ЕКСЕНАТИД (EXENATIDUM)
є міметиком інкретину, що посилює кілька антигіперглікемічних впливів глюкагоноподібного пептиду-1(ГПП-1); виявляє здатність зв’язуватися та активувати рецептори ГПП-1 у людини за участі циклічного АМФ та/або інших внутрішньоклітинних сигнальних шляхів; посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, як тільки концентрація глюкози у крові знижується, секреція інсуліну послаблюється; пригнічує надмірно підвищену секрецію глюкагону під час періодів гіперглікемії у пацієнтів з діабетом II типу; уповільнює випорожнення шлунка, тим самим знижуючи швидкість потрапляння глюкози у кров, однак не порушує нормальної глюкагонової відповіді та відповіді інших гормонів на гіпоглікемію; покращує глікемічний контроль шляхом швидкого та стійкого ефектів зниження як постпрандіального рівня глюкози в крові, так і концентрації глюкози в крові натще у пацієнтів з діабетом II типу; не має негативного впливу на ліпідні параметри.
лікування ЦД ІІ типу у дорослих хворих, які приймають метформін, сульфонілсечовину, тіазолідиндіон, метформін та сульфонілсечовину, метформін та тіазолідиндіон, у т.ч. у випадках, коли адекватного глікемічного контролю при прийомі їх в максимально можливих дозах не було досягнуто; також показаний як ад’ювантна терапія при застосуванні базального інсуліну з або без застосування метформіну та/або піоглітазону для дорослих хворих, які не досягли адекватного глікемічного контролю цими препаратами.
призначають у вигляді п/ш ін’єкції у стегно, живіт або плече; інєкцію проводять не раніше ніж за 60 хв до ранкового або вечірнього прийому їжі (або двох основних прийомів їжі протягом дня, між якими є 6-годинний або більший проміжок часу); не можна застосовувати після їди; якщо ін’єкцію пропущено, слід вводити наступну за графіком дозу; для покращення переносимості терапію ексенатидом слід починати з дози 5 мкг, яку призначають 2 р/добу на період щонайменше протягом 1 місяця; через 1 місяць після початку лікування для подальшого покращення глікемічного контролю дозу ексенатиду можна підвищити до 10 мкг 2 р/добу, дози, вищі за 10 мкг 2 р/добу, не рекомендуються.
відома підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого компоненту препарату.
анафілактична реакція; гіпоглікемія; нудота, блювання, діарея; зниження апетиту, головний біль, запаморочення, диспепсія, біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, здуття живота, гіпергідроз, відчуття тремтіння, астенія, реакції в місці ін’єкції, зниження маси тіла; дисгевзія, відрижка, запор, метеоризм; дегідратація, асоційована з нудотою, блюванням та/або діареєю, сонливість, г. панкреатит, алопеція, плямисті або папульозні висипання, свербіж та/або кропив’янка, ангіоневротичний набряк, зміни ниркових показників, включаючи г. ниркову недостатність, погіршення перебігу хр. ниркової недостатності, ниркова недостатність, підвищення креатиніну сироватки; реакції в місті ін’єкції.