ЦИТАЛОПРАМ (CITALOPRAM) Діюча речовина
потужний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ), надзвичайно селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну, вплив на зворотне захоплення норадреналіну, допаміну або γ-аміномасляної к-ти відсутній або мінімальний; не має або має низьку спорідненість з іншими серіями рецепторів, включаючи серотонінові 5-HT1А-, 5-HT2-рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, a1-, a2-, β- адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори, що пояснює меншу кількість побічних ефектів при застосуванні циталопраму.
лікування депресій різної етіології та видів, профілактика рецидивів; панічних розладів з/без агорафобії; обсесивно-компульсивний розлад.
внутрішньо p/os; депресія: початкова доза для дорослих 20 мг 1 р/добу; залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена, МДД - 40 мг/добу; антидепресивний ефект настає через 2 - 4 тижні; травалість терапії - протягом 6 міс. після одужання для запобігання рецидиву, у пацієнтів із рекурентною (уніполярною) депресією підтримуюча терапія може тривати протягом декількох років для попередження нових епізодів; панічні розлади: початкова доза для дорослих - 10 мг 1 р/добу, протягом 1-го тижня з подальшим збільшенням дози до 20 мг 1 р/добу; МДД - 40 мг/добу; низька початкова доза для зменшення імовірності появи парадоксальної тривожної реакції; максимальна ефективність циталопраму в лікуванні панічних розладів досягається приблизно після 3 міс. безперервного лікування і підтримується завдяки тривалому лікуванню; обсесивно-компульсивний розлад: початкова доза - 20 мг; залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена до МДД - 40 мг/добу; терапевтичний ефект при лікуванні обсесивно-компульсивного розладу настає через 2 - 4 тижні та посилюється з часом.
гіперчутливість до циталопраму або будь-якого компонента ЛЗ; сумісне застосування інгібіторів МАО (в т.ч. селегіліну у добовій дозі понад 10 мг) та перші два тижні після припинення їх застосування; лікування інгібіторів МАО повинно починатися не раніше як через 7 днів після припинення прийому циталопраму; одночасне застосування лінезоліду, пімозиду та ЛЗ, які пролонгують інтервал QT, якщо немає умов для проведення ретельного спостереження та моніторингу АТ; пацієнтам зі встановленим подовженим QT- інтервалом або вродженим с-мом подовженого QT; стани з ознаками, властивими серотоніновому с-му.
зниження/ посилення апетиту, зниження/ збільшення маси тіла, гіпонатріємія; тривожність, зниження лібідо, неспокій, нервозність, сплутаність свідомості, аноргазмія (жінки), аномальні сновидіння, агресія, деперсоналізація, галюцинації, манія; безсоння, сонливість, тремор, парестезія, запаморочення, порушення уваги, непритомність, судоми grand mal, дискінезія, порушення смаку; розширення зіниць; дзвін у вухах, брадикардія, тахікардія; кровотеча; позіхання; сухість у роті, нудота, діарея, блювання, запор; гепатит; посилене потовиділення, свербіж, висипання на шкірі, облисіння, пурпура, фоточутливість; артралгія, міалгія, затримка сечовипускання, розлади/ відсутність еякуляції, імпотенція, менорагія (жінки); втома, набряк, гіпертермія, ризик переломів кісток; частота невідома - тромбоцитопенія, гіперчутливість, анафілактичні реакції, порушення секреції антидіуретичного гормону, гіпокаліємія, панічні атаки, скреготіння зубами, неспокій, суїцидальні думки/ поведінка, судоми, серотоніновий с-м, екстрапірамідні розлади, акатизія, рухові порушення, затуманення зору, подовжений QT на ЕКГ, шлуночкові аритмії, torsade de pointes, постуральна гіпотензія, носова кровотеча, шлунково-кишкові кровотечі (в т.ч. ректальні), аномальні показники функції печінки, синці, ангіоневротичний набряк, галакторея, метрорагія (жінки), пріапізм (чоловіки).