ЕЛЬТРОМБОПАГ (ELTROMBOPAG)4 препарати

взаємодіє з трансмембранним доменом рецепторів тромбопоетину людини і ініціює каскад сигналів, схожих, але не ідентичних за тими, що запускаються ендогенним тромбопоетином, індукуючи проліферацію та диференціацію мегакаріоцитів із клітин-попередників у кістковому мозку; на відміну від тромбопоетину, ельтромбопаг не посилює агрегації нормальних тромбоцитів людини, індукованої аденозиндифосфатом (АДФ), або індукує P-селективну експресію; ельтромбопаг не є антагоністом агрегації тромбоцитів, індуковної АДФ або колагеном.

лікування дорослих хворих із хр. ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою (ІТП), яким була проведена спленектомія та які не піддаються лікуванню іншими ЛЗ (кортикостероїдами, lg); як препарат другої лінії для лікування дорослих хворих, яким не була проведена спленектомія у зв’язку з протипоказаннями до хірургічного втручання; лікування тромбоцитопенії у дорослих пацієнтів із хр. ВГС для можливості проведення та оптимізації противірусної терапії, включаючи інтерферон.

p/os; приймати щонайменше за 4 год до або після прийому таких продуктів, як антациди, молочні продукти або мінеральні добавки, що містять полівалентні катіони (наприклад алюміній, кальцій, залізо, магній, селен, цинк); режим дозування є індивідуальним і базується на кількості тромбоцитів у кожного пацієнта; метою лікування ельтромбопагом є не нормалізація кількості тромбоцитів; лікування пацієнтів із хр. ІТП: для досягнення та підтримки кількості тромбоцитів ≥ 50000/мкл необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу, рекомендованою початковою дозою є 50 мг 1 р/добу, лікування пацієнтів східноазійського походження розпочинати зі зменшеної дози 25 мг 1 р/добу; корекція дозування ельтромбопагу: кількість тромбоцитів <50000/мкл після щонайменше 2 тижн. терапії - збільшити добову дозу на 25 мг до досягнення максимальної дози у 75 мг/добу; кількість тромбоцитів ≥ 50000/мкл та ≤ 150000/мкл - застосовувати найменшу ефективну дозу ельтромбопагу та/або супутнього ЛЗ для лікування ІТП для підтримки рівня тромбоцитів, що запобігає кровотечі або зменшує її; кількість тромбоцитів >150000/мкл та ≤ 250000/мкл - зменшити добову дозу на 25 мг, зачекати 2 тижн. для оцінки ефекту від цього та подальшого відповідного коригування дози; кількість тромбоцитів >250000/мкл - припинити застосування ельтромбопагу, збільшити частоту підрахунку тромбоцитів до 2 р/тиждень, при рівні тромбоцитів ≤ 100000/мкл повторно призначити ельтромбопаг у зменшеній на 25 мг добовій дозі; лікування тромбоцитопенії у дорослих пацієнтів із ХГС: початкова доза 25 мг 1 р/добу, дозу збільшують на 25 мг кожні 2 тижня до досягнення кількості тромбоцитів оптимальної для початку противірусної терапії; корекція дозування: кількість тромбоцитів <50000/мкл після щонайменше 2 тижнів терапії - збільшити добову дозу на 25 мг, але не більше 100 мг/добу; ≥ 50000/мкл та ≤ 100000/мкл - найменша доза ельтромбопагу, що дозволяє уникнути зменшення дози пегінтерферону; ≥ 100000/мкл та ≤ 150000/мкл - зменшити добову дозу до 25 мг, ч/з 2 тижн. оцінити ефект нової дози та прийняти рішення про подальше коригування дози; >150000/мкл - припинити лікування ельтромбопагом; підвищити частоту контролю кількості тромбоцитів до 2 р/тиждень, як тільки кількість тромбоцитів становитиме ≤ 100000/ мкл, відновити терапію у добовій дозі, зменшеній на 25 мг.

гіперчутливість до ельтромбопагу або будь-якого іншого компонента препарату.

гіперчутливість, висипання, свербіж, алопеція, екхімози, гіпергідроз, генералізований свербіж, кропив’янка, дерматоз, петехії, холодний піт, еритема, меланоз, нічні потовиділення, порушення пігментації, знебарвлення шкіри, лущення шкіри, набряк обличчя; фарингіти, інфекції сечовивідних шляхів, грип, назофарингіт, оральний герпес, пневмонія, синусит, тонзиліт, інфекції ВДШ; ректосигмоїдний рак; анемія, анізоцитоз, еозинофілія, гемолітична анемія, лейкоцитоз, мієлоцитоз, тромбоцитопенія, підвищення рівня Hb, збільшення рівня паличкоядерних нейтрофілів, зменшення рівня Hb, наявність мієлоцитів, тромбоцитоз, зменшення рівня лейкоцитів; анорексія, гіпокаліємія, зниження апетиту, підвищення апетиту, подагра, гіпокальціємія, підвищення рівня сечової кислоти у крові; порушення сну, неспокій, депресія, апатія, зміни настрою, плаксивість; головний біль, парестезії, запаморочення, зміна смакових відчуттів, гіпостезія, сонливість, мігрень, тремор, порушення балансу, дизестезія, геміпарез, мігрень з аурою, периферична нейропатія, периферична сенсорна нейропатія, мовні порушення, токсична нейропатія; катаракта, сухість очей, нечіткість зору, лентикулярне помутніння, астигматизм, кортикальна катаракта, кон’юнктивальні геморагії, біль в очах, підвищена сльозотеча, ретинальні геморагії, ретинальна пігментна епітеліопатія, зниження гостроти зору, погіршення зору, порушення тестів з гостроти зору, блефарит та кератокон’юнктивіт; біль у вухах, вертиго; тахікардія, г. ІМ, кардіоваскулярні порушення, ціаноз, посилені серцебиття, синусова тахікардія, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі; тромбоз глибоких вен, АГ, емболія, припливи жару, тромбофлебіт поверхневих вен, почервоніння обличчя, гематома; носові кровотечі, легенева емболія, інфаркт легенів, кашель, неприємні відчуття в носовій порожнині, поява пухирців та біль у ротоглотці, ускладнення з боку назальних синусів, синдром нічного апное; нудота, діарея, запори, біль у верхній частині живота; шлунково-кишковий дискомфорт, відчуття розпирання живота, сухість у роті, диспепсія, блювання, біль у животі, кровоточивість ясен, глосодинія, геморой, кровотеча у ротовій порожнині, болісність живота, знебарвлення випорожнень, здуття, харчове отруєння, часта дефекація, гематемезис, дискомфорт у роті; збільшення рівня АЛТ, АСТ та білірубіну крові, порушення ф-ції печінки; холестаз, ураження печінки, гепатит; збільшення рівнів АЛТ та АСТ можуть виникати одночасно, хоча і з меншою частотою; артралгія, міалгія, судоми м’язів, біль у кістках; м’язова слабкість, біль у кінцівках, відчуття важкості; НН, лейкоцитурія, вовчаковий нефрит, ніктурія, протеїнурія, збільшення рівня сечовини та креатиніну у крові, збільшення співвідношення протеїн/креатинін у сечі; втома, периферичний набряк; біль у грудях, в тому числі не серцево-судинного походження, відчуття жару, біль, геморагії у місці пункції судин, астенія, відчуття тривоги, невизначені порушення, запалення ран, грипоподібні захворювання, нездужання, запалення слизових оболонок, пірексія, відчуття стороннього тіла; збільшення рівня альбуміну крові, збільшення рівня ЛФ крові, збільшення загального рівня білків, збільшення маси тіла, зменшення рівня альбуміну крові, збільшення рівня рН сечі; тромбоцитопенія після припинення лікування.