ЛЕНОГРАСТИМ (LENOGRASTIMUM) Діюча речовина

належить до групи цитокінів - біологічно активних протеїнів, які регулюють ріст і диференціацію клітин; рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ); Г-КСФ є фактором, що стимулює клітини-попередники нейтрофілів, про що свідчить збільшення кількості колонієутворюючих одиниць селезінки (CFU-S) та колонієутворюючих одиниць гранулоцитопоезу та моноцитопоезу (CFU-GM) у периферичній крові; здатен стимулювати проліферацію ендотеліальних клітин; призводить до мобілізації у периферичну кров клітин-попередників гемопоезу; збільшення кількості нейтрофілів є дозозалежним у діапазоні доз від 1 до 10 мкг/кг/добу; повторне введення препарату в рекомендованих дозах додатково збільшують кількість нейтрофілів у крові; нейтрофіли, що утворюються під впливом препарату, мають нормальні хемотаксичні властивості та фагоцитарну активність.

дорослим, підліткам та дітям віком старше 2 років з метою: зменшення тривалості нейтропенії у пацієнтів (з немієлоїдними злоякісними новоутвореннями), яким проводилася мієлосупресивна терапія з подальшою трансплантацією кісткового мозку (ТКМ) і які знаходяться у групі підвищеного ризику розвитку тривалої тяжкої нейтропенії; зменшення тривалості тяжкої нейтропенії і пов’язаних з нею ускладнень у пацієнтів, яким проводилася стандартна цитотоксична хіміотерапія, асоційована з підвищеним ризиком виникнення фебрильної нейтропенії; мобілізації у периферичну кров аутологічних стовбурових клітин-попередників (АСКП) як у хворих, так і у здорових донорів.

вводити шляхом п/ш ін’єкції або в/в інфузії; рекомендована доза 150 мкг (19,2 млн МО)/м²/на добу, що терапевтично еквівалентно 5 мкг (0,64 млн МО)/кг/добу, у випадках трансплантації периферичних стовбурових клітин або кісткового мозку, стандартної цитотоксичної хіміотерапії, мобілізації АСКП після хіміотерапії; можна застосовувати пацієнтам, площа поверхні тіла яких не перевищує 1,8 м²; для мобілізації АСКП вводять окремо у рекомендованій дозі 10 мкг (1,28 млн МО)/кг/на добу; дорослі: при трансплантації периферичних стовбурових клітин або кісткового мозку: щоденно у рекомендованій дозі 150 мкг (19,2 млн МО)/м²/добу у вигляді 30-хв в/в інфузії у 0,9 % р-ні NaCl або у вигляді п/ш ін’єкції; першу дозу вводять не раніше ніж через 24 год. після трансплантації кісткового мозку, якщо необхідно, можна безперервно застосовувати впродовж щонайбільше 28 днів; стандартна цитотоксична хіміотерапія: щоденно у рекомендованій дозі 150 мкг (19,2 млн МО)/м²/добу у вигляді п/ш ін’єкції; першу дозу вводять не раніше ніж через 24 год. після проведення цитотоксичної хіміотерапії, якщо необхідно, можна безперервно застосовувати впродовж щонайбільше 28 днів; мобілізація АСКП: після проведення хіміотерапії вводити щоденно у рекомендованій дозі 150 мкг (19,2 млн МО)/м²/добу у вигляді п/ш ін’єкції з 1-го по 5-й день після завершення хіміотерапії, відповідно до режиму хіміотерапії, що застосовувався для мобілізації, введення препарату продовжувати до проведення останнього сеансу лейкофорезу; при мобілізації АСКП за допомогою одного ленограстиму, вводити щоденно у рекомендованій дозі 10 мкг (1,28 млн МО)/м²/добу у вигляді п/ш ін’єкції впродовж 4-6 днів; лейкофорез проводити між 5-м і 7-м днем від початку введення препарату; для пацієнтів, яким не проводилася інтенсивна хіміотерапія, часто достатньо одного сеансу лейкофорезу для отримання мінімально необхідної кількості клітин (≥ 2,0х10⁶ CD34⁺ клітин/ кг); діти: доза для дітей віком старше 2 років та підлітків така ж, як і у дорослих, якщо препарат використовується для зменшення тривалості нейтропенії після мієлосупресивної терапії з наступною ТКМ або після цитотоксичної хіміотерапії; щодо застосування дорослих доз у дітей для мобілізації у периферичну кров аутологічних стовбурових клітин-попередників (АСКП) існують дуже обмежені дані. Можна вважати найбільш прийнятним дозуванням для дітей, площа поверхні тіла яких не перевищує 1,8 м².

підвищена чутливість до компонентів препарату; не застосовувати з метою інтенсифікації цитотоксичної хіміотерапії, тобто перевищувати стандартні дози цитостатиків та змінювати режими дозування, оскільки він може зменшувати мієлотоксичність, але не впливає на інші токсичні ефекти цитостатиків; одночасне застосування з цитотоксичною хіміотерапією; мієлоїдні злоякісні новоутворення, хворим віком до 55 років з гострим мієлолейкозом de novo, або з гострим мієлолейкозом de novo і нормальною цитогенетикою, тобто t (8;21), t (15;17) і inv (16).

інфекційно-запальні ураження присінку порожнини рота, сепсис та інфекція, підвищення t° тіла, діарея, біль у животі, блювання, нудота, висипання, алопеція, підвищення рівня ЛДГ, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення розмірів селезінки, розрив селезінки, головний біль, астенія, набряк легенів, інтерстиціальна пневмонія, утворення легеневих інфільтратів, легеневий фіброз, шкірний васкуліт, синдром Світа, вузликова еритема, гангренозна піодермія, синдром Лайєлла, біль у кістках, біль у спині, реакції у місці ін’єкційного введення препарату, алергічні реакції, анафілактичний шок, підвищення рівнів АСТ/АЛТ, підвищення рівня лужної фосфатази.