ОЛМЕСАРТАН (OLMESARTANUM)
антигіпертензивна дія; є сильнодіючим р/os активним селективним антагоністом рецепторів (тип AT1) ангіотензину ІІ; вважається, що він гальмує всі дії ангіотензину ІІ, які опосередковані рецептором AT1, незалежно від джерела і шляху синтезу ангіотензину ІІ; селективний антагонізм рецепторів AT1 ангіотензину ІІ призводить до підвищення рівня реніну в плазмі крові та концентрацій ангіотензину І і ІІ, а також до деякого зменшення концентрації альдостерону у плазмі крові; одноразовий добовий прийом забезпечує ефективне і м’яке зниження АТ протягом 24 год.
есенціальна АГ.
рекомендована початкова доза - 10 мг 1 р/добу; якщо зменшення АТ недостатнє, дозу збільшують до оптимальної добової дози - 20 мг, якщо є необхідність, дозу можна збільшити до 40 мг 1 р/добу (МДД), або додати до лікування гідрохлоротіазид; максимальний антигіпертензивний ефект досягається ч/з 8 тижнів від початку терапії, значний ефект зниження АТ спостерігається вже ч/з 2 тижні лікування.
підвищена чутливість до діючої речовини або до одного з компонентів препарату; вагітні або жінки, які планують завагітніти; обструкція жовчовивідних шляхів; дитячий вік; одночасне застосування олмесартану із препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам, хворим на ЦД та ниркову недостатність (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2).
тромбоцитопенія; анафілактична реакція; гіпертригліцеридемія; гіперурикемія; гіперкаліємія; запоморочення; головний біль; вертіго; стенокардія; артеріальна гіпотензія; бронхіт; фарингіт; кашель; риніт; гастроентерит; діарея; абдомінальний біль; нудота; диспепсія; блювання; спру-подібна ентеропатія; екзантема; алергічний дерматит; кропив’янка; висипання; свербіж; ангіоневротичний набряк; артрит; біль у спині; біль у бістках; міалгія; м’язові судоми; гематурія; інфекція сечовивідних шляхів; г. ниркова недостатність; порушення функції нирок; біль; біль у грудній клітці; периферичний набряк; грипозні симптоми; підвищена втомлюваність; набряк обличчя; астенія; загальне нездужання; летаргічний стан; підвищення рівня ферментів печінки; підвищення рівня сечовини у крові; підвищення рівня креатинфосфокінази у крові; підвищення рівня креатиніну у крові.