АПИКСАБАН (APIXABANUM)

Опис активної речовини

Лікарські препарати які містять активну речовину АПИКСАБАН

ЕЛІКВІС
Pfizer Inc.
ЕЛІКВІС
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 2,5 мг блістер, № 20
ЕЛІКВІС
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 5 мг блістер, № 60
антитромботичні засоби

Фармакологічні властивості

апиксабан є потужним зворотним прямим і високоселективним інгібітором активної ділянки фактора Ха, призначеним для перорального прийому. Для реалізації антитромботичної дії йому не потрібна наявність антитромбіну III. Апиксабан пригнічує вільний і пов’язаний з тромбом фактор Ха, а також пригнічує активність протромбінази. Безпосередньо апиксабан не впливає на агрегацію тромбоцитів, але опосередковано пригнічує процес агрегації тромбоцитів, який індукований тромбіном. За рахунок придушення фактора Ха апіксабан перешкоджає утворенню тромбіну і формування тромбу. Доклінічні дослідження апіксабан на тваринах показали ефективність антитромботичної дії препарату для профілактики артеріального і венозного тромбозу в дозах, що не порушують процесів гемостазу.

Апиксабан пригнічує фактор Xa. В результаті пригнічення фактора Xa апиксабан подовжує протромбіновий час (ПТЧ), міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) і активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ). Зміни цих показників крові при застосуванні терапевтичних доз незначні і надзвичайно варіативні, тому для оцінки фармакодинаміки апиксабану використання цих показників не рекомендується.

Апиксабан також проявляє активність щодо пригнічення фактора Xa, яке підтверджується зниженням ферментативної активності фактора Xa за результатами різних комерційних наборів для визначення пригнічення активності фактора Xa, хоча конкретні результати для різних наборів відрізнялися. Активність щодо пригнічення фактора Xa пов’язана з концентрацією апиксабану в плазмі крові. Цей взаємозв’язок має майже лінійний характер, і максимальна активність щодо пригнічення фактора Xa спостерігається під час досягнення пікових концентрацій апиксабану в плазмі крові. Взаємозв’язок між концентрацією апиксабану в плазмі крові і активністю щодо пригнічення фактора Xa має майже лінійний характер в широкому діапазоні доз апиксабану.

Показання АПИКСАБАН

профілактика інсультів та системної емболії у дорослих пацієнтів з неклапанною ФП з одним або декількома факторами ризику: інсульт або транзиторна ішемічна атака в анамнезі, вік від 75 років, АГ, цукровий діабет, симптоматична серцева недостатність (функціональний клас II і вище).

Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), а також профілактика рецидивів ТГВ і ТЕЛА у дорослих пацієнтів.

Застосування АПИКСАБАН

профілактика інсульту та системної емболії у пацієнтів з неклапанною ФП. Рекомендована доза апиксабану становить 5 мг 2 рази на добу.

Зниження дози. Для пацієнтів з наявністю неклапанною фібриляцією передсердь і не менше двох з наступних показників: вік ≥80 років, маса тіла ≤60 кг або рівень креатітіна в плазмі крові ≥1,5 мг/дл (133 мкмоль/л), рекомендована доза апиксабану — 2,5 мг 2 рази на добу (препарат необхідно приймати в дозі 2,5 мг). Лікування слід проводити тривало.

Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), а також профілактика рецидивів ТГВ і ТЕЛА. Рекомендована доза апіксабан для лікування гострого ТГВ і ТЕЛА становить 10 мг перорально 2 рази в добу протягом перших 7 днів. Потім апиксабан приймають в дозі 5 мг перорально 2 рази в добу.

Згідно з діючими медичним рекомендаціям короткочасний курс лікування (не менше 3 місяців) повинен враховувати минущі фактори ризику (напр. недавно перенесене хірургічне втручання, травму, іммобілізацію). Рекомендована доза апиксабану для лікування гострого ТГВ і ТЕЛА становить 10 мг 2 рази на добу,

Рекомендована доза апиксабану для профілактики рецидиву ТГВ і ТЕЛА становить 2,5 мг перорально 2 рази в добу. Якщо пацієнту показана профілактика рецидивів ТГВ і ТЕЛА дозу 2,5 мг 2 рази на добу слід починати приймати після завершення 6-місячного курсу лікування апиксабаном в дозі 5 мг 2 рази на добу або курсу лікування іншим антикоагулянтом.

Тривалість повного курсу лікування визначають індивідуально після ретельної оцінки переваг лікування та ризику розвитку кровотечі.

Протипоказання

гіперчутливість, клінічно значиме кровотеча, захворювання печінки, що супроводжується коагулопатией і значним ризиком розвитку сильної кровотечі; патологія або стан, що супроводжується значним ризиком сильної кровотечі (виразкова хвороба, наявність злоякісних новоутворень з високим ризиком розвитку кровотечі, свіжі травми головного або спинного мозку, недавно перенесені оперативні втручання на головному, спинному мозку або офтальмологічні, недавні внутрішньочерепні кровотечі, внутріпозвочночние або внутрішньочерепні судинні аномалії).

Одночасне застосування інших антикоагулянтів (напр. нефракційного гепарину), НМГ (еноксіпарин, дальтепарин і ін.), похідних гепарину (фондапаринкусу та ін.), Пероральних антикоагулянтів (варфарину, ривароксабану, дабігатрану і тд.), за винятком специфічних випадків зміни антикоагулянтної терапії або введення нефракційного гепарину в дозах, необхідних для забезпечення прохідності центрального венозного або артеріального катететру.

Побічна дія

гіперчутливість, алергічний набряк, анафілактичні реакції, свербіж, крововилив в головний мозок, крововилив в око (включаючи кон’юктівальний геморагії), кровотеча, гематома, кровотеча у черевну порожнину, кровотеча з носа, кровохаркання, кровотеча з дихальних шляхів, шлунково-кишкова кровотеча, гемороїдальні кровотечі, кровотеча з прямої кишки, кровотеча в заочеревинного простору, кровотеча з ясен, висипи на шкірі, гематурія, патологічні вагінальні кровотечі, кровотечі з сечовипускального каналу, кровотеча в місці введення препарату, позитивний результат тесту на приховану кров, синці, синці, травматичне кровотеча, кровотеча після проведення медичної процедури, кровотеча з місця хірургічного розрізу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

одночасне застосування апіксабан і кетоконазолу, потужного інгібітору CYP3A4 і P-gp, викликало 2-кратне збільшення середньої AUC і 1,6-кратне підвищення середньої Cmax апиксабану.

Одночасне застосування апиксабану і рифампіцину призводило до зниження середніх значень AUC і Cmax апиксабану приблизно на 54% і 42% відповідно.

Апиксабан не рекомендується для лікування ТГВ і ТЕЛА у пацієнтів, які одночасно отримують системне лікування потужними індукторами CYP3A4 і P-gp, оскільки його ефективність може бути знижена.

Після комбінованого введення еноксапарину (разова доза 40 мг) і апиксабану (разова доза 5 мг) спостерігався кумулятивний ефект активності анти-Ха фактора.

При одночасному застосуванні апиксабану і ацетилсаліцилової кислоти (325 мг 1 раз на добу) виражені фармакокінетичні або фармакодинамічні взаємодії відсутні.

Одночасно з апиксабаном не слід призначати препарати, застосування яких пов’язують з серйозними кровотечами, а саме: тромболітичні препарати, антагоністи рецепторів GPIIb/IIIa, тієнопіридини (наприклад клопідогрель), дипіридамол, декстран, сульфінпіразон.

Передозування

відомого антидоту до апиксабану не існує. Передозування апиксабаном може привести до зростання ризику виникнення кровотечі. У разі виникнення геморагічних ускладнень необхідно припинити лікування і провести обстеження джерела кровотечі. Слід розглянути ініціювання відповідного лікування, наприклад проведення хірургічного гемостазу або переливання свіжозамороженої плазми.

geoapteka.ua
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko