ДОКСОРУБІЦИН (DOXORUBICINUM) Діюча речовина
принцип дії пов’язаний зі здатністю зв’язуватися з ДНК та пригнічувати синтез нуклеїнових кислот; проникає в середину клітини, безпосередньо в навколоядерцевий хроматин. Спостерігається швидке пригнічення синтезу нуклеїнових кислот та мітотичної активності, а також поява хромосомних аберацій.
послаблення симптомів при ряді неопластичних патологій, у тому числі при лікуванні раку молочної залози, легень, сечового міхура, щитовидної залози і яєчників; остеосаркоми та саркоми м’яких тканин, лімфоми Ходжкіна та неходжкінських лімфом, нейробластоми, пухлини Вільмса, гострого лімфобластного лейкозу та гострої мієлобластної лейкемії, при лікуванні інших видів солідних пухлин.
монотерапія: дорослі-доза 60-75 мг/м2 поверхні тіла в/в інфузією з 21-денним інтервалом. Дозу можна вводити у вигляді разової дози або розподілити на 2-3 щоденних введення. Діти - доза 30 мг/м2/добу в/в протягом 3-х днів поспіль; повторювати курс через кожні 4 тижні. Сумарна доза при в/в введенні не повинна перевищувати 550 мг/м2 поверхні тіла незалежно від схеми застосування. Поліхіміотерапія - доза 25-50 мг/м2 кожні 3-4 тижні з іншими мієлосупресивними засобами та доза 60-75 мг/м2 з іншими мієлодепресивними засобами. В/в слід вводити протягом 5-10 хв. Зовнішнє інтравезикальне введення: 30-50 мг на інстиляцію з інтервалом від 1 тиж. до 1 міс. Інтравезикальне введення не призначають при проліферуючих пухлинах, що проникають у м’язовий шар стінок сечового міхура. Вводять препарат у концентрації 1 мг/мл ч/з катетер і залишати у сечовому міхурі на 1-2 год. Після інфузії пацієнта слід перевернути для збільшення площі дії р-ну на сечовий міхур і слизову оболонку сечового міхура. Щоб уникнути небажаного розведення препарату сечею, пацієнтів слід попередити, щоб вони не вживали рідину протягом 12 год до інфузії і випорожнилися після закінчення інфузії.
гіперчутливість до доксирубіцину або до інших компонентів препарату, інших антрациклінів чи антрацендіонів; при в/в введенні: персистуюча мієлосупресія; тяжка печінкова недостатність; нещодавно перенесений ІМ; тяжка аритмія; тяжка СН; попереднє лікування максимальними кумулятивними дозами доксорубіцину, даунорубіцину, епірубіцину, ідарубіцину та/або іншими антрациклінами та антрацендіонами; при інтравезикальному введенні: інфекції сечовивідного тракту; запалення сечового міхура; гематурія.
г.лімфобластний лейкоз та г.мієлобластний лейкоз, лейкопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; гарячка, інфекції, сепсис/септицемія, септичний шок, кровотеча, тканинна гіпоксія, смерть; анафілаксія; анорексія, дегідратація, гіперурикемія; кон’юнктивіт/кератит, сльозотеча; кардіотоксичність тахіаритмія, а/в блокада, блокада ніжок п.Гіса, асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, застійна СН; тахікардія, в т.ч.надшлуночкової тахікардії, зміни на ЕКГ; тромбофлебіт, флебосклероз, тромбоемболія, приливи крові, шок; нудота, блювання, мукозит/стоматит, гіперпігментація слизової оболонки рота, езофагіт, абдомінальний біль, ерозія слизової оболонки шлунка, ШКК, діарея, коліт; зміни рівнів трансаміназ; алопеція, у т.ч. припинення росту бороди, висип на шкірі/свербіж, місцева токсичність, зміни шкіри, гіперпігментація шкіри та нігтів, фоточутливість, гіперчутливість до опроміненої шкіри, кропив’янка, акральна еритема, дизестезія долонь та підошв; р-ції у місці вв., тяжкий целюліт, хроматурія; при в/міхуровому введенні-гематурія, симптоми подразнення міхура, відчуття печіння в ділянці сечового міхура та при сечовипусканні, дизурія, утруднене сечовипускання та полакіурія, геморагічний цистит, некроз стінки сечового міхура; аменорея, олігоспермія та азооспермія; to, нездужання, астенія, з циклофосфамідом для лікування ранніх метастазів раку молочної залози в аксилярні л/у втрата ваги; тромбофлебіт в місці ін’єкції.