ЦЕФДИТОРЕН (CEFDITORENUM)

фармакодинаміка. Цефдиторен — антибіотик цефалоспоринового ряду III покоління.
Механізм дії цефдиторену полягає в інгібуванні синтезу бактеріальної стінки, завдяки його спорідненості з пеніцилінзв’язуючими білками.
Спектр антибактеріальної активності цефдиторену:
• аеробні грам (+) бактерії: стрептококи груп C та G, метицилінчутливі штами Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;
• аеробні грам (–) бактерії: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis;
• анаеробні бактерії: Clostridium perfringes, Peptostreptococcus spp.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Абсолютна біодоступність цефдиторену після прийому per os — ≈15-20%.
При наявності їжі в ШКТ абсорбція цефдиторену збільшується, внаслідок чого C_mах та AUC зростають відповідно на ≈50% та ≈70% щодо C_mах та AUC у разі прийому цефдиторену натщесерце.
Через ≈2,5 год після прийому 200 мг або 400 мг цефдиторену під час прийому їжі середні значення C_mах — 2,6 мкг/мл та 4,1 мкг/мл відповідно.
Розподіл. Зв’язування цефдиторену з білками плазми крові — 88%.
V_d цефдиторену у рівноважному стані суттєво не відрізняється від V_d, розрахованого після одноразового прийому. V_d цефдиторену майже не залежить від дози та становить 40-65 л.
Після одноразового прийому дози 400 мг концентрація цефдиторену у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті становила відповідно 60% та 20% щодо його концентрації у плазмі крові. Після прийому такої ж дози концентрація цефдиторену в рідині шкірних пухирів через 8 та 12 год становила відповідно 40% та 56% щодо його концентрації у плазмі крові.
Метаболізм та виведення. Фармакокінетичні показники після одноразового та багаторазового прийому цефдиторену є порівнянними, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.
Неабсорбований у ШКТ залишок цефдиторену виводиться з калом, а більша частина цефдиторену трансформується у фармакологічно неактивні метаболіти.
До 18% прийнятої дози цефдиторену виводиться у незміненому вигляді із сечею.
T_½ цефдиторену із плазми крові — ≈1,0-1,5 год.
Загальний кліренс цефдиторену з поправкою на біодоступність — ≈25-30 л/год; нирковий кліренс — ≈80-90 мл/хв.
Особливі категорії пацієнтів
Стать. Фармакокінетика цефдиторену не має клінічно значущої різниці в осіб чоловічої та жіночої статі.
Особи літнього віку. C_max та AUC цефдиторену в плазмі крові в осіб літнього віку (≥65 років) є вищими, ніж в осіб середнього віку на ≈26% та ≈33% відповідно. Корекції дози цефдиторену у осіб літнього віку не потрібно, за винятком пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки.
Порушення функції нирок. Після багаторазового прийому в дозі 400 мг C_max цефдиторену у пацієнтів із середньотяжким та тяжким порушенням функції нирок була в ≈2 вищою за відповідний показник у пацієнтів із нормальною функцією нирок, а AUC — вищою в 2,5-3 рази.
Порушення функції печінки. Після багаторазового прийому в дозі 400 мг фармакокінетичні показники цефдиторену у пацієнтів із легким або середньотяжким порушенням функції печінки (класи А та B за шкалою Чайлда-П’ю) були незначно вищими за відповідні показники у здорових осіб.
На даний час відсутня інформація щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки (клас C за шкалою Чайлда-П’ю).

• гострий тонзилофарингіт;
• гострий гайморит;
• загострення хронічного бронхіту;
• негоспітальна пневмонія легкого або середнього ступеня тяжкості;
• неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини, зокрема флегмона, інфіковані рани, абсцеси, фолікуліт, імпетиго та фурункульоз.

дорослі.
Гострий тонзилофарингіт: 200 мг 2 рази на добу протягом 10 діб.
Гострий гайморит: 200 мг 2 рази на добу протягом 10 діб.
Загострення хронічного бронхіту: 200 мг 2 рази на добу протягом 5 діб.
Негоспітальна пневмонія:
• легкого ступеня тяжкості: 200 мг 2 рази на добу протягом 14 діб.
• середнього ступеня тяжкості: 400 мг 2 рази на добу протягом 14 діб.
Неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини: 200 мг 2 рази на добу протягом 10 діб.
Діти. Безпека та ефективність застосування цефдиторену у дітей не встановлені.

• гіперчутливість до цефдиторену, цефалоспоринів або інших бета-лактамних антибіотиків;
• первинний дефіцит карнітину.

за частотою небажані явища цефдиторену класифікуються таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (оцінка неможлива на підставі наявних даних).
Інфекції та інвазії: часто — вагінальний кандидоз; нечасто — грибкові інфекції; рідко — інфекції сечовивідних шляхів, псевдомембранозний ентероколіт.
З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто — тромбоцитоз, лейкопенія; рідко — еозинофілія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, збільшення лімфатичних вузлів; частота невідома — агранулоцитоз.
З боку імунної системи: частота невідома — анафілактичний шок, сироваткова хвороба.
Порушення метаболізму та харчування: нечасто — анорексія; рідко — дегідратація організму, гіперглікемія, гіпокаліємія, гіпопротеїнемія.
З боку психіки: рідко — деменція, деперсоналізація, емоційна слабкість, ейфорія, галюцинації, розлади мислення, підвищення лібідо.
З боку нервової системи: часто — головний біль, нечасто — знервованість, запаморочення, безсоння, сонливість, порушення сну; рідко — амнезія, порушення координації, гіпертонія, менінгіт, тремор.
З боку органа зору: рідко — амбліопія, порушення зору, біль в очах, блефарит.
З боку органа слуху та рівноваги: рідко — дзвін у вухах.
З боку серця: рідко — фібриляція передсердь, серцева недостатність, непритомність, тахікардія, шлуночкова екстрасистолія.
З боку судин: рідко — постуральна гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — фарингіт, риніт, синусит; рідко — БА; частота невідома — еозинофільна пневмонія, інтерстиціальна пневмонія.
З боку травного тракту: дуже часто — діарея, часто — нудота, абдомінальний біль, диспепсія; нечасто — запор, метеоризм, блювання, кандидоз порожнини рота, відрижка, сухість у роті, спотворення смаку; рідко — стоматит, виразки у ротовій порожнині, геморагічний коліт, неспецифічний виразковий коліт, шлунково-кишкові кровотечі, глосит, гикавка, зміна кольору язика.
З боку гепатобіліарної системи: нечасто — порушення функції печінки; рідко — гіпербілірубінемія; частота невідома — ураження печінки, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — висип, свербіж, кропив’янка; рідко — акне, алопеція, екзема, ексфоліативний дерматит, простий герпес, реакції фоточутливості; частота невідома — синдром Стівенса–Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: рідко — міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко — дизурія, біль у нирках, нефрит, ніктурія, поліурія, нетримання сечі, альбумінурія; частота невідома — ГНН.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — вагініт, лейкорея; рідко — масталгія, порушення менструального циклу, метрорагія, еректильна дисфункція.
Загальні порушення та реакції у місці ін’єкції: нечасто — підвищення температури тіла, астенія, біль, пітливість; рідко — неприємний запах тіла, озноб.
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто — лейкопенія, підвищення рівня АЛТ; рідко — подовження часу згортання крові, підвищення рівня АСТ, підвищення рівня ЛФ, альбумінурія, скорочення тромбопластинового часу, підвищення рівня ЛДГ, підвищення рівня креатиніну; частота невідома — зниження рівня карнітину в плазмі крові.

у разі призначення цефдиторена враховують офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.
Перед стартом фармакотерапії цефдитореном з’ясовують, чи спостерігалися раніше у пацієнта реакції гіперчутливості до цефдиторену, цефалоспоринів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків.
Цефдиторен з обережністю призначають пацієнтам, у яких раніше спостерігалися реакції гіперчутливості інших типів, окрім реакцій негайного типу (наявність яких є протипоказанням до призначення цефдиторену), до пеніциліну або інших бета-лактамних антибіотиків.
Повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованої діареї, коліту та псевдомембранозного коліту у разі лікування цефдитореном.
У разі наявності тяжкої та/або геморагічної діареї цефдиторен відміняють та призначають відповідне лікування.
Цефдиторен з обережністю призначають пацієнтам із патологією ШКТ, зокрема, з колітом в анамнезі.
У пацієнтів зі середньотяжким або тяжким порушенням функції нирок системна експозиція цефдиторену збільшується. Тому пацієнтам з ГНН або хронічною нирковою недостатністю добову дозу цефдиторену знижують.
Тривала фармакотерапія цефдитореном часто спричиняє надмірний ріст резистентної мікрофлори, зокрема ентерококів та грибів роду Candida.
Застосування у період вагітності або годування грудьми.
Інформація щодо застосування цефдиторену у вагітних є обмеженою.
Цефдиторен призначають вагітним тільки у разі, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода.
Інформація щодо виділення цефдиторену до грудного молока є обмеженою, тому цей лікарський засіб не рекомендується призначати жінкам, які годують грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.
Цефдиторен чинить незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, оскільки він може спричиняти такі небажані реакції, як запаморочення та сонливість.

антациди. У разі одночасного застосування цефдиторену під час вживання їжі та антацидів, до складу яких входять гідроксиди магнію та алюмінію, показники C_mах та AUC цефдиторену знижуються відповідно на 14% та 11%. Тому період між прийомом антацидів та цефдиторену має становити не менше 2 год.
Пробенецид. У разі одночасного застосування пробенециду та цефдиторену ниркова екскреція цефдиторену зменшується, внаслідок чого показник C_mах зростає на 49%, AUC — на 122%, а T_½ — на 53%.
Блокатори Н₂-гістамінових рецепторів. У разі поєднаного в/в введення фамотидину та застосування per^os цефдиторену показники C_mах та AUC для цефдиторену знижуються відповідно на 27% та 22%. Тому цефдиторен не рекомендують застосовувати у поєднанні з блокаторами Н₂-гістамінових рецепторів.
Пероральні контрацептиви. Цефдиторен не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу, тому його можна застосовувати у поєднанні з комбінованими пероральними контрацептивами, що містять етинілестрадіол.
Вплив на лабораторні показники. Подібно до інших цефалоспоринів, цефдиторен може спричиняти хибнопозитивні результати прямої проби Кумбса, що враховують у разі проведення перевірки на сумісність.
Можуть спостерігатися хибнопозитивні результати у разі визначення глюкози в сечі методом відновлення міді.
Оскільки можливі хибнонегативні результати фериціанідного тесту визначення глюкози у плазмі крові або крові у пацієнтів, які приймають цефдиторен, рекомендують визначати концентрацію глюкози у крові або плазмі крові глюкозооксидазним або гексокіназним методом.

про випадки передозування цефдитореном не повідомлялося.