ФЕЛОДИПІН (FELODIPINUM) Діюча речовина
вазоселективний блокатор кальцієвих каналів, який знижує АТ шляхом зменшення периферичного судинного опору; у терапевтичних дозах фелодипін вибірково впливає на гладкі м’язи артеріол, не здійснює безпосереднього впливу на скоротливість та провідність серця; не впливає на гладкі м’язи вен та адренергічні вазомоторні механізми, і, відповідно, прийом фелодипіну не пов’язаний з симптомами ортостатичної гіпотензії; має свій власний помірний натрійуретичний та діуретичний ефект, і, відповідно, не спричиняє затримку рідини в організмі; є ефективним при різних ступенях АГ; його можна використовувати в якості монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами, наприклад: β-блокаторами, діуретиками або інгібіторами АПФ для посилення антигіпертензивної дії; знижує систолічний та діастолічний АТ також у комбінації з НПЗЗ; проявляє антиангінальну та протиішемічну дію завдяки впливу на баланс між споживанням і постачанням міокарда киснем; зменшує опір коронарних судин; кровотік через коронарні судини і насичення міокарда киснем також підвищуються завдяки дилатації епікардіальних артерій та артеріол; ефективно попереджає утворення і розвиток спазму коронарних судин; зниження системного АТ, зумовлене фелодипіном, послаблює постнавантаження на лівий шлуночок і знижує потребу міокарда в кисні; поліпшує переносимість навантажень і зменшує частоту виникнення нападів у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги; пацієнтам зі стабільною стенокардією фелодипін можна призначати як монотерапію або в комбінації з блокаторами β-адренорецепторів.
АГ, профілактичне лікування хр. стабільної стенокардії.
АГ - 5 мг 1 р/добу, за необхідності може бути зменшена до 2,5 мг/добу або збільшена до МДД - 10 мг/добу; СтДД - 5-10 мг/добу; при стенокардії режим дозування завжди визначається індивідуально, терапія починається з дози 5 мг 1 р/день, її можна збільшити до 10 мг 1 р/день, МДД становить 20 мг.
підвищена чутливість до фелодипіну та до інших дигідропіридинів (теоретичний ризик перехресної реактивності) або до інших компонентів препарату; декомпенсована СН; нестабільна стенокардія; г. ІМ; динамічна обструкція виносного тракту лівого шлуночка; виражений аортальний/мітральний стеноз.
реакції гіперчутливості (кропив’янка та ангіоневротичний набряк); головний біль, порушення сну, сонливість, запаморочення, парестезія, неспокій, дратівливість, сплутаність свідомості, депресія; задишка, носова кровотеча; погіршення проявів стенокардії (особливо на початку лікування); переважно у пацієнтів із симптоматичною ІХС, синкопе, відчуття серцебиття, тахікардія, ІМ; припливи, периферичний набряк (ступінь набряку у ділянці щиколоток залежить від дози), артеріальна гіпотензія; сексуальна дисфункція; часте сечовипускання; нудота, гінгівіт, гіперплазія ясен, біль у черевній порожнині, блювання, періодонтит, діарея, запор, сухість у роті; підвищення рівнів печінкових ферментів, холестатичний гепатит; гіперемія, шкірний висип, свербіж, чутливість до світла, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, вузлова еритема, лейкоцитокластичний васкуліт; артралгія, міалгія, м’язовий тремор; втомлюваність, підвищення t° тіла.