ЕВЕРОЛІМУС (EVEROLIMUSUM) Діюча речовина
інгібітор сигналу проліферації, чинить імуносупресивну дію шляхом інгібування проліферації Т-клітин, активізованих а/г і клонального збільшення, керованого інтерлейкінами, специфічних Т-клітин (інтерлейкіном-2 і інтерлейкіном-15); інгібує внутрішньоклітинну передачу сигналу, що зазвичай призводить до проліферації клітин у разі зв’язування цих факторів росту T-клітин з їх рецепторами; блокування цього сигналу еверолімусом викликає пригнічення клітин у стадії G1-клітинного циклу; на молекулярному рівні утворює комплекс із цитоплазматичним білком FKBP-12; у присутності еверолімусу пригнічується фосфорилювання р70 S6-кінази, стимульоване фактором росту; оскільки фосфорилювання р70 S6- кінази знаходиться під контролем FRAP (mTOR), комплекс еверолімус-FKBP-12 зв’язується й у такий спосіб впливає на функцію FRAP; дія еверолімусу не обмежується T-клітинами; еверолімус повністю пригнічує проліферацію кровотворних і некровотворних клітин, стимульованих фактором росту (судинні клітини гладких м’язів); унаслідок проліферації судинних клітин гладких м’язів, стимульованих фактором росту, ушкоджуються ендотеліальні клітини, що призводить до утворення неоінтими, яка відіграє головну роль у патогенезі хр. відторгнення.
профілактика відторгнення трансплантата у дорослих пацієнтів із низьким і помірним імунологічним ризиком після алогенної трансплантації нирки або серця (застосовується у комбінації з мікроемульсією циклоспорину і КС).
початкова доза для дорослих при трансплантації нирки і серця становить 0,75 мг 2 р/добу, якомога швидше після трансплантації; цільовий мінімальний рівень складає 3-8 нг/мл; добову дозу призначати p/os 2 р/добу; для пацієнтів може бути необхідним коригування дози, що залежить від досягнутих рівнів у крові, переносимості, індивідуальної відповідної реакції, зміни в супутньому лікуванні і клінічній картині; урегулювання дози може здійснюватися з 4-5-денними інтервалами.
підвищена чутливість до еверолімусу, сиролімусу або до будь-якої з допоміжних речовин; індукування анти-Т-лімфоцитарним lg протипоказано, якщо ЛЗ показаний для трансплантації серця.
вірусні, бактеріальні і грибкові інфекції, інфекції ВДШ/ НДШ, сепсис, інфекції сечовивідних шляхів, ранева інфекція; злоякісні або невизначені пухлини, пухлини шкіри, лімфоми, лімфопроліферативні розлади, анемія/ еритропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, тромботично-мікроангіопатичні розлади (тромботична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітичний уремічний с-м, тромботичні мікроангіопатії); гіпогонадизм у чоловіків (знижений рівень тестостерону, підвищення фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів), гіперліпідемія (холестерол і тригліцериди), вперше діагностований ЦД, гіпокаліємія; безсоння, тривожність; головний біль, перикардіальний випіт (при трансплантації серця), тахікардія; АГ, венозна тромбоемболія, лімфоцеле, носова кровотеча, тромбоз трансплантата нирки, лейкоцитокластичний васкуліт; плевральний випіт (при трансплантації нирки), кашель (при трансплантації нирки), задишка (при трансплантації нирки), пневмонія, інтерстиціальна хвороба легень, легеневий альвеолярний протеїноз; запор, абдомінальний біль, діарея, нудота, блювання, орофарингеальний біль, панкреатит, стоматит/виразки в ротовій порожнині; неінфекційний гепатит, жовтяниця; акне, висип, еритродермія, реакції гіперчутливості; артралгія, міалгія; протеїнурія, некроз ниркових канальців (при трансплантації нирок), ниркова недостатність; еректильна дисфункція; периферичний набряк, порушення загоєння ран, лихоманка, біль; ангіоневротичний набряк (язика та глотки), грижа післяопераційного рубця; порушення функції печінки (підвищення рівнів гамма-GT, АСТ, АЛТ).