демонструє високу афінність до 4 із 5 рецепторів hsst.
Зв’язування та активація рецепторів соматостатину викликає пригнічення секреції АКТГ і призводить до зниження секреції кортизолу у пацієнтів з хворобою Кушинга. Пасиреотид також пригнічує вивільнення гормону росту людини, глюкагону та інсуліну ефективніше, ніж соматостатин.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Cmax пасиреотиду в плазмі крові досягається протягом 0,25 – 0,5 год. Після прийому одноразових та багаторазових доз спостерігається дозопропорційне збільшення Cmax та AUC.
Розподіл. Пасиреотид широко розподіляється в організмі і має об’єм розподілу понад 100 л. Зв’язування пасиреотиду з білками плазми крові становить 88%.
Метаболізм. Метаболізм пасиреотиду мінімальний.
Елімінація. Пасиреотид виводиться переважно через печінку (жовчовиділення) (приблизно 48%), з незначним виведенням нирками (приблизно 7,63%). Т½ становить 12 год. Кліренс у здорових пацієнтів становить приблизно 7,6 л/год, тоді як у пацієнтів із синдромом Кушинга — приблизно 3,8 л/год.
Пасиреотид показаний для лікування дорослих пацієнтів з хворобою Кушинга, для яких хірургічне втручання не є можливим або у яких операція виявилася невдалою.
Рекомендована початкова доза: 0,6 мг пасиреотиду у вигляді п/ш ін’єкції 2 рази на добу.
Якщо через 2 місяці лікування відповідь відсутня, розглянути питання про припинення лікування.
Тимчасове зниження дози можливе у разі виникнення побічних ефектів (0,3 мг 2 рази на добу).
Пасиреотид не можна застосовувати при гіперчутливості або тяжких порушеннях функції печінки.
Дуже поширеними (≥1/10) побічними ефектами пасиреотиду є:
– гіперглікемія
– цукровий діабет
– діарея
– біль у животі
– нудота
– жовчнокам’яна хвороба
– реакція в місці ін’єкції
– втомлюваність
– підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну.
Під час терапії пасиреотидом слід дотримуватися наведеної нижче інструкції для медичного застосування:
• Метаболізм глюкози: можуть спостерігатися зміни рівня глюкози в крові, такі як гіперглікемія та гіпоглікемія. Рекомендується моніторинг глікемічного статусу, особливо у пацієнтів з діабетом в анамнезі.
• Функціональні печінкові проби: спостерігалося незначне та транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів. Рекомендується моніторинг функції печінки до та під час лікування пасиреотидом. У разі значного порушення функції печінки лікування слід припинити.
• Серцево-судинні явища: Пацієнтам із захворюваннями серця або факторами ризику брадикардії рекомендується ретельний моніторинг. Слід враховувати вплив на інтервал QT на ЕКГ.
• Гіпокортицизм: лікування пасиреотидом може спричинити тимчасове пригнічення секреції АКТГ та призвести до гіпокортицизму/гіпоадреналізму. Слід спостерігати за ознаками та симптомами, і у разі необхідності може знадобитися замісна терапія глюкокортикоїдами.
• Жовчний міхур та пов’язані з ним явища: існує підвищений ризик розвитку жовчнокам’яної хвороби (камені в жовчному міхурі) при тривалому застосуванні аналогів соматостатину. Рекомендується ультразвукове дослідження жовчного міхура до і під час лікування.
• Гормони гіпофіза: пасиреотид може також інгібувати інші гормони гіпофіза, окрім АКТГ. Рекомендується моніторинг функції гіпофіза.
• Вплив на жіночу фертильність: у жінок з хворобою Кушинга нормалізація рівня кортизолу може призвести до відновлення фертильності. Під час лікування слід застосовувати відповідні методи контрацепції.
• Ниркова недостатність: Пасиреотид слід застосовувати з обережністю при тяжких порушеннях функції нирок або термінальній стадії ниркової недостатності.