МІАНСЕРИН (MIANSERINUM) Діюча речовина
антидепресант; належить до групи піперазино-азепінових сполук і відрізняється від трициклічних антидепресантів; у хімічній структурі відсутній боковий ланцюжок, характерний для ТЦА, який відповідає за їх антихолінергічну активність; підвищує центральну норадренергічну нейротрансмісію шляхом α2-ауторецепторної блокади та пригнічення зворотного захоплення норадреналіну; виявлено взаємодію з серотоніновими рецепторами ЦНС; має анксіолітичну (протитривожну) дію; седативний ефект пов’язаний з впливом на α1-адренорецептори і Н1-гістамінові рецептори; при застосуванні в терапевтичних дозах практично не має антихолінергічної активності і, відповідно, впливу на СС систему; при передозуванні спричиняє менше кардіотоксичних ефектів порівняно з ТЦА; не виявляє взаємодії з симпатоміметичними і гіпотензивними, дія яких пов’язана з впливом на β-адренорецептори (бетанідин) чи α-адренорецептори (клонідин або метилдопа).
усунення с-мів депресії, при яких показана лікарська терапія.
дорослі, рекомендована початкова доза - 30 мг/добу; дозу поступово підвищувати кожні кілька днів для отримання оптимального клінічного ефекту; ефективна добова доза - 60-90 мг, МДД - 90 мг; добову дозу можна розділити на кілька прийомів або за 1 прийом на ніч; позитивні результати виявляються протягом перших 2-4 тижнів терапії; якщо протягом наступних 2-4 тижнів не спостерігається позитивного ефекту, лікування припинити; після досягнутого клінічного покращення, для підтримки позитивного ефекту, лікування продовжувати протягом ще 4-6 міс.
гіперчутливість до міансерину або до будь-якого компонента ЛЗ; маніакальний стан; тяжке порушення функції печінки; одночасне застосування з інгібіторами МАО.
сухість у роті, стійкий запор, порушення акомодації; частота невідома: гранулоцитопенія, агранулоцитоз; збільшення маси тіла; гіпоманія; седативний ефект, що виникає на початку лікування і зменшується при продовженні лікування; судоми; гіперкінезія; нейролептичний злоякісний с-м; брадикардія після прийому початкової дози, подовжений інтервал QT, шлуночкова тахікардія типу «пірует»; артеріальна гіпотензія; підвищення печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит, відхилення від норми показників функції печінки; екзантема; артралгія; набряк; суїцидальне мислення чи поведінка.