ЕТАЦИЗИН* (AETHACIZINUM*) Діюча речовина
має виражену і тривалу антиаритмічну дію; пригнічує швидкість наростання фронту потенціалу дії, не змінює потенціал спокою; впливає переважно на натрієві канали (як на зовнішній, так і на внутрішній поверхні клітинної мембрани), зменшує амплітуду і уповільнює процеси інактивації і реактивації швидкого натрієвого струму; блокує вхід іонів кальцію по повільних каналах; подовжує тривалість рефрактерних періодів передсердь і AV вузла; уповільнює швидкість наростання потенціалу дії в передсердних і шлуночкових волокнах, волокнах Пуркіньє і додаткових шляхах проведення збудження по AV вузлу і пучку Кента; пригнічує синоатріальне проведення, особливо при с-мі ССВ, поширює комплекс QRS електрокардіограми; має негативну інотропну дію, виявляє місцевоанестезуючу і спазмолітичну активність; не змінює ЧСС при короткочасному прийманні і зменшує при тривалому застосуванні.
шлуночкова та надшлуночкова екстрасистолія; пароксизми мерехтіння і тріпотіння передсердь; шлуночкова і надшлуночкова тахікардія, у тому числі і при с-мі передчасного збудження шлуночків.
призначають дорослим внутрішньо, незалежно від прийому їжі, починаючи з 50 мг 2-3 р/добу, за недостатнього ефекту дозу збільшують (під контролем ЕКГ) до 50 мг 4 р/добу (200 мг) або 100 мг 3 р/добу (300 мг); після досягнення антиаритмічного ефекту проводять підтримуючу терапію в індивідуально підібраних дозах; деяким пацієнтам для досягнення стабільної антиаритмічної дії необхідно комбіноване лікування з β-адреноблокаторами.
підвищена чутливість до препарату або допоміжним речовинам; виражені порушення провідності (у т.ч. синоатріальна блокада, AV блокада II-III ступеня при відсутності штучного водія ритму), порушення внутришньошлуночкової проводимості; виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка; наявність постінфарктного кардіосклерозу; кардіогенний шок; г. коронарний с-м; г. ІМ і період 3 місяці після г. ІМ; виражене розширення порожнини серця; зниження фракції викиду лівого шлуночка (дані ехокардіографії), зупинка синусового вузла; виражена артеріальна гіпотензія; хр. СН ІІІ і ІV класу; виражені порушення функції печінки і/або нирок; порушення електролітного балансу (гіпокаліємії, гіперкаліємії, гіпомагніємії); одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО); одночасне застосування антиаритмічних засобів ІС (морацизин (етмозин), пропафенон, алапінін) і ІА класу (хінідин, прокаїнамід, дізопірамід, аймалін); порушення ритму серця у поєднанні з блокадами проведення за системою Гіса − волокна Пуркіньє.
АР, зупинка синусового вузла, AV-блокада, порушення внутрішньошлуночкової провідності, зниження скоротимості міокарда, зменшення коронарного кровотоку, аритмія; аритмогенна дія, вірогідність якої найбільша після перенесеного ІМ і при інших видах серцевої патології, яка призводить до зниження скоротимості міокарда і розвитку СН, проаритмогенний ефект з ризиком раптового летального наслідку; подовження інтервалу РQ, розширення зубця Р і комплексу QRS; запаморочення, головний біль, похитування при ходьбі або поворотах голови, невелика сонливість; диплопія, парез акомодації; нудота, біль в епігастральній ділянці.