АЙМАЛІН* (AJMALINUM*)

гіпотензивна дія; алкалоїди раувольфії (резерпін, серпентин, аймалін) зменшують вміст біогенних моноамінів (норадреналіну, дофаміну, серотоніну) у ЦНС (кортико-гіпоталамічних структурах, особливо задньої частини гіпоталамусу); порушуючи процеси депонування медіатора у везикулах пресинаптичної мембрани периферичних (адренергічних) нервових закінченнях, судинній стінці, мозковому шару наднирникових залоз, препарат блокує адренергічну передачу в цілому, що приводить до поступового зниження АТ; нейролептична та седативна дія алкалоїдів проявляється в зниженні рухової активності, зменшенні нервового напруження, розвитку та подовженні природного сну; збільшує нирковий кровообіг, підсилюючи клубочкову фільтрацію; препарат має також антиаритмічну дію; терапевтичний ефект препарату розвивається поступово до 10-14 дня після початку його застосування і зберігається протягом 2-3 місяців.

АГ легкого і середнього ступеня.

призначають дорослим внутрішньо після їди; починають із прийому на ніч 1 табл., що містить 2 мг раунатину; на 2-й день приймають по 1 табл. 2 р/добу; на 3-й день - 1 табл. 3 р/добу, доводячи загальну дозу до 8-12 мг (4-6 табл.)/добу; після настання, зазвичай через 10-14 днів, терапевтичного ефекту дозу препарату поступово зменшують 1-2 табл. на день; курс лікування - 3-4 тижні, але в ряді випадків за показаннями препарат призначають довгостроково у підтримуючій дозі (1 табл./добу).

підвищена чутливість до алкалоїдів раувольфії; артеріальна гіпотензія, СН, органічні ураження серця, брадикардія, аортальні пороки, виражений церебральний атеросклероз, депресія, епілепсія, паркінсонізм, виразкова хвороба шлунка і ДПК у стадії загострення, виразковий коліт, нефросклероз, БА, феохромоцитома, електросудомна терапія (препарат слід відмінити як мінімум за 7 днів до проведення електросудомної терапії).

набряки, припливи, брадикардія, у хворих на стенокардію можливе посилення болю у ділянці серця; при тривалому застосуванні можливе збільшення частоти нападів стенокардії; головний біль, сонливість, пітливість, депресія, загальна слабкість; поява кошмарних сновидінь, розвиток симптомів паркінсонізму; міоз; нудота, блювання, діарея, біль у животі, підвищення або зниження апетиту, слинотеча, сухість у роті, підвищення секреції шлункового соку; при тривалому застосуванні у високих дозах можливе порушення функції печінки; дизурія, імпотенція; зниження лібідо, затримка натрію, підвищення секреції пролактину, галакторея, гінекомастія, набухання молочних залоз, збільшення маси тіла; шкірні висипання, свербіж, сухість слизових оболонок, набряк слизової оболонки носа; тромбоцитопенічна пурпура.