НОРЕПІНЕФРИН (NOREPINEPHRINUM) Діюча речовина

чинить дуже сильну дію на α-рецептори та більш помірний вплив на β-1 рецептори; норадреналін (норепінефрин) 1 мг/мл спричиняє генералізоване звуження кровоносних судин, за винятком коронарних судин, які він розширює опосередковано шляхом збільшення споживання кисню; у результаті цього відбувається збільшення сили (та при відсутності вагального гальмування) та частоти скорочення серцевого м’яза (міокарда); периферичний опір судин збільшується, а діастолічний і систолічний тиск зростає.

показаний для невідкладного (негайного) відновлення АТ у випадках г. гіпотензії.

початкова швидкість інфузії (в/в введення) повинна становити від 10 мл/год до 20 мл/год (від 0,16 мл/хв до 0,33 мл/хв); це еквівалентно від 0,8 мг/год до 1,6 мг/год норадреналіну тартрату (або від 0,4 мг/год до 0,8 мг/год норадреналіну основи); одразу ж після встановлення інфузії норадреналіну слід підібрати дозу відповідно до пресорного ефекту, що спостерігається; існує значне варіювання дози, необхідної для досягнення та підтримання нормального АТ у пацієнтів; основна мета полягає в тому, щоб встановити низький нормальний систолічний АТ (100-120 мм рт.ст.) або досягти відповідного середнього АТ (більше 65-80 мм рт.ст. - залежно від стану пацієнта); якщо використовуються інші р-ни, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування; лікування норадреналіном необхідно продовжувати до того часу, поки показана підтримка вазоактивним лікарським препаратом; пацієнт повинен перебувати під ретельним контролем і наглядом протягом усього періоду лікування норадреналіном; інфузію не можна припиняти раптово, її слід припиняти поступово, щоб уникнути різкого зниження АТ.

використання концентрату норадреналіну 1 мг/мл для приготування інфузійного р-ну протипоказано для пацієнтів із відомою підвищеною чутливістю (АР) на норадреналін або на будь-які допоміжні речовини; артеріальна гіпотензія через недостатній об’єм крові (гіповолемія, зменшення об’єму циркулюючої крові); використання пресорних амінів під час циклопропанової або галотанової анестезії може спричинити тяжку аритмію серця; через можливий підвищений ризик фібриляції шлуночків норепінефрин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують ці або будь-які інші сенсибілізуючі препарати для серця або у яких спостерігається посилена гіпоксія (киснева недостатність) або гіперкапнія (підвищений вміст діоксиду вуглецю в крові або тканинах).

АГ, гіпоксія тканин; ішемічні ураження через сильну судинозвужувальну дію можуть призвести в результаті до похолодання та блідості кінцівок і обличчя; тахікардія, брадикардія (можливо, як рефлекторний результат підвищення АТ), аритмія, серцебиття, збільшене скорочення серцевого м’яза (міокарда) в результаті β-адренергічного впливу на серце (інотроп і хронотроп), г. СН; тривожність (неспокій), порушення сну (безсоння), сплутаність (затьмарення) свідомості, головний біль, психотичний стан, слабкість, тремор, погіршення уваги та пильності, анорексія, нудота та блювання; затримка сечовипускання; дихальна недостатність або утруднене дихання, диспное (задишка); можливе подразнення та некроз у місці введення препарату; г. глаукома; дуже часто виникає у пацієнтів, які анатомічно схильні до закривання райдужно-рогівкового кута (кут передньої камери очного яблука); сильне звуження периферичних і вісцеральних судин; зниження ниркового кровотоку; зменшення сечовипускання; гіпоксія (киснева недостатність); збільшення рівнів лактата в сироватці крові; фотофобія, загрудинний біль, біль у гортані, посилене потовиділення.