0
UA | RU

ЕПОЕТИН БЕТА (EPOETINUM BETA)

Опис активної речовини

Лікарські препарати які містять активну речовину ЕПОЕТИН БЕТА

Фармакологічні властивості

глікопротеїд, фактор стимуляції мітозу і гормон диференціювання, сприяє утворенню еритроцитів із клітин-попередників (класу стовбурових клітин); рекомбінантний епоетин β, отриманий методом генної інженерії, за своїм амінокислотним і вуглеводним складом ідентичний еритропоетину, виділеному із сечі хворих на анемію; після в/в і п/ш введення збільшує кількість еритроцитів, ретикулоцитів і рівень Hb, а також швидкість включення 59Fe у клітини, специфічно стимулює еритропоез, не впливаючи на лейкопоез; фактор росту, що первинно стимулює продукцію еритроцитів; рецептори до еритропоетину можуть бути експресовані також на поверхні різних пухлин.

Показання ЕПОЕТИН БЕТА

симптоматична анемія у хворих із хр. НН; профілактика анемії у недоношених новонароджених, які народилися з масою тіла 750-1500 г до 34-го тижня вагітності; симптоматична анемія у хворих із солідними та гематологічними немієлоїдними злоякісними пухлинами, які отримують хіміотерапію; збільшення обсягу аутологічної крові, призначеної для наступної аутотрансфузії; необхідно прийняти до уваги зареєстрований ризик виникнення тромбоемболічних явищ; застосування згідно з цим показанням показане лише пацієнтам з анемією середнього ступеня тяжкості (рівень Hb 100-130 г/л (6,21-8,07 ммоль/л) без дефіциту заліза), якщо процедури консервування крові відсутні або недостатні, а планове крупне елективне хірургічне втручання може потребувати більшого об’єму крові (≥4 одиниць для жінок або ≥5 одиниць для чоловіків).

Застосування ЕПОЕТИН БЕТА

анемія у пацієнтів із хр. НН: необхідно провести індивідуальну оцінку клінічного клінічного перебігу захворювання та загального стану пацієнта; застосовують в/в або п/ш до досягнення рівня Hb не вище 120 г/л (7,5 ммоль/л); при в/в введенні препарат вводити протягом 2 хв., хворим, які перебувають на ГД — ч/з артеріовенозний шунт у кінці сеансу діалізу; слід уникати підвищення рівня гемоглобіну більш ніж на 20 г/л (1,25 ммоль/л) за 4 тижні; при підвищенні рівня Hb більш ніж на 20 г/л (1,25 ммоль/л) за 4 тижн. дозу зменшують, якщо швидкість приросту рівня Hb перевищує 20 г/л (1,25 ммоль/л) за 1 міс. або якщо рівень Hb збільшується і досягає 120 г/л (7,45 ммоль/л), дозу зменшити на 25 %; якщо рівень Hb продовжує зростати — лікування припиняють до тих пір, поки рівень Hb не зменшиться, потім продовжують лікування у дозі меншій на 25 % від попередньої дози; лікування проводять в 2 етапи: перший а) при п/ш введенні — початкова доза — 20 МО/кг 3 р/тижд., при необхідності дозу збільшують поетапно (не частіше 1 р. протягом 4 тижн.) на 20 ОД/кг 3 р/тижн.; б) при в/в введенні — спочатку застосовують 40 МО/кг 3 р/тижд., при недостатньому підвищенні рівня Hb ч/з 4 тижня. дозу можна збільшити до 80 МО/кг 3 р/тижд., при необхідності дозу збільшувати на 20 ОД/кг 3 р/тижд. з місячним інтервалом; незалежно від методу введення, максимальна доза не вище 720 МО/кг/тижд.; другий — для підтримки цільового показаника Hb (100-120 г/л) дозу спочатку зменшують вдвічі від попередньої, згодом підтримуючу дозу коригують індивідуально, застосовують з інтервалом в 1 або 2 тижн.; а) при п/ш введенні — тижневу дозу вводити у вигляді однієї ін’єк. на тижд. або розподілити цю дозу на 3 або 7 введень на тижд.; при стабілізації стану на фоні одноразового введення на тижд. можна перейти на одноразове введення з двотижневим інтервалом, у цьому випадку може бути потрібне підвищення дози; для дітей доза залежить від віку, чим менший вік дитини, тим більш вищі дози потрібні; лікування довготривале; профілактика анемії у недоношених новонароджених: п/ш, у дозі 250 МО/кг 3 р/тижд.; лікування розпочинають якомога раніше з 3-го дня життя, тривалість курсу — 6 тижнів; лікування симптоматичної анемії, індукованої хіміотерапією, у хворих з онкологічними захворюваннями: п/ш, пацієнтам з анемією (рівень Hb ≤100 г/л (6,2 ммоль/л)); початкова доза — 30 000 МО/тиждень (450 МО/кг/тижд.), одноразово або тижневу дозу можна розподілити на 3 або 7 введень; цільовий рівень Hb — 100-120 г/л (6,2-7,5 ммоль/л); уникати стійкого підвищення рівня Hb — вище 120 г/л (7,5 ммоль/л); при підвищенні рівня Hb на 10 г/л (0,62 ммоль/л) ч/з 4 тижн. — терапію продовжити в тій же дозі; при підвищенні рівня Hb менш ніж на 10 г/л (0,62 ммоль/л) ч/з 4 тижн. — дозу подвоїти, при відсутності підвищення рівня Hb на 10 г/л (0,62 ммоль/л) ч/з 8 тижн. — лікування припинити, оскільки відповідь на терапію малоймовірна; лікування продовжити протягом 4 тижн. після закінчення хіміотерапії; максимальна тижнева доза — не вище 60 000 МО; при досягненні необхідного рівня Hb, індивідуального для кожного пацієнта, дозу зменшити на 25-50 %, підтримуючи Hb на потрібному рівні; якщо рівень Hb перевищив 120 г/л (7,5 ммоль/л), дозу зменшити на 25-50 %, якщо рівень Hb перевищує 130 г/л (8,1 ммоль/л), лікування тимчасово припинити, при зниженні рівня Hb до 120 г/л (7,5 ммоль/л) лікування поновити у дозі, меншій на 25 % від попередньої дози; при зростанні рівня Hb більш ніж на 20 г/л (1,3 ммоль/л) ч/з 4 тижн. дозу препарату зменшити на 25-50 %; при необхідності у подальшому застосовувати таку дозу, щоб рівень Hb не перевищував 130 г/л; при підготовці хворих до забору аутологічної крові для наступної аутогемотрансфузії: в/в (протягом приблизно 2 хв.) або п/ш, 2 р/тижд. протягом 4 тижн.; коли показник гематокриту у хворого (> 33 %) дозволяє здійснити забір крові, вводять наприкінці процедури; протягом усього курсу лікування гематокрит не має перевищувати 48 %; дозу визначають лікар-трансфузіолог і хірург індивідуально, залежно від того, який об’єм крові буде взято у хворого і від його еритроцитарного резерву; максимальна доза не вище 1600 МО/кг/тижд. при в/в введенні і 1200 МО/кг/тижд. при п/ш введенні.

Протипоказання

підвищена чутливість до епоетину β; погано неконтрольована АГ; ІМ або інсульт протягом попереднього міс., нестабільна стенокардія, підвищений ризик тромбозу глибоких вен (при венозній тромбоемболії в анамнезі) — при призначенні для збільшення об’єму аутологічної крові для аутогемотрансфузії.

Побічна дія

підвищення АТ або погіршення перебігу існуючої гіпертензії, гіпертонічний криз, з чи без проявів енцефалопатії; головний біль, сплутаність свідомості, сенсомоторні розлади (порушення мови , ходи, тоніко-клонічні судоми); тромбоз шунта, підвищення рівня калію і фосфатів у сироватці крові; парціальна червоноклітинна аплазія з виявленням нейтралізуючих антитіл до еритропоетину; тромбоцитоз; зменшення показників заліза в сироватці крові; тромбоемболічні ускладнення; висип, свербіж, кропив’янка, реакції у місці ін’єкц.; анафілактоїдні реакції, грипоподібні с-ми (гарячка, озноб, головний біль, біль у кінцівках або кістках, нездужання).

Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko