Всі аптеки України
Київ (адресу не вказано)
Активні речовини — “А”АЗАТІОПРИН (AZATHIOPRINUM)

АЗАТІОПРИН (AZATHIOPRINUM) Діюча речовина

Сортування:
Імуран таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 50 мг, блістер, № 100; Aspen Pharma Trading Ltd.
Mm = 277,27 Да. Точка плавлення — 243,5 °С; log P (октанол-вода) = 0,1; розчинність в воді - 272 мг/л при температурі 25 °С. Азатіоприн не розчиняється у воді, але може розчинятися при додаванні 1 мЕкв лугу. Натрієва сіль азатиоприна досить добрерозчинна в воді. Азатіоприн стабільний в розчинах з нейтральною або кислою реакцією, але гідролізується до меркаптопурину при надлишку гідроксиду натрію (0,1N), особливо при нагріванні. Перетворення в меркаптопурин також відбувається в присутності сульфгідрильних з’єднань, таких як цистеїн, глутатіон і ін.
АЗАТІОПРИН (AZATHIOPRINUM)
CAS №: 446-86-6 C9H7N7O2S
USPDDN, RTECS: 6-((1-метил-4-нітроімідазол-5-іл)тио)пурин.
RTECS: 6-(1'-метил-4'-нітро-5'-імідазоліл)-меркаптопурин; або 6-((1-метил-4-нітро-1H-імідазол-5-іл)тио)-1H-пурин.

похідний 6-меркаптопурину (6-МП); 6-МП - неактивний, але діє як антагоніст пурину і для імуносупресії потребує клітинного поглинання та внутрішньоклітинного анаболізму до нуклеотидів тіогуаніну (НТГ); НТГ та інші метаболіти (рибонуклеотиди 6-метил-меркаптопурину) пригнічують de novo синтез пурину та взаємоперетворення нуклеотидів пурину; НТГ також інкорпоровані до нуклеїнових к-т, що сприяє імуносупресивним ефектам азатіоприну; пригнічує шляхи біосинтезу нуклеїнових к-т, затримує проліферацію клітин, що беруть участь у процесі детермінації та ампліфікації імунної відповіді.

у комбінації з ГК та/або іншими імуносупресивними ЛЗ для профілактики реакції відторгнення органів при трансплантації нирок, серця, печінки, для зменшення потреби у ГК при трансплантації нирок; як монотерапія або у комбінації з ГК та/або іншими ЛЗ (що може включати зменшення дози або відміну ГК) застосовується при: тяжкому РА; системному червоному вовчаку; дерматоміозиті та поліміозиті; аутоімунному хр. активному гепатиті; вульгарній пухирчатці; вузликовому поліартеріїті; аутоімунній гемолітичній анемії; хр. рефрактерній ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі; рецидивному переміжному розсіяному склерозі.

застосовувати p/os; профілактики реакції відторгнення органів при трансплантації у дорослих: залежно від режиму імуносупресії в 1-й день застосовувати дозу до 5 мг/кг/добу у 2-3 прийоми; підтримуюча доза - 1-4 мг/кг/добу і повинна встановлюватись залежно від клінічного стану та гематологічної толерантності; терапія азатіоприном повинна проводитись невизначено довго, навіть якщо необхідні низькі дози, через ризик відторгнення трансплантанту; розсіяний склероз (рецидивний переміжний): рекомендована доза - 2-3 мг/кг/добу у 2-3 прийоми; лікування - більше року; інші захворювання: початкова доза -1-3 мг/кг/добу, уточнюється у цих межах залежно від клінічної відповіді (що проявляється через тижні або міс. лікування) та гематологічної толерантності; при появі терапевтичного ефекту підтримуюча доза зменшується до рівня, при якому цей терапевтичний ефект підтримується; при відсутності терапевтичного ефекту через 3 міс. лікування переглянути доцільність призначення азатіоприну; для профілактики у дітей реакцій відторгнення при трансплантації спосіб застосування і дози такі, як для дорослих.

гіперчутливість до азатіоприну та інших компонентів ЛЗ; гіперчутливість до 6-меркаптопурину.

вірусні, грибкові та бактеріальні інфекції (тяжкі та атипові інфекції, що спричиняються вірусами Varicella, herpes zoster та іншими інфекційними агентами), прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія, асоційована з JC вірусом; новоутворення, неходжкінські лімфоми, рак шкіри (меланома та інші види), саркома (Капоші та інші види), рак шийки матки, г. мієлолейкоз та мієлодисплазія; пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, агранулоцитоз, панцитопенія, апластична анемія, мегалобластична анемія, еритроїдна гіпоплазія; реакції гіперчутливості, с-м Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз; загальне нездужання, запаморочення, нудота блювання, діарея, гарячка, озноб, екзантема, висип, васкуліт, міалгія, артралгія, гіпотензія, порушення функції нирок/ печінки, холестаз; оборотний пневмоніт; панкреатит, коліт, дивертикуліт та перфорація кишечнику у хворих після трансплантації, тяжка діарея у хворих на запальні захворювання кишечнику, життєво небезпечне ураження печінки; підвищення рівнів ЛФ, білірубіну, трансаміназ сироватки крові; алопеція; аритмія, ураження рота та губ, менінгіт, парестезія, погіршення перебігу міастенії гравіс, погіршення перебігу дерматоміозиту, зміна смакових відчуттів та нюху.