НІТРЕНДИПІН (NITRENDIPINUM)2 препарати
фармакодинамічні параметри. Нітрендипін належить до групи антагоністів кальцію — похідних 1,4-дигідропіридину, демонструючи селективне блокування каналів, які пропускають іони кальцію через ліпідний шар мембрани клітин, переважно у периферійних кровоносних судинах. Здатний проявляти такі фармакологічні впливи: селективне розширення периферійних судин, що приводить до зниження АТ, а також антистенокардитичний та нефропротективний ефекти. Антигіпертензивний ефект виявляється внаслідок зменшення проникнення іонів кальцію через клітинні мембрани гладких м’язів судинної стінки. Це веде до зниження скоротливості судинних м’язів, що, зі свого боку, зумовлює дилатацію периферійних артерій; знижує ЗПСО і надмірно високий АТ. Нітрендипін також має помірні натрійуретичні властивості, здебільшого на старті терапії.
Фармакокінетичні параметри. Після прийому усередину нітрендипін абсорбується у ШКТ швидко і повністю. Абсорбція становить 88%. Час досягнення Сmax в плазмі крові — від 1 до 3 год. Середня Сmax варіює у межах від 6,1 до 19 мкг/л. Через виражений ефект першого проходження через печінку, системна біодоступність нітрендипіну не перевищує 20–30%. З альбумінами у плазмі крові зв’язується 96–98% речовини. Таким чином виведення нітрендипіну шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу неможливе. У стані рівноваги об’єм розподілу нітрендипіну досягає 5–9 л/кг маси тіла. Нітрендипін практично цілком підлягає біотрансформації шляхом окислювальних реакцій в печінці, формуючи неактивні метаболіти. Близько 77% прийнятої дози виводиться з організму з сечею, до 0,1% — у незміненому стані, останок — через жовч та кал у формі метаболітів. Т½ нітрендипіну з плазми крові — близько 8–12 год. Немає доказів кумуляції в організмі активної субстанції чи метаболітів у стаціонарній фазі. За наявності хронічної патології печінки Т½ нітрендипіну з організму підвищується у 2–3 рази. Хворим з нирковою недостатністю легкої та помірної тяжкості корегувати дозу нутрендипіну не потрібно.
АГ у дорослих пацієнтів.
дорослим перорально зранку після прийому їжі. Таблетки брати з упаковки безпосередньо перед прийомом, не подрібнювати, запити водою у достатньому об’ємі.
Добова доза препарату — 20 мг. Можливо поділити на 2 прийоми. Максимальна добова доза становить 40 мг у 2 прийоми.
Хворим з патологією печінки слід починати терапію з більш низької дози — 10 мг/добу.
Враховуючи особисті потреби пацієнта, лікар призначає специфічну дозу та частоту прийому препарату. Щоб досягти найкращого лікувального результату, слід вибирати дозу препарату, враховуючи стан пацієнта, його реакцію на прийом лікарського засобу та переносимість. Продовженість курсу лікування залежить від медичного стану пацієнта.
У ситуаціях, коли АТ істотно знижується, хоча і при прийомі невеликої дози, потрібно переглянути підхід до терапії.
гіперчутливість до активної речовини або іншого блокатора кальцієвих каналів — похідного 1,4-дигідропіридину чи до будь-якого компонента препарату; кардіогенний шок; аортальний або субаортальний стеноз тяжкого ступеня; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (у період до 28 днів); сумісне застосування із рифампіцином; застосування вагітним та жінкам, які годують грудьми.
алергічні реакції, зокрема з боку шкіри та ангіоедема, набряки алергічного походження. Підвищена тривожність, порушення сну. Головний біль, мігрень, втома, головокружіння, зниження тактильної чутливості. Розлади зору, шум у вухах. Пальпітація, біль за грудиною, підвищення ЧСС, порушення серцевого ритму, некроз серцевого м’яза. Вазодилатація, гіперемія шкіри, зниження АТ. Диспное, епістаксис. Підвищене газоутворення у ШКТ, біль у ділянці живота, диспептичні явища, обстипація. Підвищення активності АлАТ, АсАТ. Надмірне виділення сечі. Біль у м’язах.
протипоказане сумісне застосування з рифампіцином (завдяки суттєвої стимуляції їм CYP 3A4), що знижує гіпотензивну дію нітрендипіну.
Антиконвульсанти — стимулятори активності CYP 3A4 (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) зменшують біодоступність нітрендипіну та, відповідно, послаблюють його дію.
Одночасне застосування з діуретиками, блокаторами β-адренорецепторів, інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину І, іншими блокаторами кальцієвих каналів, α-адренолітиками, інгібіторами ФДЕ-5 та α-метилдопа підсилює гіпотензивну дію.
Ймовірність підвищення рівня нітрендипіну у крові та, відповідно, підсилення його дії, відбувається при сумісному застосуванні з грейпфрутом, грейпфрутовим соком та препаратами, які пригнічують активність CYP 3A4, як-от циметидин та ранітидин, протигрибкові засоби азолового ряду, нефазодон, флуоксетин, вальпроєва кислота, макроліди (за винятком азитроміцину), інгібітори вірусної протеази, квінупристин (дальфопристин). У таких випадках рекомендований ретельний моніторинг АТ та, за потреби, корекція дози нітрендипіну.
При одночасному застосуванні з препаратами, які знижують тонус скелетних м’язів (панкуроній, векуроній), може посилення та подовження їхньої дії.
Сумісний прийом із дигоксином підвищує ризик розвитку глікозидної інтоксикації.
симптоми: гіперемія, головний біль, зниження кров’яного тиску (з розвитком циркуляторного колапсу), підвищення або зниження ЧСС.
Лікування: промивання ШКТ, прийом карболену. Сумлінний моніторинг життєво важливих показників організму. При суттєвому зниженні АТ, слід застосовувати допамін та норепінефрин, але з урахуванням потенційних небажаних ефектів катехоламінів, передусім стосовно аритмії.
При зниженні ЧСС слід ввести в/в атропін або орципреналін (на кшталт терапії при передозуванні іншими антагоністами кальцію). Ймовірне повторне застосування у вигляді в/в ін’єкцій 10 мл 10% р-ну кальцію глюконату або кальцію хлориду з наступною в/в інфузією кальцію (важливо уникнути гіперкальціємії). Високі дози катехоламінів також можуть бути ефективними в таких випадках.
Далі застосовують симптоматичну терапію. Нітрендипін не виводиться з організму шляхом діалізу.