ОФАТУМУМАБ (OFATUMUMABUM)

Механізм дії. Офатумумаб — це моноклональне антитіло людини (IgG1), яке специфічно зв’язується з епітопом, що складається з малої та великої позаклітинних петель молекули CD20. Молекула CD20 експресується В-лімфоцитами та В-клітинними пухлинами.
Зв’язування офатумумабу з CD20 призводить до лізису CD20-позитивних В-клітин переважно через комплемент-залежну цитотоксичність (CDC), а також меншою мірою через антитіло-залежну клітинну цитотоксичність (ADCC). Офатумумаб індукує лізис клітин з низькою експресією CD20, а також клітин, резистентних до ритуксимабу.
Крім того, було показано, що офатумумаб індукує лізис клітин як з високою, так і з низькою експресією CD20, а також знищує Т-клітини, що експресують CD20.
Фармакокінетика.
Абсорбція
• Щомісячна п/ш доза 20 мг призводить до середнього значення AUC_tau 483 мкг*год/мл і середнього значення C_max 1,43 мкг/мл у рівноважному стані.
• Припускається, що після п/ш введення офатумумаб абсорбується переважно через лімфатичну систему, подібно до інших терапевтичних моноклональних антитіл.
Розподіл
Об’єм розподілу у рівноважному стані після багаторазового п/ш введення офатумумабу у дозі 20 мг становив 5,42 л.
Біотрансформація
Офатумумаб є білком, для якого очікуваним шляхом метаболізму є розщеплення до невеликих пептидів та окремих амінокислот за допомогою повсюдно поширених протеолітичних ферментів.
Елімінація
Офатумумаб виводиться двома шляхами:
• мішень-опосередкований шлях, пов’язаний зі зв’язуванням з В-клітинами, та
• незалежний від мішені шлях з неспецифічним ендоцитозом і подальшою внутрішньоклітинною деградацією, як і у випадку з іншими молекулами IgG.
В-клітини, присутні на початку лікування, забезпечують більшу частку мішень-опосередкованого кліренсу офатумумабу на початку терапії. Введення офатумумабу спричиняє ефективне пригнічення В-клітин, що призводить до зниження загального кліренсу.
Т_½ у рівноважному стані після багаторазового п/ш введення офатумумабу у дозі 20 мг становив приблизно 16 днів.
Лінійність/нелінійність
Оскільки кліренс зменшується з часом, офатумумаб демонструє нелінійну фармакокінетику.

Моноклональне антитіло офатумумаб показане для лікування дорослих пацієнтів з рецидивуючим розсіяним склерозом (РРС) з активною формою захворювання, що визначається за клінічними даними або результатами візуалізації.

Рекомендована доза для лікування рецидивно-ремітуючого розсіяного склерозу становить 20 мг офатумумаба у вигляді п/ш ін’єкції з початковими дозами на 0, 1 і 2 тижні з подальшим введенням щомісячних доз, починаючи з 4-го тижня.

Офатумумаб не можна застосовувати пацієнтам з:
• підвищеною чутливістю до активної речовини або до одного з інших згаданих інгредієнтів
• пацієнти з тяжким імунодефіцитом
• тяжка активна інфекція до її зникнення
• відоме активне злоякісне захворювання.

Найбільш важливими побічними ефектами, про які найчастіше повідомляють, є:
• інфекції верхніх дихальних шляхів (39,4%)
• системні реакції, пов’язані з ін’єкціями (20,6%)
• реакції у місці ін’єкції (10,9%)
• інфекції сечовивідних шляхів (11,9%)

Період вагітності/годування груддю. Окрім очікуваних фармакологічних ефектів, зокрема виснаження В-клітин, дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих негативних наслідків щодо материнської токсичності, вагітності або ембріонального розвитку. Лікування офатумумабом не слід проводити у період вагітності, окрім випадків, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для майбутньої дитини.
Жінки з дітородному віці повинні використовувати надійні методи контрацепції під час та протягом 12 міс після останнього курсу лікування офатумумабом.
Невідомо, чи проникає офатумумаб у грудне молоко, однак відомо, що людські глобуліни IgG проникають у грудне молоко. Опубліковані дані свідчать про те, що грудне вигодовування новонароджених та немовлят не призводить до значного потрапляння цих материнських антитіл у кров. Годування груддю слід припинити на час лікування офатумумабом та протягом наступних 12 міс після нього.
Здатність керувати транспортними засобами. Клінічний стан пацієнта та профіль побічних ефектів офатумумабу слід враховувати при оцінці здатності пацієнта виконувати діяльність, що вимагає прийняття рішень, рухових або когнітивних навичок.

При застосуванні офатумумабу слід враховувати наступні взаємодії:
• імунна відповідь на вакцину може бути порушена при пригніченні В-клітин. Пацієнтам рекомендується завершити вакцинацію до початку терапії офатумумабом.
• ризик адитивного впливу на імунну систему необхідно враховувати при застосуванні інших імуносупресивних методів лікування одночасно з офатумумабом.
• на початку лікування офатумумабом після іншої імуносупресивної терапії з тривалим впливом на імунну систему або при початку лікування такою терапією після лікування офатумумабом необхідно враховувати тривалість та механізм дії цих препаратів через можливий адитивний імуносупресивний ефект.