ФЛУВОКСАМІН (FLUVOXAMINUM)2 препарати

потужний інгібітор зворотного захоплення серотоніну; має мінімальну спорідненість з підтипами серотонінових рецепторів; має незначну здатність зв’язуватися з α-адренергічними, ß- адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами; має високу спорідненість до сигма-1 рецепторів, щодо яких у терапевтичних дозах він діє як агоніст.

депресія, обсесивно-компульсивні розлади.

депресія у дорослих: початкова доза - 50-100 мг 1 р/добу, перед сном; збільшувати дозу поступово, доки не буде досягнуто клінічного ефекту; звичайна ефективна доза - 100 мг/добу, її підбирати індивідуально, залежно від реакції хворого; МДД - 300 мг; у разі призначення доз, що перевищують 150 мг, їх розподілити на декілька прийомів протягом доби; після зникнення у хворого симптомів депресії лікування продовжувати ще протягом 6 міс.; рекомендована доза для попередження виникнення рецидиву депресії - 100 мг 1 р/добу; обсесивно-компульсивні розлади у дорослих: початкова доза - 50 мг/добу протягом 3-4 днів, потім дозу поступово підвищують, доки не буде досягнуто ефективної дози - 100- 300 мг/добу; МДД - 300 мг; дози до 150 мг призначають 1 р/добу, перед сном; у разі призначення доз, більших ніж 150 мг, їх розподілити на 2-3 прийоми протягом доби; якщо терапевтичний ефект був досягнутий, лікування продовжувати далі в дозі, підібраній індивідуально; якщо протягом 10 тижнів лікування поліпшення не настає, доцільність подальшого призначення треба переглянути; обсесивно-компульсивні розлади у дітей від 8 років і старше: початкова доза - 25 мг/добу, дозу можна підвищувати на 25 мг кожні 4-7 днів; ефективна добова доза - 50 - 200 мг, МДД - 200 мг; у разі прийому загальної добової дози, яка перевищує 50 мг, її розділити на 2 прийоми; уникати різкої відміни.

одночасне застосування з тизанідином та інгібіторами МАО або рамелтеоном; лікування флувоксаміном розпочинати не раніше, ніж через 2 тижні після припинення прийому незворотних інгібіторів МАО, і наступного дня після відміни зворотних інгібіторів МАО (моклобеміду, лінезоліду); лікування будь-яким із ЛЗ групи інгібіторів МАО можна починати не раніше, ніж через 1 тиждень після відміни флувоксаміну; гіперчутливість до флувоксаміну малеату або до будь-якого з інших компонентів ЛЗ.

анорексія (втрата апетиту); галюцинації, сплутаність свідомості, агресія, манія; збудження, нервовість, тривога, безсоння, сонливість, тремор, головний біль, запаморочення, екстрапірамідні розлади, атаксія, конвульсії; прискорене серцебиття/тахікардія; гіпотензія (ортостатична); біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання; порушення функції печінки; гіпергідроз; шкірні АР (висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк), реакція світлочутливості; артралгія, міалгія; пізня еякуляція, галакторея; астенія, загальне нездужання; частота невідома - гіперпролактинемія, неадекватна секреція антидіуретичного гормона; гіпонатріємія, збільшення/ зменшення маси тіла; суїцидальне мислення чи поведінка; серотоніновий с-м; злоякісний нейролептичний с-м; акатизія/психомоторне збудження; парестезія; дисгевзія; глаукома, мідріаз; кровотеча (шлунково-кишкова кровотеча, гінекологічна, екхімоз, пурпура); переломи кісток; розлади сечовипускання (затримка/ нетримання сечі, полакіурія, ніктурія та енурез); аноргазмія, менструальні розлади (аменорея, гіпоменорея, метрорагія та менорагія); с-м відміни ЛЗ, включаючи с-м відміни у немовлят.